Сторінка
3

Основні методи та засоби професійного навчання інженерів-педагогів

Призначенням навчальної дисципліни, об’єктом вивчення майбутнього інженера-педагога повинні бути професійна діяльність фахівця, зміст і способи його діяльності. В даному випадку кінцевий результат діяльності - це підготовка фахівця робітничої кваліфікації, тобто випуск кваліфікованого робітника певного профілю. Одна й та ж за назвою дисципліни може мати різну структуру залежно від її призначення, тобто місця в підготовці фахівця. Так, вивчення технології швейних виробів майбутнім інженером-педагогом повинно відрізнятися від майбутнього інженера-технолога і за об’ємом, і за змістом.

З дисципліни “Конструювання одягу" цілком достатнім буде знання основ конструювання, принципів розрахунку і побудови конструкції одного з видів одягу, вплив на неї модельних змін, уміння вирішити цей вплив на рівні конструкції за різними методиками, щоб самостійно прикласти ці знання до інших видів одягу. Практичні заняття повинні бути якомога інтенсивнішими, інтенсивність же викладання теоретичного матеріалу слід мінімізувати. При вивченні матеріалознавства, знання процесів виробництва тканин для галузі, які не мають застосування в навчанні робітників швейного профілю відносяться також до категорії перевантаження студентів, які не залишають сліду в пам’яті, не є необхідними знаннями і можуть бути вивчені факультативно.

Етапи контролю знань інженера-педагога, наприклад, в курсовому проектуванні, повинні містити елементи методичних підходів в реалізації вирішених техніко-технологічних завдань, з урахуванням діяльності в професійно-технічних навчальних закладах. Тематика курсових проектів повинна формулюватися у вигляді міждисциплінарних навчальних завдань, що відображають конкретне навчально-виробниче завдання, включають аспекти різних навчальних дисциплін.

Вибираючи ж на старших курсах вужчу спеціалізацію, студент може пройти факультативний курс, або, маючи вже фундаментальні знання з дисципліни, може їх поглибити самостійно.

Дуже важливо при проектуванні змісту будь-якої навчальної дисципліни поклопотатися про те, щоб кожна з дисциплін, що вивчається студентом, вносила фундаментальний внесок до загальної професійної освіти, щоб дотримувався принцип: учити потрібно не дисципліні, а спеціальності.

За роки навчання у ВНЗ студент вивчає десятки навчальних дисциплін. Але річ у тому, що в переважній більшості вони ні логічно, ні проблемно не зв’язані між собою. Навіть коли суміжні навчальні дисципліни зовні здаються скоординованими і узгодженими, часто ці зв’язки не мають внутрішнього, фундаментального характеру, а є суто зовнішніми. Як наслідок - невиправдано вузька спеціалізація студентів. Сьогодні стає все більш очевидним, що нам потрібні фахівці широкого профілю і така потреба зумовлена, з одного боку, закономірностями розвитку самої науки, а з іншого тенденціями суспільного розвитку.

Завдання фундаментальної освіти - забезпечення оптимальних умов для взаємодії різних типів мислення і створення внутрішньої потреби в саморозвитку і самоосвіті впродовж всього життя.

Керуючись терміном “діяльнісний підхід”, зміст навчальних дисциплін і навчальних практик слід проектувати, спираючись на всебічній облік майбутньої професійної (соціально-виробничої) діяльності випускника, тобто викладача професійно-технічного навчального закладу.

Дидактика вищої школи, виділившись в окрему галузь педагогічних наук, як загальна теорія навчання і освіти у ВНЗ, одержала подальший розвиток, має наробітки у вигляді методик окремих дисциплін і повинна складати основу педагогічної підготовки інженерів-педагогів. Оновлення змісту інженерно-педагогічної освіти необхідно вести в повній відповідності з оновленням змісту професійно-технічної підготовки, з урахуванням розвитку основ наук і техніки, забезпечуючи те, що при цьому випереджає напрям підготовки педагогічних працівників. Тому проблема теоретико-методичних основ підготовки майбутніх інженерів-педагогів набуває особливого значення, стає фундаментальною.

Інженер-педагог повинен уміти вибирати і готувати навчальний матеріал, наочність; чітко, доступно, виразно, переконливо і послідовно висловлювати навчальний матеріал; проводити уроки творчо; розвивати мислення; стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб тих, хто навчається; підвищувати їх навчально-пізнавальну активність; привчати працювати самостійно. Будь-яка дисципліна повинна забезпечити реальний внесок в методологічну, теоретичну, технологічну підготовку студента, до подальшої освіти і професійної діяльності випускника, забезпечення мотивації до вивчення всіх дисциплін, розвиток професійного мислення, інтелекту на основі цілісного підходу до навчання. Навчити студента методологічному мисленню, вибору інформації і додатку її до практичного завдання - ось на наш погляд основний шлях реалізації завдання ефективності фундаменталізації навчання компетентного інженера-педагога.

Сьогодні необхідно зважено оцінити, який фундаментальний блок необхідний для конкретного профілю спеціальності, як він проектується на майбутню діяльність студента, що необхідно включити в кожну дисципліну. Реалізація в змісті навчання майбутнього інженера-педагога того, що безпосередньо буде затребуване випускником в його майбутній професії, проблема, яка вимагає невідкладного рішення в світлі інтеграції в Європейський освітній простір.

Характеристика основних методів

Форми і методи організації навчального процесу в навчальних закладах відображають вимоги сучасного ринку праці, рівень розвитку технологій, ступінь розвитку суспільної самосвідомості і часто безпосередньо залежать від цих чинників. Навчальний процес, як такий, не є жорсткою системою. У наш час в Україні, як і в інших європейських державах, під впливом сучасних вимог у сфері вищої освіти йде пошук нових форм викладання і організації університетів. Проблема вивчення нових моделей освітнього процесу актуальна на сьогоднішній день.

У роботах українських учених Жалдака М.І., Морзе Н.В., Рамского Ю.С. описане становлення викладання дисципліни інформатики в Україні, представлені основні напрями розробки моделей викладання. Філософ Н. Сухова в своїй роботі відзначає необхідність розробки нової єдиної методології системи освіти, яка б об’єднала всі сучасні знання, пов’язані з освітнім процесом. Цей автор проаналізувала протиріччя і парадокси, що виникають у сучасних університетах .

Метою статті є аналіз взаємозв’язку забезпечення мобільності студентів з елективною системою, яка у свою чергу припускає використання кредитно-модульної системи оцінювання. Як прикладний зразок розглядається кредитно-юнітна система Вустерського політехнічного інституту (США).

Єдина Європейська зона вищої освіти Болонська декларація є сумісною заявою, підписаною в Болоньї (Італія) керівниками освіти 29 європейських країн 19 червня 1999 року. Цей документ обґрунтовує необхідність формування єдиної європейської зони вищої освіти, а також визначає цілі, пов’язані з її створенням, підтримкою і розповсюдженням європейської системи вищої освіти.