Сторінка
4

Пізнавальний інтерес, його структура і особливості дослідження

Звичайно, діти повинні бути дисципліновані, виховувати у собі силу волі й почуття обов'язку. Але розраховувати на свідоме ставлення дітей до навчальних обов'язків як на готовий ґрунт для тривалої і складної навчальної праці було б помилково. У дитини менше, ніж у дорослих, розвинута воля і свідомість. У неї надто туманна уява про солодкі плоди навчання. У неї надто слабо розвинуті довільна увага і пам'ять, необхідні для того, щоб вчитись, якщо навчання не захоплює саме по собі. Природа відпустила дитині набагато менше працездатності, ніж вимагає школа.

Якщо,все-таки,уявити собі таку чудо-дитину, яка виконує і виучує все, що від неї вимагається, добросовісно, але без захоплення, то ми матимемо справу з сумним явищем у школі - з формальними знаннями. "Вимучене", з почуття обов'язку навчання, не наповнене пізнавальним інтересом, перешкоджає становленню особистості людини, утруднює її вихід у самостійне життя. У дитини, якій школа не прищепила любов до розумової праці, не виникає бажання поглиблювати свої знання, не розвивається любов до інтелектуального напруження, її життя не буде забарвлене радістю пізнання. І хто знає, якими шляхами поведе школяра його природна підліткова активність, якщо вона не буде спрямована ніякими розумовими інтересами, якщо вона не стане основою для вивчення програмового матеріалу в початкових класах.

Таким чином, питання про розвиток пізнавального інтересу - це одночасно питання про виховання особистості людини, її духовного світу. Провідним видом діяльності молодших школярів є учіння, тому необхідно шукати можливості підвищення їхньої активності у цьому процесі, що сприятиме не тільки поліпшенню якості загальноосвітньої підготовки учнів, а й формуванню активної особистості. Навчання справедливо розглядається передовими дидактами як один із видів пізнання. Активність школярів у навчанні формується у процесі їх пізнавальної діяльності, характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і виявленням морально-вольових якостей учнів і в той же час сама активність впливає на якість діяльності. Вона вимагає такої постановки процесу навчання, що сприяла б вихованню ініціативності і самостійності в учнів, міцному і глибокому засвоєнню ними знань, виробленню необхідних умінь і навичок. Тобто активність у навчанні повинна викликати пізнавальну активність школярів.

Повноцінна і різноманітна пізнавальна діяльність школярів, яка є результатом і умовою успішного навчання, формується лише тоді, коли учні розуміють цілі навчання, усвідомлюють значення того, що вивчається, виявляють інтерес до процесу і результату учіння. Психологічні дослідження свідчать, що усвідомлена мета досягається людиною активніше, швидше, а результат при цьому стає вищим і якіснішим. Тому педагог повинен знайти такі способи керівництва навчальним процесом, які б постійно стимулювали активність, пробуджували і розвивали пізнавальний інтерес школярів, виховували в них допитливість, прищеплювали творчий підхід до того, що вивчається, і таким чином сприяли розвитку пізнавальних сил учнів, готували їх до самоосвіти.

Зокрема, Н.Г.Морозова досліджує наявність інтересу до навчання в різних сферах поведінки учня.

Перша група показників позитивного ставлення до шкільного навчання проявляється у поведінці дитини на уроці. До них відносяться наступні внутрішні ознаки: активне включення у навчальну діяльність, жагуче сприймання пізнавального матеріалу, велика зосередженість на матеріалі, що зацікавив, відсутність відволікань, перевага довільної уваги, виникнення запитань у процесі навчальної діяльності, бажаная як можна довше займатися даним предметом і небажання припинити заняття, співучасть у ході викладання матеріалу на уроці, співпереживання, що проявляється у запитаннях до вчителя. Зовнішніми ознаками позитивного ставлення учнів є: пожвавлення дітей, поява радості на обличчях, блиск широко відкритих очей, напруженість і спрямованість вперед, щоб краще бачити і чути тощо.

Друга група особливостей поведінки і діяльності учнів, що характеризують їх інтерес, проявляється поза уроком: після уроку учні не йдуть, а оточують учителя, задаючи запитання або висловлюючи власні судження з проблеми, що цікавить; добровільний вибір учнями завдань для самостійної роботи, читання додаткової літератури тощо.

Третя група особливостей торкається способу життя, що виникає під впливом інтересу до тієї чи іншої діяльності: поведінки і видів занять у вільний від школи час, відвідування гуртків, секцій тощо. Таким чином, пізнавальний інтерес як мотив, як важлива особистісна характеристика пронизує всю поведінку дитини. Тому важливим є вміння вчителя розвивати і формувати в учнів початкових класів пізнавальний інтерес.

Г.І.Щукіна виділяє показники, за якими можна визначити наявність пізнавального інтересу:

1. Прояви, що характеризують мислительну активність учнів.

а) запитання учнів як результат активного і глибокого пізнавального процесу;

б) прагнення учнів за власним бажанням, без вказівок і вимог вчителя брати участь в обговоренні запитання, доповнити і виправити відповіді товаришів (підняті руки, кількість і характер відповідей учнів);

в) зосередженість уваги;

г) характер процесу діяльності: готовність до дії або байдужість до завдання; рівень виконання пізнавального завдання (самостійно, за зразком, шляхом списування з дошки готового розв'язку); ставлення до процесу своєї діяльності (уважний чи ні, байдужий чи зацікавлений .).

2. Емоційні прояви:

а) мовні реакції (висловлювання типу: "О, це так!"), обмін думками з сусідом по парті;

б) особливі емоційні наслідки - тиша, що вказує на схвильованість, цікавість, що викликані судженнями, думками;

в) адекватні реакції на те, що відбувається в класі (сміх - як результат гумору).

3. Вибіркова спрямованість читацьких інтересів учнів та їх участь в різних формах і видах позакласної роботи (КВК, вечори, предметний гурток), виконанню індивідуальних завдань і характер використання ними вільного часу.

Для активізації навчання необхідне глибоке розуміння вчителем можливостей тих чи інших засобів збудження активності школярів, точне врахування рівнів розвитку учнів окремого класу, щоб правильно визначити співвідношення між репродуктивною і пошуковою діяльністю.

Однією з умов ефективності навчання є сформованість у школярів умінь самостійно здійснювати пізнавальну діяльність. Особливе значення мають ті з них, які забезпечують процес ефективного навчання. Це уміння: планувати діяльність, організовувати виконання плану, здійснювати самоконтроль, виділяти головну думку, порівнювати, узагальнювати, конкретизувати, класифікувати, визначати і пояснювати причинно-наслідкові зв'язки.

Багато вчених, які розглядали розвиток пізнавального інтересу як провідного мотиву навчання молодших школярів вказують на важливу роль оцінки.

Про вплив оцінки на навчальну активність школярів йдеться у багатьох працях В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі та ін. Психологи, педагоги і вчителі - майстри одностайні у тому, що оцінка - бал - лише один із засобів мотивації; вона не має витісняти більш важливих і довготривалих стимулів активного і сумлінного учіння. У цьому переконує нас і О.Я.Савченко.