Сторінка
2

Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально–виховного процесу в середній навчальних закладах

Техніка мови вчителя. Мовленнєва техніка - це сукупність елементарних прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, які доведені до степеню автоматизованих навиків і які дозволяють вчителю з максимальною ефективністю здійснювати мовленнєву взаємодію. Розвинене дихання, тренований голос, досконала дикція надають живому слову педагога яскраву емоційну виразність, яка дозволяє передавати в мові найдрібніші відтінки думки та почуттів.

Мова вчителя це перш за все мова, яка звучить. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування, вона, як і будь яка інша звукова система, є акустичною, і оскільки вона належить людині, її неможливо розглядати за межами психофізіологічної діяльності. Щоб вдосконалити мову, вчитель має тренувати мовленнєве ( фонаційне) дихання, голос, дикцію і виконувати систематично певні вправи.

Отже, мова вчителя - це професійна зброя. Він дає можливість передавати слухачам найдрібніші змістовні відтінки, допомагає аудиторії сприймати думки мовця, створює певний емоційний настрій та дозволяє здійснювати навчально - виховний процес.

Професійно важливі якості педагога

Напевно кожний педагог пам’ятає свій перший урок у школі, перше знайомство з класом. Кожен вчитель пам’ятає перше відчуття схожості, нероздільності всіх тих дітей, які дивляться на вас розплющеними очима. Через деякий час педагог відрізняє дітей, запам’ятовує їх особистісні ознаки. Так формується структура класу, яку психологи називають офіціальною, формальною або діловою. Хоча з часом, педагог починає помічати, що існує й інша, прихована від людського ока, система відносин, заснована на основі дружби, товариства, взаємних симпатій та антипатій. Чим більший педагогічний досвід у педагога, тим суттєвіше він розуміє, яку велику роль вона відіграє у встановленні характерів, у формуванні світосприйняття, у відокремленні інтересів та схильностей учнів.

Необхідно зазначити, що не лише стиль роботи вчителя, але й просто його людські якості можуть сприяти або гальмувати виявлення між особистих відносин. Існують певні вимоги, які школярі пред’являють до вчителя:

1) контактність, вміння легко та з гнучкістю спілкуватися з дітьми;

2) демократичний стиль керування, якій має на меті поєднання поваги до особистості кожного учня з необхідною вимогливістю;

3) розуміння, терпимість, різноманітність поглядів та інтересів, ерудиція, чуйність, здатність до співпереживання.

Педагог, працюючи з дітьми, повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену рефлексію та апатію, володіти досконалими вміннями у сфері організаційної та комунікативної діяльності. Своє спілкування з учнями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності, бути прикладом для дітей у дотриманні законів та обрядів колективу, до самої форми його життєдіяльності. Учні мають бачити та відчувати спорідненість своєї діяльності з діяльністю педагога.

Не менш важливим є характер впливу вчителя на учнів та взаємодія з ними. Не можна допускати тиску на дітей, це не викличе ентузіазму у школярів, скоріше навпаки: вони перестануть вважати нинішнє діло своїм, втратять до нього інтерес.

Педагог повинен вміти користуватися засобами, які збуджують вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі у здійсненні загальної справи: допомога дружньою порадою, звертання до вихованців по допомогу, товариська вигода( „ Раз вирішили всі разом, то треба .”).

Педагоги мають постійно дивувати учнів особистим прикладом бадьорого настрою, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху, перемогою у боротьбі з власними слабкостями.

Крім того, слід зазначити, що вчитель повинен бути креативною, тобто творчою особистістю. Готовність педагога до творчого пошуку разом з учнями, уміння створювати атмосферу пізнання на уроці залежить від його обізнаності, володіння арсеналом педагогічних умінь та навичок, знання предмета та глибокий інтерес до нього.

А.С. Макаренко стверджував, що кожний вчитель, якщо він добре підготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності та проявити творчість.

Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває та укріплює свій внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуку, а й в колективному, разом з учнями.

Отже, вчитель - це друг своїх вихованців. Це – людина, яка жартує, грає з ними і постійно цікавиться їх діяльністю у колективі. Справжній вчитель – це тонкий психолог та новатор.

Психологічне забезпечення діяльності педагога

На становлення педагога як професіонала впливає багато факторів: вік, педагогічний стаж й особливості професійно - педагогічної діяльності.

Особливо актуальним стає питання особистості вчителя, його професійної діяльності; вимог, що висуваються до нього.

Психологічний портрет будь - якого вчителя включає такі структурні компоненти:

1) індивідуальні якості людини, тобто її особливості як індивіда – темперамент, задатки та інше;

2) його особистісні якості, тобто його особливості як особистості – соціальної сутності людини;

3) комунікативні якості;

4) статусно- позиційні, тобто особливості становища, ролі, відносин у колективі;

5) діяльнісні (професійно - предметні);

6) зовнішньо поведінкові показники.

Всі особистісні якості вчителя мають професійну значущість. Професійно значущі якості особистості вчителя як характеристики інтелектуальної й емоційно - вольової сторін особистості істотно впливають на результат професійно - педагогічної діяльності і визначають індивідуальний стиль педагога. У психолого-педагогічній літературі виділяють такі якості особистості педагога:

1. Соціальна активність, готовність і здатність діяльно сприяти вирішенню суспільних проблем у сфері професійно - педагогічної діяльності;

2. Цілеспрямованість уміння направляти і використовувати всі якості своєї особистості на досягнення поставлених педагогічних задач.

3. Урівноваженість здатність контролювати свої вчинки в будь - яких педагогічних ситуаціях;

4. Бажання працювати зі школярами - одержання задоволення від спілкування з дітьми в ході навчальної виховного процесу;

5. Здатність не губитись в екстремальних ситуаціях – уміння оперативно приймати оптимальні педагогічні рішення і діяти відповідно до них;

6. Чарівність сплав духовності, привабливості та смаку;

7. Чесність щирість у спілкуванні, сумлінність у діяльності;

8. Справедливість-усвідомлення учителем власної приналежності до однієї епохи з учнями;

9. Гуманність прагнення й уміння надавати кваліфіковану педагогічну допомогу учням у їхньому особистісному розвитку;

10. Ерудиція широкий кругозір у поєднанні з глибинними знаннями в галузі предмета викладання;

11. Педагогічний такт – дотримання загальнолюдських норм спілкування і взаємодії з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливостей;

12. Толерантність –терплячість у роботі з дітьми;