Сторінка
3

Формування пунктуаційних умінь і навичок в учнів основної школи

Зв'язок у навчанні пунктуації з розвитком і мисленням – це також один із важливих методичних принципів. "Цей зв'язок зумовлений тим, що вміння ставити розділові знаки безпосередньо чи опосередковано пов’язано з усвідомленням змісту висловлення, з урахуванням логічних відношень між частинами речення. А це викликає необхідність вдумливого аналізу змісту речення, тексту в єдності з особливістю будови синтаксичної конструкції і з урахування розстановки відповідних розділових знаків за певними пунктуаційними правилами" .

У процесі передачі своєї думки на письмі той, хто пише, вибирає найбільш потрібну синтаксичну конструкцію, розчленовує її на змістові й граматичні відрізки і відповідно до цього членування ставить розділові знаки. Як відомо, змістова основа пунктуації тісно поєднується з граматичною, хоч у конкретних випадках уживання розділових знаків перевага за однією з основ, на чому й слід зосередити увагу, працюючи над пунктуацією.

Інколи правильна розстановка розділових знаків в окремих реченнях певною мірою залежить від інших речень контексту. А тому робота над виробленням пунктуаційних навичок бажана із зв’язним текстом. Такий текст дає простір для роздумів над особливостями змісту й емоційної наснаженості, над розкриттям авторського задуму, над стилістичним умотивуванням вживання розділових знаків. В процесі таких обмірковувань розвиваються мислення і мовлення учнів.

Зв'язок у навчанні пунктуації з виробленням навичок виразного читання зумовлюється тим, що пунктуація як засіб писемної мови співвідносна з інтонацією – засобом усного мовлення. Пунктуаційному членуванню в усній мові відповідає своєрідна інтонація, паузи, ритмомелодика. Робота над правильним інтонуванням речень, над їх ритмомелодикою і є виробленням навичок виразного читання, тобто "інтонаційно правильного читання, завданням якого у донесення такого звучання, яке закладене в тексті того чи іншого твору". Вивчення інтонації в свою чергу має неабияке значення для оволодіння пунктуаційними навичками. Розуміння інтонації, ритмомелодики допомагає краще усвідомити зміст висловлення, відношень між членами і частинами речення, синтаксичну структуру в цілому, а все це є запорукою правильного використання пунктуації.

Реалізація цього принципу передбачає розвиток мовного слуху в учнів, тобто розвиток уміння і навичок розуміти всі елементи і інтонації (логічний наголос, паузи різного характеру, підвищення й зниження голосу, темп мовлення та ін.), що в свою чергу допомагає правильно, глибоко й повноцінно сприймати і передавати думки й почуття. Розвинений мовний слух в учнів дає змогу глибоко й чітко усвідомити зміст речення, його емоційну наснаженість, а отже, зрозуміти і пунктуаційне оформлення.

У взаємозв’язку з розвитком мовного слуху в учнів знаходиться й оволодіння навичками виразного "читання" розділових знаків, тобто встановлення на основі пунктуації правильного розуміння змісту й емоційної наснаженості в усному мовленні.

"Вироблення навичок виразного читання, пов’язане з умінням правильно розставляти розділові знаки, а потім "читати" їх, передавати засобами ритмомелодики. Все це передбачає необхідність у кожному конкретному випадку усвідомлювати зміст речення в усіх його відтінках, емоційне наснаження, граматичну будову і передавати на письмі, користуючись належною пунктуацією, а в усній мові – відповідною інтонацією".

"Вивчення пунктуації української мови вимагає реалізації принципу взаємозв’язку у вивченні російської і української мов. Цей принцип застосовується в одному аспекті, адже обидві братні мови мають однакову пунктуаційну систему, однакову основу пунктуації, а тому зіставлення проводиться по лінії спільності у формулюванні правил і застосуванні їх на практиці. У процесі первинного вивчення того чи іншого пунктуаційного правила необхідно спиратися на знання з тієї мови, де матеріал відповідно до програми опрацьовується раніше".

Методи і прийоми навчання пунктуації

"Опрацьовуючи пунктуацію, слід користуватися всіма існуючими методами теоретичного вивчення мови: словом учителя, бесідою, спостереженням над мовою, самостійною роботою з підручником. Їх використання залежатиме від того, наскільки матеріал уже відомий учням, чи під силу їм провести самостійний аналіз пунктуаційних явищ, з учнями якого класу проводиться робота, яка основа пунктуації тощо. Певна річ, що в 5 класі, коли вивчається до цього невідомий матеріал з пунктуації, буде широко використовуватися слово вчителя. За допомогою цього методу вчитель не тільки формулює мету і завдання вивчення певного пунктуаційного правила, а й пояснює значення розділового знака, розкриває зв'язок пунктуації з синтаксисом і інтонацією, аналізує дидактичний матеріал і формулює висновки".

"Даний метод може знайти своє місце і в 8–9 класах під час вивчення розділових знаків у реченнях з однорідними й неоднорідними означеннями, в безсполучникових складних реченнях, при цитатах тощо".

За допомогою методу бесіди можна вивчати, по-перше, той пунктуаційний матеріал, що вже частково опрацьовувався раніше. По-друге, метод бесіди вивчається й такі пунктуаційні правила, які безпосередньо відбивають граматичне членування і легко формулюється після вивчення відповідних синтаксичних понять. Так можна вивчати розділові знаки при вставних словах, у складнопідрядному реченні та ін.

Метод спостереження над мовою може бути корисним під час вивчення окремих пунктуаційних правил, що стосуються відокремлених членів речення, деяких розділових знаків у безсполучникових складних конструкціях тощо. За допомогою цього методу можна опрацьовувати матеріал про розділові знаки при відокремлених обставинах. Маючи загальні поняття про відокремлення, вивчивши правила вживання розділових знаків при відокремлених означеннях, учні можуть під керівництвом учителя проаналізувати дидактичний матеріал за системою запитань, підійти до усвідомлення основних випадків відокремлення обставин і сформулювати відповідні пунктуаційні правила.

У такий же спосіб можна, наприклад, організувати вивчення теми "Тире в безсполучникових реченнях". Учні спостерігають відповідні синтаксичні конструкції, аналізують їх, з’ясовують змістові відношення між частинами складних безсполучникових речень і приходять до висновку, що саме такі відношення передаються на письмі знаком тире.

"Окремі пунктуаційні правила можна вивчати методом самостійної роботи з підручником. Це стосується правил, які легко усвідомлюються учнями в процесі роботи з підручником, наприклад, уживання коми в складнопідрядному реченні з кількома підрядними, двокрапка і тире при узагальнюючих словах тощо".

Таким чином, усі методи теоретичного вивчення мови слід застосовувати в процесі роботи над пунктуацією. В кожному конкретному випадку вчитель вибирає найбільш доцільний метод, нерідко різні методи поєднує на уроці чи використовує при одному провідному елементи інших методів.

Вивчення пунктуації вимагає дбайливої методичної організації роботи над правилом, що повинно бути свідомо засвоєно на основі пізнання особливостей тієї синтаксичної конструкції, для якої воно призначене, а часом з урахуванням інтонації. Друга частина роботи над правилом – вироблення умінь і навичок застосовувати його на практиці, тобто співвідносити з відповідною синтаксичною структурою, не змішувати з іншою, чимось схожою. Цього можна досягти шляхом проведення системи тренувальних вправ, вибір яких залежить від характеру пунктограм.