Сторінка
15

Впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів

Різноманіття методичних прийомів здійснення міжпредметних зв'язків приносить значний ефект, коли вони використовуються в розвитку, відповідно до ускладнення учбово-пізнавальних задач у системі уроків. Так, у курсі можливо послідовне рішення учбово-пізнавальної задачі: розкрити промислове застосування з використанням знань з інших предметів. З цією метою необхідно провести серію узагальнюючих міжпредметних уроків, у яких наростає самостійність учнів по застосуванню знань з інших предметів: "", "Види палива і їхнє використання в промисловості і побуті", "промисловість", "", що узагальнює урок по темі. На першому уроці вчитель в усному викладі нагадує знання з курсів фізики й поглиблені питання про промислове застосування автотранспортних засобів, показує учням зразок переносу знань з інших предметів. На другому уроці в процесі бесіди учні самостійно роблять висновки про те, які знання з курсів фізики, необхідно використовувати при вивченні видів палива і їхнього промислового значення. До третього уроку учнем можна задати питання на повторення матеріалу з курсів фізики, природознавства і хімії. На четвертому уроці багато учні самі можуть виступити з повідомленнями, підготовленими по підручниках ряду предметів і додатковій літературі. На п'ятому - доцільно запропонувати самостійну роботу, задача якої розкрити зв'язок між властивостями з'єднань елементів головної підгрупи ІV групи і їхнім застосуванням, використовуючи знання по хімії, фізиці, природознавству, географії, біології. Міжпредметні зв'язки навіть у своїх елементарних, найпростіших формах вносять у діяльність елементи пошуку, що учиться. Питання про прийоми їх реалізації на уроках - один з аспектів загальної проблеми удосконалювання методів навчання в сучасній школі .

Методика впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів

Для здійснення міжпредметних зв’язків на практичних заняттях необхідно в умови задач включати конкретні чисельні данні про параметри та характеристики технічних об’єктів, які будуть вивчатись в наступних дисциплінах, а також використовувати міжпредметні питання та завдання. Міжпредметні зв’язки можуть бути здійсненні в основному на репродуктивному рівні.

Прикладом може бути зв’язок фізики з курсом “Трактори та автомобілі” Деталі кривошипно-шатунного механізму під час роботи двигуна піддається як силовим, так і тепловим навантаженням.

Силове навантаження складається з тиску газів, сил інерції частин, які здійснюють зворотно-поступальний або обертальний рух, сил тертя і корисного опору, навантаження від пружних коливань.

Максимальна сила тиску газів на поршень карбюраторного двигуна становить 12 .13 кН.

Поршень дизеля піддається тиску газів ( 45 .100 кН ). Сила тиску газів на поршень

Pr =

( p – тиск газів ( Па) на одиницю площі ) залежить як від інтенсивності виділення газів у процесі згорання, так і від площі днища поршня, яка сприймає тиск газів.

Сила інерції частин, що здійснюють зворотно-поступальний рух, залежить від маси цих частин (m ) і від їх прискорення (j):

Pj = - mj j .

Максимальна величина сили Pj в сучасних двигунах внутрішнього згорання знаходиться в межах 2,5 .15 кН.

Відцентрова сила інерції обертових мас

Рc = mоб r

знаходиться в прямій залежності від обертової маси (mоб), радіуса кривошипа ( r ) і квадрата частоти обертального колінчатого вала

().

Відцентрова сила Рс у автомобільних і тракторних двигунах досягає значення 3 .9 кН”.

Ще одним прикладом може служити зв’язок креслення з курсом “Трактори та автомобілі”. Креслення використовується при конструюванні кривошипно-шатунного механізму, завдяки кресленню ми можемо пояснити на папері принцип роботи механізму.

А також важливим є вивчення курсу “Опори матеріалів” для того, щоб учні знали та розуміли властивості металів з якими працюють. Наприклад, під час роботи двигуна колінчастий вал сприймає тиск газів, інерційні сили мас, що рухаються зворотно-поступально, відцентрові сили обертових мас, реакції опор, сили опору механізмів, що приводяться в дію. Колінчастий вал зазнає вигину і скручування. Він повинен бути міцним, жорстким, стійким проти спрацювання (особливо шийки), статично і динамічно зрівноваженим, обтічним і несхильним до резонансних згинальних і крутильних коливань. Колінчасті вали виготовляють з вуглецевих або легованих сталей, а інколи і з високоякісного чавуна.

Для здійснення міжпредметних зв’язків на лабораторних заняттях необхідно включити в інструкції до лабораторних робіт відомості, питання на відтворення знань, практичних завдань на їх конкретизацію або ілюстрацію, завдання на висновки та заключення, узагальнення, порівняння і т. п. Зв’язок здійснювати в основному на репродуктивному рівні.

Продемонструємо як здійснюється попередній зв’язок курсу “Трактори та автомобілі” з курсом “Деталі машин”. Так, для лабораторної роботи з теми “Кривошипно-шатунний механізм” основними являються знання про поршневі кільця, підшипники ковзання та колінчастий вал з курсу “Деталі машин”. На початку заняття учні повинні актуалізувати опорні знання з допомогою, наприклад, таких, питань :

Як визначається момент сили тертя поршневих кілець?

Як позначаються підшипники ковзання?

Для чого вони призначені?

З яких матеріалів виготовляють деталі поршневих груп?

Потім для відтворення нових знань можна використовувати питання :

Яка будова вивчаємого кривошипно-шатунного механізму?

Якого типу будова?

Якого типу підшипники використовуються для кривошипно-шатунного механізму?

З яких матеріалів виготовляють деталі кривошипно-шатунного механізму?

Після цього учням необхідно запропонувати наступні завдання :

а) графічні – скласти кінематичну схему вивчаємого кривошипно-шатунного механізму;

б) вимірювально-розрахункові – виміряти основні параметри кривошипно-шатунного механізму та визначити сили тертя його поверхні;

в) на висновки – пояснити роботу кривошипно-шатунного механізму.

Правильність виконання завдань слід проконтролювати при захисті лабораторних робіт або на заняттях.

На лабораторному занятті можна практикувати також роботи з комплексних міжпредметним тем. Так, навчальною програмою курсу “Фізика” передбачені полегшені лабораторні випробування дизельних та карбюраторних двигунів, а навчальною програмою курсу “Трактори та автомобілі” – зняття основних характеристик двигунів. Цілі цих лабораторних робіт близькі. Крім того, лабораторна роботу із забезпе- чуючого курсу “Фізика” є опорною для лабораторної роботи курсу “Трактори та автомобілі”. Проміжок часу між вивченням цих тем незначний, їх можна привести до одного часу. За об’єднання даних лабораторних робіт говорить і той факт, що в автомобільних лабораторіях технічних закладів відсутні стенди для обкатки двигунів, на яких знімають характеристики. А в лабораторіях фізики та теплових машин є необхідні для спрощених випробувань дизель-електростанцій та карбюраторні електростанції “ШЕС – 4”. Тому спільний дослід двигуна внутрішнього згорання може бути комплексним завданням до загальної лабораторної роботи. Такі лабораторні роботи повинні містити дві цілі (в нашому прикладі одну з курсу “Фізика”, іншу з курсу “Трактори та автомобілі”). Звіт з такої лабораторної роботи повинні оцінювати викладачі двох курсів.