Сторінка
3

Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність особистості

3) Рівень нервового напруження: сильні - в ситуації напруження орієнтувальні, виконавчі та контрольні дії ще більше поєднуються; загальний термін виконання завдання скорочується; слабкі - в екстремальних ситуаціях орієнтувальні, виконавчі, контрольні дії ще більше розмежовуються; загальний термін виконання збільшується.

Стильові особливості були виявлені і в праці вчителя. Умовно в його діяльності можна виділити підготовчі й виконавчі дії. Характерним для діяльності вчителя з інертною нервовою системою є те, що він пожвавлює роботу класу не високою динамікою поведінки (темпова гра), яка складається експромтом, а завчасним створенням певних умов і використанням заздалегідь підготовлених засобів впливу на учнів (емоційно насичений і різноманітний матеріал). Насиченість уроку, який проводить учитель з рухливою нервовою системою, забезпечується саме темповою грою, експромтом.

Для правильного керівництва процесом навчання треба зважати на різні особливості темпераменту учнів і відповідно до них вибирати методи формуючого впливу, створюючи найбільш сприятливі умови навчання й застосовуючи при цьому адекватні засоби. Школяреві треба допомогти знаходити у себе найменш константні, найбільш придатні для навчання якості й компенсувати стійкі константи, що можуть блокувати успіх:

дослідження виявили певні закономірності співвідношення орієнтувальної й виконавчої діяльності інертних та рухливих типів, які треба враховувати при організації навчання:

тривалість процесу засвоєння початкових виробничих навичок та умінь в інертних і рухливих учнів неоднакова; в інертних він розтягнутий у часі;

в інертних орієнтувальна діяльність більш розгорнута й розтягнута; у рухливих вона динамічна; існують відмінності у виконавчих можливостях учнів;

інертні успішніше виконують повільні, рівномірні рухи, а рухливі - швидкі

Вивчення особливостей засвоєння знань та умінь у зв'язку з типологічними особливостями учнів дає змогу накреслити деякі шляхи індивідуалізації навчання.

Індивідуальний стиль діяльність у різних типах суспільства

Найбільш загальне соціальне умова, від якого зона невизначеності індивідуальної діяльності, – диференціація умов життєдіяльності й у ступеня діяльності соціальних груп. Візьмемо класове эксплуататорское суспільство. Це товариство характеризуватиметься наявністю жорстких класових відмінностей як і ролі й значенні праці життя, і у співвідношенні фізичного і розумової праці, і у засвоєнні різної форми культури. У цьому всі типі суспільства кордону, у яких людина може застосовувати свою діяльность, жорстко визначені й труднопереборні, лише зрідка їх буде подолано. При цьому зауважимо, що для подолання цього кордону можуть використовуватися лише одиниці із усієї маси.

Тепер на суспільні відносини в капіталістичному суспільстві. Громадські відносини у капіталістичному суспільстві також обмежують засвоєння індивідуального стилю діяльності. У цьому суспільстві відбувається обмеження прагнення працівника до засвоєння найпродуктивнішої системи рухів, операцій, що доставляють працівникові найбільше задоволення.

За підсумками вище сказаного, можна стверджувати, що у капіталістичному суспільстві відсутні базові об'єктивні передумови на формування індивідуального стилю діяльність у виробничих професіях. Можна зазначити, що ці чинники в капіталістичному суспільстві дезндивідуалізують людину.

Понад те, науково-технічні Революції у капіталістичному суспільстві лише посилюють дезндивідуалізацію людини. Оскільки науково-технічна революція передбачає заміщення людської праці автоматичними пристроями, тому в простого робочого залишається менше можливостей для руху, оскільки існують межі у суспільстві. Тому зона невизначеності діяльності, що забезпечує вільний вибір дій всім індивідам, зводиться до «нулю». У результаті лише вищесказаного, обмежується можливість розвиватися індивідуального стилю діяльності.

Постає питання, чи не у суспільстві може бути індивідуальний стиль діяльності? На думку Мерліна В.С. індивідуальний стиль діяльності можливий за масових виробничих професіяй, що є тільки в соціалістичному суспільстві. Дослідження, проведені Мерліном та їого колегами, показали, що, вивчаючи працю кравців та інших представників масових виробничих професій, індивідуальний стиль діяльності можлива лише за умови, діяльність здійснюватиметься з напівавтоматичним управлінням. Понад те, дані засвідчили, що найлегше з роботою справляються лише ткалі з рухливими нервовими процесами.

Але щоб засвоїти індивідуальний стиль діяльності, необхідний як правильний тип суспільства, а також мали би бути створені правильні умови у колективі.

Найбільш важливе значення у розвитоку ініціативності і індивідуальності має шкала соціальних оцінок. Ця шкала може бути більш широкою або вузькою. Чим ширша шкала соціальних оцінок, тим, більшою мірою вона стимулює різні дії, операції, що необхідні для досягнення колективної мети. Можна дійти невтішного висновку, що ширша буде ця шкала оцінок, тим ширші буде зона невизначеності діяльності.

З іншого боку, щоб забезпечити широту шкали соціальних оцінок необхідно, щоб існувала згуртованість колективу. Широта шкали соціальних оцінок створює найсприятливіші передумови становлення індивідуального стилю діяльності. На думку Мерлина та його соратників, що найсприятливіші умови становлення індивідуального стилю діяльності створюють у колективах із високим рівнем ціннісно-орієнтивної єдності.

Щоб сформувалися сприятливі передумови індивідуального стилю діяльності, необхідно як рівень шкали соціальної оцінки, але й які саме дії людина піддає оцінці. Також дуже істотна частота співвідношення позитивних і негативних оцінок. Цей чинник є дуже ефективним у розвитку ініціативності і індивідуальності працівників. Тому можна дійти невтішного висновку, що цей чинник є одним із основних передумов у формування індивідуального стилю діяльності.

Визначальними для успішності професійної діяльності в даній системі є комплекс загальних індивідуально-психофізіологічних якостей (темпераменту), який діє за принципом досягнення найбільш тонкого, чіткого та своєчасного пристосування організму до середовища за рахунок компенсації якого властивості одного темпераменту замінюються іншим, що в свою чергу визначає індивідуальний стиль діяльності (стійкої системи способів виконання того чи іншого виду діяльності), а також особливості взаємодії індивіда в робочому колективі.

Для успішної діяльності колективу необхідно оптимальне поєднання членів колективу, як за індивідуально-типологічними властивостях і стилям діяльності (взаємодоповненням), так і по цивільними якостями і цілями діяльності (єдність цілей).