Сторінка
2

Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку дитини

Поняття статусу в однаковій мірі відноситься як до безпосередніх стосунків у колективі, так і опосередковано. Наприклад, високий статус учня в системі безпосередніх, особистих відносин, симпатій чи антипатій в класі означає, що товариші його люблять, поважають, до його думки прислухаються. Але цей же самий школяр може мати невисокий статус у системі колективістських, ділових, опосередкованих змістом діяльності відносин і не бути здатним, наприклад, впливати на згуртованість колективу, в якому навчається.

Внутрішня установка людини в системі колективних відносин - це приватне, суб'єктивне сприйняття людиною свого власного статусу, те, як людина оцінює своє становище, повагу до себе з боку інших членів колективу, свій авторитет і ступінь свого впливу на них.

Наступне з понять, які характеризують психологічну структуру колективу, - це роль. У соціальній психології роль визначається як нормативно заданий, схвалюваний зразок поведінки, очікуваного від людини, яка займає те чи інше положення, ту чи іншу позицію в колективі. Роль може визначатися офіційним місцем, займаним людиною в учнівському колективі (наприклад, роль старости, ланкового). Вона може бути придбана, обрана самим школярем з власної волі чи запропонована йому товаришами по колективу (роль лідера, блазня). Увійшовши в свою роль, людина поступово звикає до неї, намагається вести себе відповідно з нею, і товариші чекають від нього саме такої поведінки, яка узгоджується з роллю.

Композиція колективу - це характеристика, що відображає своєрідність індивідуального складу колективу. По класах, що складаються з дуже різних за своїми індивідуально-психологічних особливостей школярів, кажуть, що вони володіють неоднорідною композицією.

Цінності колективу

Соціально-психологічну основу відносин у колективі складають прийняті в ньому цінності, тобто те, що колектив вважає найбільш важливим і значущим в його життя і діяльності, в особистості і поведінці кожного члена. У класі, наприклад, можуть особливо цінуватися чесність, чуйність, доброта, сміливість, а відповідні особистісні якості розглядаються як зразок для наслідування. В управлінні діяльністю колективу соціальні норми виконують рід важливих функцій. Найбільш суттєві - регулятивна, оцінна, санкціонуються і стабілізуюча.

Регулятивна функція полягає в тому, що соціальні норми визначають поведінку людей в колективі, задають зразки їхніх взаємодій і взаємин, формують основні вимоги, які пред'являються до члена колективу. Для багатьох школярів нормами є відповідальне ставлення до навчання, громадської роботи й праці, довіра, взаємна допомога, тобто моральні принципи, що лежать в основі специфічних колективних відносин. У молодших школярів свої поняття про цінності, інші у підлітків і юнаків. Групові норми і ціннісні орієнтації одного колективу можуть не відповідати нормам і ціннісним орієнтаціям інших груп школярів.

Оціночна функція групових норм полягає в тому, що вони виступають в якості підстав і критеріїв для кваліфікації вчинків і відносин того чи іншого члена колективу як правильних і неправильних. Вищі оцінки отримують вчинки, які вважаються понад нормативними. Вони можуть бути пов'язані з самими різними видами навчальної, трудової та громадської діяльності школярів. Наднормативна діяльність школяра в навчанні виявляється в тому, що він не задовольняється шкільною програмою, а прагне поглибити і розширити свої знання, причому робить це самостійно і з власної ініціативи.

Функція групових норм полягає в тому, що вони згуртовують колектив, надають йому психологічну стійкість. Традиції відіграють значну роль у зміцненні та згуртуванні учнівського колективу, в його поведінці. Традиція - це сформовані в колективному досвіді, що зберігаються тривалий час, звичні способи спілкування і здійснення спільної діяльності. По суті, традиції - це одна з форм зовнішнього, поведінкового вираження групових і колективних норм.

Ритуал являє собою строго регламентований порядок дій, які виступають символом певних відносин і ціннісних орієнтацій. Соціальні норми, ціннісні орієнтації, традиції, звичаї та ритуали колективу взаємопов'язані і утворюють соціально-психологічну основу того феномену, який психологи називають, "почуттями". Воно виражається в усвідомленні людиною своєї особистої приналежності, до колективу, здатному захистити його, підтримати у важкі хвилини життя.

Загальна картина розвитку колективу

Проводячи виховну роботу, педагог повинен прагнути до того, щоб людські відносини в класах постійно вдосконалювалися, поступово наближалися до справді колективістських. Розраховувати на те, що це відбудеться само собою, що абсолютна більшість класів до закінчення школи стануть ідеальними колективами, не доводиться. Протягом навчального року класи, як з'ясувалося, теж не стоять у своєму розвитку на місці. Таким чином, шлях до колективу - це далеко не прямолінійний рух від нижчого рівня до вищого. Нерівномірність психологічного розвитку класів характеризується наявністю періодів швидких спадів і підйомів, тривалих затримок. Як піде цей рух і чим воно завершиться, залежить від багатьох факторів.

Стадії розвитку колективу

У науковій літературі з психології та педагогіки колективу можна зустріти не мало різних варіантів опису стадій і рівнів, ступенів і етапів, які група проходить у своєму русі до колективу.

Дитяча група у своєму розвитку на шляху до колективу проходить п'ять основних етапів:

1) Номінальна група. Це початок формування групи, перші кроки її соціально-психологічного розвитку. Номінальна група являє собою лише формальне об'єднання один з одним раніше незнайомих людей. Тут здійснюється загальне ознайомлення людей, виникають симпатії та антипатії, відбувається первинний розподіл обов'язків у спільній роботі, що приводить до появи лідерів.

2) Група - асоціація. Ця група має спільну мету, офіційну структуру, але не діє як єдине ціле. У ній ще немає організаційної єдності, психологічної комунікативності. Перехід групи на цей етап розвитку відбувається після знайомства учнів один з одним і пов'язаний з виробленням більш-менш стійких взаємних оцінок, стабілізацією взаємин.

3) Група кооперація. Така група відрізняється усталеною структурою, високим рівнем підготовленості до вирішення необхідних завдань, співробітництвом. Життя таких груп різноманітна, вони активно включаються у справи школи, табори. Проте їх робота в цілому відрізняється неритмічністю і підвищеним емоційним напруженням.

4) Група - автономія. На цьому етапі групу відрізняє достатньо високий рівень розвитку за багатьма параметрами, особливо по психологічній єдності. Такій групі властиві внутрішня згуртованість, спаяність, відсутність угрупувань за симпатіями і антипатіями. Багато хлопців таких класів збираються разом і в канікули, займаються спільно тими справами, які їх цікавлять.

5) Група - колектив. Це вищий рівень розвитку контактної групи. Їй властиві єдині інтереси, організованість, підготовленість. Групам, які досягли рівня колективу, притаманні гармонія особистих, групових і громадських інтересів, ініціатива і активність у досягненні суспільно корисних цілей.