Сторінка
4

Ідеали особистості підліткового віку

Підлітки знаходять однодумців серед таких субкультур як емо, готи, байкери, отаку, епси, репери, рейвери, фріки, гопники, скінхеди, растмани. Для молодої людини нове неформальне об'єднання - не забава, а необхідність. Тут хаотична зміна пристрастей - після музики йде підстригання, потім танець, потім прикраса в носі. Бо це немає значення. Просто потрібний новий фірмовий знак, клич, на який звернуть увагу. Так іде самореалізація особистості. Головне, що дає молодіжна субкультура - самореалізуватися, суб'єктивно втілитися, тобто оправдати своє перебування в цьому світі.

Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально - етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

У підлітковому віці дитина більше часу проводить не з батьками, а з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків грунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими, найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості.

Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Підліткам характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків на особистість є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

Дружба - це моральне почуття, сутність якого полягає в потребі у спілкуванні, прагненні до спільних форм діяльності, співпереживанні тощо. Саме у підлітковому віці дружба набуває вагомого значення для особистості. У ній дитина засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Тому друзів собі підліток обирає у відповідності до того, чи здатна людина до цих взаємодій та чи володіє вона тими якостями характеру, які має і він. Неприпустимими у дружбі проявами підліток вважає розголошення таємниць, зрадництво, невміння дотримуватися слова, виконування обіцянки тощо.

Самовиховання підлітків

Людина - істота унікальна і може сама себе поправляти, удосконалювати і виховувати. В якому ж віці слід звертатися до самовиховання, адже для нього необхідний певний рівень розвитку? Цим часом є підлітковий період - саме тоді спостерігається у дітей становлення цілеспрямованості, прояв самостійності і почуття власної гідності. Чим самостійніше дитина, тим більш творчо вона активна, впливаючи не тільки на зовнішній світ, а й на світ внутрішній. Розвиток під впливом зовнішніх сил і виховання перетворюється поступово в саморозвиток, основу якого складають самовиховання і самоосвіта. Усвідомлення школярами потреби в самовихованні відбувається, як правило, після п'ятого класу.

Головні мотиваційні лінії даного вікового періоду пов'язана активним прагненням до саморозвитку. Це і самовираження,; самопізнання, і самовиховання. Самовиховання стає можливим у перехідному віці завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція. Дуже розповсюдженим способом саморегуляції" сучасних підлітків є спрямованість на розвиток у самих себе вольових якостей. Загальна логіка такого розвитку проявляється наступним чином: від вміння керувати собою, концентрувати" зусилля, витримувати і витримувати великі навантаження до здатності керувати діяльністю і добиватися в ній необхідних результатів. За цією логікою змінюються і ускладнюються прийоми розвитку вольових рис. На початку даного віку підлітки по-доброму заздрять і перебувають у захваті від тих, хто володіє певними вольовими якостями. Надалі у підлітків з'являється бажання мати такі якості у себе і, насамкінець, у середині підліткового періоду вони приступають до самовиховання, Найбільш активним періодом самовиховання у підлітків вважається вік від 13 до 15 років. Підліток претендує на визнання його дорослим, але в той же час відчуває свою обмеженість і намагається її приховати, демонструючи зовнішню незалежність або розв'язність. Усвідомлення цього протиріччя підштовхує його до роботи над собою. Підліток хоче не грати в дорослого, як це робить іноді молодший школяр, а бути їм, і хоче, щоб це визнавали інші. За допомогою самовиховання він прагне усунути недоліки у власній поведінці, усунути наявні слабкості, сформувати якості, які б дали йому право вважатися вольовим, вмілим і самостійним.

Під самовихованням розуміється планомірна робота над собою, спрямована на формування позитивних якостей, необхідних для активної діяльності і життя в суспільстві, на подолання негативних якостей, якщо вони є. Самовиховання поступово підводить учня до активізації і внутрішнього ухвалення ширшого круга прагнень, і, в першу чергу, прагнень культурних, розвиває смак до створення власної особи.

Ефективність процесу самовиховання забезпечується використанням старшим підлітком методів цілепокладання, самоконтролю, самозвіту, самоспостереження, самоаналізу, самонаказу, самонавіювання, самовправляння, самоінструктування, порівняння своєї поведінки і діяльності з прикладом значущих людей, самозаохочення, самооцінки.

Однак порівняно невеликий життєвий досвід, обмежений кругозір часто призводять до того, що самовиховання підлітка приймає наївні форми. Для розвитку волі хлопці намагаються, наприклад, перетерпіти біль, який навмисно намагаються завдати собі. Деякі ж заявляють, що кращий спосіб розвивати в собі волю - це ніколи, нікому, ні в чому не поступатися.

Якщо виховання може інколи здійснюватися незалежно від волі і бажання вихованця, то самовиховання як процес усвідомленого, цілеспрямованого і бажаного розвитку можливе лише в разі збігу сприятливих зовнішніх умов і певних внутрішніх передумов. Зокрема, як зазначає І. Бех, самовиховання ґрунтується на повазі особистості до себе. Як діяльність, самовиховання знаходить своє вираження у поєднанні об'єкта і суб'єкта. Особливість цієї взаємодії пов'язана з подвійністю позиції особистості у самовихованні, оскільки людина виступає немовби у двох особах стосовно себе в особі виховуваного і в особі вихователя. При цьому основна мета - "створення" індивідуумом себе через творче ставлення до себе. Самовиховання - це певний тип ставлень, вчинків, дій до самого себе і власного майбутнього з точки зору відповідності певному ідеалу". Воно здійснюється в кожному вчинкові, у кожній ситуації. Визначення самовиховання як діяльності людини, спрямованої на зміну своєї поведінки та якостей, звичайно, досить широке і може стосуватися будь-якої форми самовиховання, тобто формування людиною як соціальне позитивних, так і соціальне негативних якостей (наприклад, таких, як індивідуалізм, жорстокість, що свідомо культивуються деякими людьми).