Сторінка
4

Форма організації самостійної роботи учнів 5 класу на уроці німецької мови

Таким чином, всі дидактичні засоби управління самостійною роботою, що рекомендуються, сприяють як міцнішому засвоєнню мови, так і формуванню „методики учнів”, здійснюють внесок в розвитку самоконтролю, який є вищим показником володіння іноземною мовою, заставою його вдосконалення.

Самоконтроль припускає здатність учнів до критичної оцінки своїх знань і дій, що виявляється за його власною ініціативою.

Самостійна робота з її можливостями, активізуючими учіння, сприяє розвитку зовнішнього самоконтролю. Дидактичні засоби управління самостійною роботою, особливо навідні питання і опори ведуть до розчленовування цілого, що дає можливість сконцентрувати увагу (довільну) на істотних ознаках, а це зрештою приводить до розуміння цілого. До того ж учні в міру необхідності можуть повернутися до джерела інформації, щоб знайти підтвердження правильності своїх дій. Все це укріплює і розширює «фонд» еталонів і шліфує механізм звірення.

До засобів зовнішнього самоконтролю відносяться ключі і тести для самоперевірки, широко представлені в УНК з німецької мови і використовувані в самостійній роботі. Ключі виконують роль еталону для звірення, тести для самоперевірки розвивають сам механізм звірення.

Зовнішній самоконтроль – атрибут самостійної роботи – виступає в учбовому процесі в єдності з контролем вчителя, який також є зовнішнім. Їх сумісне застосування сприяє розвитку внутрішнього автоматичного контролю, завдяки якому учні можуть зосередити всі свої помисли на змістовно-смисловому плані мови; вживання мовного матеріалу контролюватиметься автоматично, як це відбувається в рідній мові.

Уміле управління самостійною роботою припускає її чітку організацію. В зв'язку з цим представляється важливим з'ясувати, чи повинна самостійна робота здійснюватися на уроці або удома. Є думка, що слід убачати в самостійній роботі лише спосіб збільшення часу на заняття мовою ще і поза школою. Поки не будуть сформовані прийоми учбової праці, самостійна робота повинна виконуватися в основному на уроці. Плануючи урок, вчитель повинен передбачити час на неї, а також на виконання вправ, направлених на вдосконалення мовної діяльності (вони повинні включати матеріал, засвоєний в ході такої роботи).

Самостійна робота і діяльність учнів під керівництвом вчителя мають, зрозуміло, одну мету, але вони знаходяться на різних регістрах. Функція самостійної роботи — підготовка до мови, що здійснюється «за завісою» навіть якщо вона відбувається на уроці. Робота з вчителем — це спілкування «на сцені». Використовуючи далі ці вирази, ми виділяємо спеціальну організаційну форму самостійної роботи на уроці — «репетицію», під час якої відбувається інтенсивна підготовка до мови: учні самостійно працюють з джерелами інформації, звертаються до пам'яток, використовують навідні питання, опори, користуються засобами зовнішнього самоконтролю.

У міру того як учні оволодівають уміннями учбової праці в ході самостійної роботи, витрачаючи на неї все менше часу і добиваючись більшої результативності, центр тяжіння переноситься на самостійну роботу вдома (залежно від етапу навчання).

Об'єм самостійної роботи на початковому етапі навчання невеликий, правильніше говорити про її елементи в основному в ході проведення ігор. Має сенс, наприклад, включати в неї завдання на «лінгвістичну кмітливість», спонукати дітей по контексту визначати рід і число іменників, особу і тимчасову форму дієслова.

У п’ятому класі об'єм самостійної роботи поступово зростає, вона починає здійснюватися в основному при виконанні домашніх завдань. Результати її контролюються на наступному уроці Підготовка до самостійної діяльності і власне діяльність повинні бути явними для учнів. Тому їм рекомендується регулярно виконувати невеликі завдання, а потім обговорювати інформацію, отриману, наприклад, в ході самостійного читання.

У кабінетах іноземних мов повинен знаходитися спеціальний матеріал, призначений для самостійної роботи школярів із залученням технічних засобів навчання.

Якщо самостійна робота ведеться систематично, вона, поза сумнівом, сприяє міцному засвоєнню іноземної мови, що вивчається, в єдності з розвитком прийомів учбової праці.

Основні види творчої самостійної роботи з німецької мови

Аналіз досвіду роботи вчителів із створення умов для самовираження і формування мотивованого інтересу до іноземної мови дозволяє зробити наступні виводи:

творча і самостійна робота будить в учнів інтерес до іноземної мови, створює творчий підйом, активізує їх пізнавальну діяльність (що знаходить віддзеркалення і в зростанні успішності по предмету);

вона розвиває у учнів уміння і навики самостійної роботи;

самостійна робота допомагає кожному учневі удосконалювати свої індивідуальні здібності і здібності самореалізуватися в колективі;

сприяє залученню до культури країни мови, що вивчається.

