Сторінка
5

Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку дитини

Виникнувши як результат спілкування і взаємодії людей у складі групи, лідерство є складним соціально-психологічним явищем, в якому поєднуються і виявляються найважливіші характеристики групового розвитку, що мають соціальну природу і сутність. Сутність його виявляється у здатності впливати на інших людей, не послуговуючись адміністративними важелями, що суттєво різнить його з таким феноменом, як керівництво.

Лідер - особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, що стосуються їх інтересів і визначають напрям та характер діяльності всієї групи.

Лідер може не бути соціометричною зіркою, може не викликати особливої симпатії в оточуючих, але він має незаперечну референтність. Лідерство є складним процесом групового розвитку, внаслідок якого диференціюється і вдосконалюється групова структура.

Управління учнівським колективом, його самоврядування, вплив на його психологію і діяльність зазвичай здійснюються і через офіційно призначених осіб, обрані органи (староста, вихователь) і через осіб або органи неофіційні, але роблять вплив на думку і поведінку більшості членів колективу. У першому випадку прийнято говорити про керівництво колективом, а в другому - про лідерство. Як керівництво, так і лідерство пов'язано з авторитетом окремих членів або груп у колективі. Керівник дитячого колективу не буде в змозі повністю і ефективно справлятися з покладеними на нього обов'язками, якщо не має можливості неофіційного впливу, тобто якщо, будучи керівником, одночасно не виступає для того ж колективу як лідер. Хто може стати і ставати лідером в колективі? У науці на цей рахунок однозначної відповіді немає.

Одні вважають, що дійсним лідером у групі, здатних повести за собою інших її членів, стає та людина, яка володіє особливими рисами лідера. Ці риси є вродженими, даними людині від природи. Деякі вчені вважають, що вихід в реальні лідери тієї чи іншої людини - це результат взаємодії між індивідом і групою. Якщо індивідуальні особливості людини відповідають вимогам групової задачі, то саме він стає лідером. При зміні групової задачі і вимог, які вона пред'являє до спілкування та спільної діяльності людей, лідером може стати інша людина, індивідуальні здібності і схильності якого найбільшою мірою відповідають умовам, що змінилися, отже, згідно з цією думкою, лідером може стати кожен. Що ж таке стиль лідерства? Це сукупність соціально-психологічних прийомів і засобів, що застосовуються керівником або лідером з метою впливу на залежних від них людей.

Традиційно прийнято розрізняти три основні стилі лідерства:

Авторитарний стиль лідерства характеризується вираженою владою лідера, директивністю його дій одноосібністю і самостійністю у прийнятті рішень, систематичним контролем за діями. Авторитарний лідер звичайно не дозволяє залежним від нього людям втручатися в керівництво, оскаржувати прийняті ним рішення.

Демократичний стиль - відрізняється від авторитарного тим, що лідер постійно звертається до думки залежних від нього людей, радиться з ними, залучає їх до вироблення та прийняття рішень, до співробітництва в управлінні колективом.

Ліберальний стиль лідерства - це така форма поведінки лідера, при якій він фактично йде від своїх обов'язків керівника. Він веде себе в колективі так, як якщо б він був не лідером, а одним з членів колективу.

Проте, кращий стиль лідерства все ж існує. Це так званий гнучкий стиль, реалізуючи який лідер веде себе по-різному: і авторитарно, і демократично, і ліберально - залежно від обставин.

Форми і методи виховного впливу колективу на особистість

Учнівський колектив чинить серйозний вплив на створення і поведінку учнів, від кожного вимагає підпорядкування громадській думці. Чим більш згуртований колектив, тим сильніший його вплив на окремих учнів. У спільній діяльності легше виявити позитивні і негативні сторони особистості, виявити інтереси і схильності учнів, забезпечити розвиток їх позитивних рис. Опора на громадську думку визначає ту атмосферу довіри і вимогливості, яка характерна для кожного організованого колективу. Громадська думка в класі формується поступово. У процесі суспільно корисної праці і громадської роботи школярі привчаються правильно оцінювати поведінку товаришів, аналізувати досягнення і недоліки в діяльності колективу. Подоланню недоліків у класі сприяє організація змагання. Борючись за високі показники у громадській роботі і в праці, учні більш рішуче виступають проти всіх, хто заважає їм у цьому. Вимоглива товариська критика і самокритика допомагають подолати недоліки в поведінці учнів і формувати у них високі моральні якості. Якщо учень, який порушив дисципліну і порядок у класі, зустрічає осуд з боку товаришів, він намагається надалі не допускати негідних вчинків. У хорошому колективі зазвичай погані вчинки не залишаються не поміченими. В основу критики і самокритики в учнівському колективі мають бути покладені не особисті, а громадські, цивільні мотиви, турбота про загальні інтереси колективу. Негідну поведінку окремих учнів засуджується, перш за все, тому, що воно заважає нормальному життю і роботі колективу. За допомогою критики виховується не тільки той, кого критикують, але і той, хто виступає з критикою. Самокритика, чесне визнання своїх помилок і недоліків допомагають моральному зростанню школярів. У них розвиваються почуття людської гідності, сміливість і мужність. Класні збори - це масова форма виховання школярів у класному колективі. На зборах кожен може брати участь в обговоренні поставлених питань, висловити свою думку і висловити своє ставлення до обговорюваних подій, до вчинків товаришів. Для того, щоб підвищити виховне значення учнівських зборів, потрібно їх ретельно підготувати, продумати всі питання, що підлягають обговоренню. Теми зібрань мають бути актуальними, хвилюючими класний колектив. Цим значно підвищується ефективність зборів.

Найважливіше завдання класного керівника - забезпечити безперервне зростання колективу. Зупинка в житті колективу веде до його розпаду. Рух же його вперед - закон розвитку і життя всякого колективу.

Поняття про психологічний клімат

Психологічний клімат - об'єктивно існуюче явище. Він створюється під впливом двох факторів. Насамперед, це соціально-психологічна атмосфера суспільства в цілому.

Другий фактор - мікросоціальні умови: специфіка функцій даного колективу щодо поділу праці в суспільстві, географічні та кліматичні умови, ступінь ізольованості колективу від широкого соціального середовища, його віковий і статевий склад.

Обидва ці фактори і визначають той стан колективу, який називають психологічним кліматом. Під ним прийнято розуміти емоційно-психологічний настрій колективу, в якому на емоційному рівні відображаються особисті і ділові взаємовідносини членів колективу, які визначаються їх ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами. Психологічний клімат колективу створюється і проявляється в процесі спілкування, на тлі якого реалізуються групові потреби, виникають і вирішуються міжособистісні та групові конфлікти. В якості основних характеристик психологічного клімату колективу дорослих психологи виділяють наступні показники: