Сторінка
2

Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність особистості

• має конкретний об’єкт реалізації (певна категорія людей і вид діяльності, етап професіоналізації);

• відображає стан і ступінь розвитку сукупності індивідуальних якостей людини, що визначають його професійно важливі якості як суб’єкта професійної діяльності;

• виступає як динамічні властивості системи діяльності (залежність "розвиток та удосконалення суб’єкта праці – зміна об’єкта праці у свідомості суб’єкта").

Психологічною основою професійної придатності є відповідність психографічних показників людини вимогам професійної діяльності, тобто професіографічним показникам конкретної трудової діяльності.

Визначають два типи професійної придатності:

1. Абсолютну – придатність до професій такого типу, де необхідні спеціальні здібності.

2. Відносну – придатність до професій, оволодіння якими доступно практично будь-якій здоровій людині.

Придатність людини до конкретного виду професійної діяльності визначається методами професійної орієнтації, професійного добору та професійного відбору.

Професійна орієнтація – це система заходів, спрямована на виявлення особливостей особистості, інтересів і здібностей у кожної людини з метою надання їй допомоги у виборі професій, що найбільш відповідають її індивідуальним особливостям.

На основі результатів профорієнтації здійснюється професійний добір, тобто добір професій, професійних сфер та спеціальностей для конкретної людини на основі її індивідуально-психологічних особливостей з метою повноцінної реалізації себе і свого потенціалу в професійно-трудовій діяльності, в наслідок має бути отримане професійне задоволення.

Професійний відбір – це система заходів, що дозволяє виявити людей, які за своїми індивідуальними особистісними якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності за певним фахом.

У професійному відборі професійна придатність оцінюється за такими критеріями:

• за медичними показниками: увага звертається на ряд протипоказань, що можуть сприяти зниженню надійності у роботі та спричинити розвиток захворювань, пов’язаних з професійною діяльністю;

• за освітніми показниками: відбір здійснюється на основі конкурсних іспитів та спрямований на виявлення тих осіб, знання яких забезпечують успішне оволодіння або виконання певних професійних обов’язків;

• за психологічними показниками: відбір спрямований на виявлення осіб, які за своїми здібностями та індивідуально-психофізіологічними можливостями відповідають вимогам, що зумовлюються специфікою навчання та діяльності за конкретним фахом.

У процесі професійного відбору виділяються декілька етапів.

Перший етап включає психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини. При цьому має бути розкрита внутрішня структура діяльності і даний не просто перелік психічних процесів, що необхідні для виконання даної діяльності, а продемонстрована цілісна картина їхнього взаємозв’язку.

Інформація про професію узагальнюється у професіограмі. Потім на її основі оцінюється міра значущості різних психічних властивостей та якостей особистості для ефективного виконання даної діяльності.

Другий етап включає вибір психодіагностичних методів дослідження, які більшою мірою характеризують ті психічні процеси та професійні дії, і на основі яких має оцінюватися професійна придатність.

Третій етап передбачає:

• психологічний прогноз успішності навчання і наступної професійної діяльності на основі співставлення відомостей про вимоги до суб’єкта з отриманими психодіагностичними даними;

• прогноз можливості професійного удосконалення через формування, цілеспрямований розвиток та компенсацію професійно важливих якостей;

• прогноз вірогідності адаптації суб’єкта до професії.

Загальні ознаки Індивідуального стилю діяльності

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вважаються такі:

1) стійка система прийомів і способів діяльності;

2) зумовленість цієї системи певними особистими якостями;

3) функціонування системи як засобу ефективного пристосування дооб'єктивних вимог (ситуації).

З ІСД пов'язуються не всі характерні особливості діяльності, а лише зумовлені типологічними властивостями нервової системи.

Типологічно зумовлений ІСД формується упродовж життя. Про це свідчить хоча б той факт, що певний стиль властивий далеко не всім людям, які належать до одного типу нервової системи й темпераменту, а лише деяким. Одна з умов формування ІСД - позитивне ставлення до діяльності, його роль полягає в тому, що при формуванні ІСД людина активно шукає такі прийоми й способи дій, які б дали можливість їй найкраще виконати завдання. Активний пошук доцільних способів дії має провідне значення у формуванні ІСД.

Головна ознака ІСД - узагальнюючий, визначальний характер способів і прийомів, що застосовуються людиною для розв'язання задач у різних ситуаціях. Ще одна важлива ознака ІСД - специфічне співвідношення орієнтувальної й виконавчої діяльності. Виділено два основні типи такого співвідношення:

1) мислений план дії надто деталізований і більшою мірою створюється до початку її виконання. В процесі виконання він змінюється, але дуже мало (частково);

2) мислений план дії до її виконання дуже схематичний, має загальний (цілісний) характер, а в процесі виконання він значно деталізується і видозмінюється.

У першому випадку пізнавальна, орієнтувальна діяльність здійснюється переважно до початку виконання і лише пізніше поєднується з виконавчою. У другому - перебіг пізнавальної й орієнтувальної діяльності відбувається здебільшого одночасно. Перший тип простежується в людей зі слабкою й інертною нервовою системою, другий - із сильною і рухливою.

Триваліші й ретельніші підготовчі дії характерні для людей з нервовою системою, особливістю якої є підвищена збудливість у незнайомих ситуаціях. Отже, в даному разі в підготовчих діях компенсується деяка невпевненість у виконавчій діяльності. У досліджуваних сильного типу орієнтувальні й виконавчі дії не виділяються в самостійні акти поведінки, оскільки такі особистості виявляють малу тривожність щодо організації наступної дії та здатність темпового забезпечення виконання актуальної (поточної) дії. [3]

Визначальні ознаки індивідуального стилю діяльності

У дослідженнях, спрямованих на виявлення ІСД працівників виробничої сфери та учнів ПТУ, було встановлено три визначальні фактори ІСД:

1) Динаміка входження в роботу й рівень утомлюваності: сильні -характерна невисока втомлюваність, відрізняються поступовим втягуванням у роботу, надають перевагу роботі з товаришами чи колегами; слабкі - більше потребують відпочинку, надають перевагу праці в тиші у спокійних умовах.

2) Обсяг розумової праці: сильні - підготовчі, виконавчі та контрольні дії поєднані; виправлення та доповнення вносять під час роботи, можуть протягом тривалих проміжків часу поєднувати виконання кількох завдань; відрізняються конспективністю мовлення, надають перевагу усному мовленню; слабкі - планують завчасно: підготовчі, виконавчі, контрольні дії можуть виступати як самостійні; виправлення та доповнення вносять під час перевірок, беруться за нову роботу тільки після закінчення попередньої; відрізняються складними мовними конструкціями, надають перевагу письмовому мовленню.