Основне завдання вчителя полягає в створенні максимально сприятливих умов для природного учбового спілкування німецькою мовою і забезпечення ефективного розвитку всіх видів мовної діяльності через формування мотивованого інтересу до предмету шляхом використання творчих завдань і самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочній діяльності.

В основі такої діяльності лежить комунікативно-орієнтований метод навчання іноземним мовам і особистісно-орієнтований підхід.

В рамках діяльності по формуванню комунікативної компетенції учнів ставляться наступні завдання:

підсилити роль мовної компетенції в навчанні іноземній мові в усній мові;

розробити систему прийомів, направлених на:

а) збагачення лексичного запасу учнів;

б) вироблення навиків:

вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації;

зважувати альтернативні думки;

ухвалювати продумані рішення;

брати участь в дискусіях;

спілкуватися з іншими людьми.

Важливо за допомогою інтерактивних технологій навчання діалогічної мови організувати комфортні умови навчання, при яких всі учні активно взаємодіятимуть між собою.

Під час навчання німецької мови учнів 5 класу часто використовується робота в парах. Плюс цієї роботи полягає в тому, що всі діти мають можливість висловитися, обмінятися ідеями зі своїм напарником, а вже потім повідомити їх всьому класу. Крім того, ніхто з учнів не буде просиджувати час на уроці, як це часто буває, – усі залучені до роботи. Прикладами такої роботи є: обговорення тексту, взяття інтерв’ю у напарника, аналіз письмової роботи партнера, розробка питань до класу чи відповіді на питання вчителя та ін. Подібною роботою є й діяльність учнів, які об’єднуються у ротаційні (змінні) трійки. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному аналізові та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення і освоєння. Щоб організувати цей вид діяльності від учителя вимагається об’єднати учнів у трійки (1-й, 2-й, 3-й) таким чином, щоб всі трійки утворили коло. Кожній трійці дається питання (однакове для всіх), яке повинно мати неоднозначні відповіді, а учні по черзі відповідають на питання. Потім відбувається переміщення учнів, наприклад, під номером один, до іншої трійки, таким чином вчитель може пересувати учнів скільки завгодно разів, задаючи при цьому різні питання. Ще одним варіантом навчання, який використовується для розвитку умінь спілкуватися у групі, умінь переконувати та вести дискусію, є форма роботи „два – чотири – всі разом” Вона полягає у тому, що учням дається гіпотетична ситуація та кілька хвилин для обдумування індивідуальної відповіді або рішення. потім учні об’єднуються у пари і проводять обговорення своїх ідей один з одним. Далі відбувається висловлювання кожного у парі та спільне обговорювання, обов’язковим є те, що пари мають прийти до консенсусу щодо відповіді. Потім учитель об’єднує пари в четвірки на свій розсуд і відбувається подальший пошук відповіді, тільки тепер до спільного рішення має прийти вся четвірка. Таким чином, можна плавно підійти до колективного обговорення питання. У цій роботі також немає місця для симулянтів, усі діти активно працюють, обговорюючи та разом із тим активно засвоюючи матеріал. Якщо вчителеві необхідно зробити перевірку обсягу та глибини знань з одночасною активною участю учнів у обговорені питання чи проблеми, то в цьому випадку дуже ефективним буде метод „каруселі”. Окрім того, учні розвивають свої уміння аргументувати відповіді та обрану позицію. Технологія проведення цієї форми організації діяльності учнів полягає у розміщенні дітей у два кола (зовнішнє та внутрішнє), між представниками цих кіл і відбувається обговорення питання. Можливі варіанти, коли представники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – іншої. В роботі використовуються записи аргументів протилежної сторони. За командою вчителя відбувається зміна партнерів по колу (як карусель), дискусія продовжується, а її учасникам необхідно добирати нові контраргументи. У результаті учні відшліфовують свою систему аргументів і набувають досвіду спілкування з різними партнерами. Іншим варіантом цього методу є наступна організація роботи учнів: у кожного учня зовнішнього кола є аркуш з конкретним питанням і він за час руху збирає максимум інформації, аспектів і поглядів на дану проблему. У кінці відбувається прослуховування отриманих результатів. Результатом використання цієї форми роботи є активне узагальнення існуючих в учнів знань до певного загального здобутку. У третьому варіанті використання „каруселі” робота набуває характеру змагань. Учням слід заздалегідь приготувати питання, які вони записують на маленьких папірцях (на зворотному боці вказується ім’я). Під час роботи учні ставлять одне одному питання і, у випадку правильної відповіді, учень отримує від автора картку. При підведенні підсумків підраховуються картки та визначається переможець міні-гри.