Сторінка
3
У дітей з невротичною формою заїкання часто спостерігається рецидив у 7 років, у зв‘язку зі збільшенням емоційного і фізичного навантаження, зумовленого вступом до школи.
У 10-12 років діти починають усвідомлювати свій дефект. У дітей формується логофобічний синдром. Логофобія може поєднуватись із невротичними тиками та сінкінезіями.
Окрім логофобічного варіанту неврозів, виявляють істеричний механізм. При цьому, внаслідок психічної травми шокую чого характеру, паралізуються центральні механізми мовлення, виникає істеричний мутизм, хворий мовчить не тільки під час психотравмуючої ситуації, але й за будь-яких обставин. Після зникнення істеричного аутизму нерідко спостерігаються істерики заїкання (під впливом психотравмуючих хвилювань знову паралізується мовленнєва функція, але у менш вираженому ступені).
При невротичній формі заїкання динаміка порушення має рецидивний характер. Тимчасово мовлення стає плавним, судомні зупинки можуть бути відсутніми, але при емоційному напруженні, соматичному захворюванні, перевтомі заїкування з‘являється знову.
Відмінною особливістю цієї форми заїкання є те, що у спокійному стані, внаслідок відволікання від процесу мовлення, наодинці з собою – мовлення чітке, плавне. У практиці трапляються хворі, клінічна картина мовленнєвої патології яких буває мішаною. Такі форми називаються мішаними та важко піддаються корекційним впливам.
Особливості застосування комплексного підходу до подолання заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку
Становленню сучасного комплексного підходу до корекції заїкання передувала розробка різних методів і шляхів подолання цього захворювання.
Незважаючи на багатовікову історію вивчення і лікування порушень мовлення, заїкання – одне із захворювань, механізми якого і на сьогоднішній час не до кінця досліджені і пояснені.
Методики подолання заїкання розроблялися авторами на основі різного розуміння ними цього мовного порушення. Багато чисельність методичних підходів до подолання цієї патології пояснюється складністю її структурних проявів і недостатнім рівнем знань про її природу.
На необхідність комплексної взаємодії при корекції заїкання вказували І.А. Сікорський, І.А. Хмелевський. Їхні погляди не втратили свого наукового значення і сьогодні.
І.А. Сікорський в лікуванні заїкання включав гімнастику мовлення, психотерапевтичне, фармацевтичне лікування і рухові вправи.
Спираючись на вчення видатних фізіологів І.М. Сеченова і І.П. Павлова і їх наступників вчені і спеціалісти-практики виділяють сучасний комплексний підхід до подолання заїкання. Л.З. Андропова (1993), В.А. Куршев (1973), Р.Є. Левіна (1963), В.І. Селі верстов (2000), В.М. Шкловський (1994), М.Є. Хватцев (1959) своїми дослідженнями сприяли розвиткові лікувально-педагогічного підходу до подолання заїкання.
Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання розуміється медико-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заїкуватого різними засобами і зусиллями різних спеціалістів. В комплекс лікувально-педагогічних заходів входять лікувальні препарати і процедури, лікувальна фізкультура, психотерапія, педагогічні заняття, логоритмика, виховні заходи. Їхня мета – усунення або послаблення мовленнєвих судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики; оздоровлення і украплення нервової системи і всього організму в цілому; позбавлення дитини від неправильного відношення до свого мовленнєвого дефекту, від психологічних наслідків, перевиховання його особистості і поведінки, соціальна реабілітація і адаптація дітей із заїканням.
Весь медико-педагогічний комплекс за характером впливу на заїкуватого можна умовно поділити на дві складові частини: лікувально-оздоровчу та корекційно-педагогічну.
Основними завданнями лікувально-оздоровчої роботи, яку проводить лікар є: укріплення та оздоровлення нервової системи і фізичного здоров‘я; усунення та лікування відхилень і патологічних проявів в їх психофізичному стані (послаблення або зняття мовленнєвих судом, порушень моторики, відхилень вегетативної нервової системи).
Основним завданням корекційно-педагогічної роботи, яку проводить логопед є: усунення мовленнєвих дефектів (перевиховання неправильного мовлення), і психологічних особливостей заїкуватих. Логопед організовує взаємодію усіх спеціалістів (лікарів, вихователів, музичного працівника, інструктора з ЛФК, батьків), які використовують свої методи і засоби при впливі на заїкуватих.
До лікувально-оздоровчої роботи відносяться: організація сприятливої обстановки для лікування, правильна організація режиму дня і раціонального харчування, загартовуючи процедури, лікувальна фізкультура, медикаментозне лікування, фізіо і психотерапія.
Для заїкуватої дитини в умовах спеціалізованого закладу необхідно створити спокійніші в той же час життєрадісний настрій: відволікти її увагу від тривожних думок про своє захворювання.
У дитини потрібно підтримувати хороший настрій, впевненість в оздоровленні. Систематичне чергування різних видів діяльності, визначений ритм життя також мають важливе значення, тому що сприяють нормалізації і облегшенню роботи вищих відділів нервової системи і всього організму.
В режимі дня важливо виділити вдосталь часу для відпочинку. З цією метою для школярів необхідно спростити навчальний процес, частіше робити перерви при виконанні домашніх завдань, не перевантажувати їх позакласною і домашньою роботою.
Важливе значення для дітей має різноманітність видів діяльності, це викликає у них інтерес. Для надміру збуджених дітей підбираються заняття та ігри спокійні, не шумні. Пасивних дітей потрібно активізувати, розвивати у них самостійність.
В режимі дня для заїкуватої дитини – дошкільника на сон повинно бути відведено не лише 10-11 годин вночі і 2 години вдень. Школярам – 8-9 годин вночі і 1,5-2 години вдень. Необхідно велику увагу приділяти вітамінізації їжі заїкуватої дитини. Вітаміни як біологічні каталізатори всіх ферментних систем благополучно впливають на вищу нервову діяльність, імунну систему організму.
В режим дня заїкуватої дитини включаються загартовуючи процедури. Прогулянки на свіжому повітрі кожного дня, ігри, спортивні розваги укріпляють нервову систему, створюють емоційний підйом. Повітряні ванни викликають активну дію на серцево-судинну систему, нормалізують її роботу.
Важливе значення для загартовування організму дитини мають водні процедури: обтирання, обливання, душ і купання.
Різні види загартовування призначаються лікарем строго індивідуально в залежності від стану здоров‘я дитини і особливостей умов її перебування.
Лікувальна фізкультура і фізичні вправи, розвиваючи м’язову систему, укріплюють роботу важливих життєвих органів – легенів та серця, посилюють обмін речовин. Вони сприяють накопиченню сил і морального духа дитини, розвивають координацію і точність рухів, допомагають позбутися скованості, або навпаки сприяють дисциплінованості та зібраності.
Все це сприяє кращому функціонуванню мовних органів дитини із заїканням і позитивно впливає на вироблення у неї правильних мовних навиків. Фізичні вправи для цих дітей набувають лікувального значення.