Сторінка
5
З початком шкільного навчання підлітки поступово становляться активними суб'єктами самовиховання. Це відбувається за рахунок здійснення уявлень про себе у своїй свідомості та порівняння на цій базі себе з іншими. Школярі створюють відповідну "Я-концепцію", яка є інтегративною, узагальненою внутрішньою картиною учня про свою особу. В думках вони порівнюють себе з найкращими зразками прояву людяності, активності, прагнуть до набуття необхідних для подальшого життя рис і якостей.
Самовиховання полягає в тому, що, пізнаючи навколишній світ - природу, працю, суспільне життя, вихованець пізнає й самого себе, оцінює свої переконання, вчинки, поведінку з погляду найвищих ідеалів - норм моралі.
Самопізнання, самоствердження немислимі без ідеалу, без взірця, який хвилює, захоплює, дивує, надихає дитину, підлітка, юнака, дівчину. Натхнення, захоплення ідеалом породжують прагнення бути добрим, пробуджують думки про самого себе, вчать бачити в собі добре й погане. Підліток починає свідомо випробовувати свої вольові й моральні сили, ніби перевіряючи себе.
Економічна криза в нашій країні призвела до погіршення економічного і соціального становища населення, що різко відобразилося на рівні вихованості молоді. Соціальна незахищеність батьків зростає. Вони все більше зосереджуються на подоланні матеріальних труднощів і все менше приділяють уваги дітям.
Перехід до нових суспільно-економічних відносин спричинив руйнування колишніх моральних цінностей і призвів до спрямованості молоді на матеріальні цінності. Брак уваги дорослих та численні телевізійні шоу і серіали, які не виконують ніяких виховних завдань, сприяють тому, що життєвою самоціллю нового покоління стає заможність, замість людяності та всебічної освіченості. Хоча сучасний світ, що характеризується швидкою мінливістю, вимагає від людей здатності до самоосвіти, самовиховання та вміння швидко орієнтуватися та пристосовуватися до змін в навколишньому світі.
Відчуття дорослості як реалізація ідеальних якостей
Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих.
Становлення дорослості відбувається по - різному. Перші її ознаки можуть дуже відрізнятися від розвинутих форм, проявлятися раптово.
Спостерігаючи значні зрушення у своєму фізичному та статевому розвитку, відчуваючи свої можливості виконувати суспільно важливі справи у сім’ї і школі, підліток починає усвідомлювати, що він уже не дитина. У нього виникає специфічне ставлення до себе, він заперечує свою належність до дітей, прагне бути і вважатися дорослим. Це новоутворення виражає нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначає зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій.
Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, зумовлює його переорієнтацію з дитячих норм і цінностей на дорослі. Його вже не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.
Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння цінностей, норм, способів поведінки, які існують у світі дорослих. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні позиції дорослої людини, але відсутність психічних можливостей заважає досягненню цієї мети. Це є однією з основних суперечностей підліткового віку.
Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки.
Почуття дорослості підлітків може виявлятися у загальній переорієнтації від ровесників на дорослих, якості яких починають визначати очікуваний напрям власних змін підлітка, а також у критичному ставленні до Я - минулого, у відчуженні багатьох рис дитячого Я. майбутнє уявляється йому досить туманним. Однак, оптимальні варіанти особистісного розвитку передбачають, на думку психологів, відносну спадкоємність минулого, теперішнього і майбутнього Я в єдності з продуктивними поступальними змінами на шляху від дитинства до зрілості.
З прагненням підлітка швидше стати дорослим пов’язана провідна для нього потреба в самостійності і незалежності. Його здатності самостійно регулювати свою поведінку сприяє досягнутий рівень психічного та особистісного розвитку. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як молодшого школяра, він краще володіє собою. Підліток ставить перед собою віддаленіші цілі, формує перші життєві плани (вибір професії), ідеали, прагне бути на когось схожим, набути певні риси характеру, моральні переконання. Потреба в самостійності реалізується у намаганні діяти без сторонньої допомоги й опіки, в здатності приймати рішення і відстоювати власні погляди, в умінні досягати поставленої мети, поводитися під впливом власних спонукань.
Методика 1
“Мой идеал”
Задание: на страницах этого теста Вы увидите множество цитат выдающихся людей разных времен. Отметьте те из них, которые по каким-то причинам покажутся близкими. Число отмеченных Вами выражений не имеет значение. Главное, чтоб они отвечали Вашим принципам в жизни.
Цель: поскольку каждая из цитат характеризует какое-то из личностных качеств, благодаря этой методике, Вы определите для себя какие из общечеловеческих идеалов ближе именно Вам.
Цитаты:
Законам природы люди повинуются, даже когда борются против них (Иоганн Вольфганг Гете).
Мудр тот, кто знает не многое, а нужное (Эсхил).
Видеть несправедливость и молчать - это значит самому участвовать в ней (Жан Жак Руссо).
Как бы ни была жестока к человеку судьба, как бы он ни был покинут и одинок, всегда найдется сердце, пусть неведомое ему, но открытое, чтобы отозваться на зов его сердца (Генри Уодсуорт Лонгфелло).
Тот, кто не знает, что такое кровоточащая рана в душе, и не видел дна жизни, не познал ее полноты (Икеда Дайсаку).
Только те, кто предпринимает абсурдные попытки, смогут достичь невозможного (Альберт Эйнштейн).
Когда, содеяв зло, человек боится, что о том узнают люди, он еще может найти путь к добру. Когда, сделав добро, человек старается, чтобы о том узнали люди, он порождает зло (Хун Цзычэн).
Лучшие душевные движения не значат ничего, если не приводят к добрым действиям (Жозеф Жубер).
Что бы о тебе ни думали, делай то, что ты считаешь справедливым (Пифагор).
Настоящего человека всегда тянет туда, где трудно (Отто Юльевич Шмидт).
Мы все дурны, и потому все то, что мы осуждаем в других, мы всегда найдем в себе. Давайте же прощать друг другу. Одно средство жить нам в мире - это взаимное прощение (Лев Николаевич Толстой).
Из того, что возможно насилием подчинить людей справедливости, вовсе не следует, чтобы было справедливо подчинять людей насилием (Блез Паскаль).