Сторінка
8

Гра як засіб соціальної адаптації дитини до умов дитячого садка

4. «Мавпи» (Обігравання віршів)

Мы веселые мартышки,

Мы играем громко слишком,

Все в ладоши хлопаем

И ногами топаем.

Надуваем щечки,

Скачем на носочках

И друг другу даже

Языки покажем.

Оттопырим ушки,

Хвостик на макушке,

Пальчик поднесем к виску

И подпрыгнем к потолку.

Шире рот откроем – «А»,

Рожицы состроим.

Как скажу я слово: «Три»,

Все гримасою замри.

Педагог розглядає «мавп» і по імені називає дітей, у яких вийшли смішні пози і міміка.

5. Педагог розкладає на килимі картинки або дерев'яне лото (одяг, іграшки, посуд, фрукти) і коробки, на кожній з яких намальована іграшка, фрукт, одяг, посуд)

- Мавпочки грали і все розкидали, давайте допоможемо їм все зібрати, прибрати в кімнаті.

(На наступних заняттях можна чергувати: зібрати м'які і тверді іграшки, великі і маленькі, овочі, продукти, взуття, квіти та ін.)

- Розкладіть по коробках. На одній коробці – цифра 1, на іншій – цифра 2 і картинки, на яких зображені один і два предмети.

6. Малюємо букву

Педагог показує дітям гарну букву «А» і читає вірш:

Намалюємо куточок,

Посередині – пасок.

Познайомитися прийшла

До нашим діткам буква А.

Педагог роздає дітям букву А, намальовану на папері. Діти спочатку проводять пальцем у напрямку написання букви, потім – за допомогою пензля та гуаші.

Заняття №2 «В гостях у доктора Вухо»

1. «Назви себе ласкаво»

Педагог кидає кожній дитині м'яч і просить назвати своє ім'я «ласкаво». Потім всі діти промовляють ім'я.

2. «Сонечко і хмара» (напруга і розслаблення м'язів тулуба)

Сонце зайшло за хмаринку, стало свіжо (стиснутися в грудку, щоб зігрітися, затримати дихання). Сонце вийшло з-за хмаринки, жарко (розслабитися); розморило на сонці (на видиху). Коли сонечко ховається і з'являється хмарка: Вам сумно чи весело? А коли світить сонечко? Як можна радіти сонечку?

Педагог роздає дітям листи паперу, на яких зображено коло. Необхідно домалювати промінці, очки і веселий рот.

3. «Звуконаслідування»

Ми зараз з вами вирушимо в подорож. Лунає гудок: «ду-ду-ду!" (Гудуть діти)

Ось поїзд наш їде, колеса стукають,

А в поїзді нашому хлопці сидять.

Чу-чу! Чу-чу-чу! Біжить паровоз,

Далеко, далеко хлопців він повіз.

Чу-чу-чу!

- На доріжці козлик варто, копитцем стукає і голосно кричить. (Показує іграшку) Як він копитцем стукає?

- Цок-цок-цок-цок!

- Як він кричить?

- Ме-е-е, ме-е-е, ме-е-е!

Петушок по доріжці йде і голосно пісеньку співає. Як він пісеньку співає?

- Ку-ка-рі-ку-у-у-у!

- Курочка зернятка знайшла і ципляток покликала. Як вона їх покликала?

- До-о-о! Ко-ко-ко-о!

- Ворона скоринку хліба знайшла, своїх діток покликала. Як вона діток кликала?

- Кар-кар-кар-кар!

- Гуси травичку їдять, нас побачили, тягнуть шиї і шиплять. Як вони шиплять?

- Ш-ш-ш-ш!

- До нас корова прийшла, молочка принесла і діток покликала. Як вона покликала?

- Му-у-у! Му-у-у! Молока кому-у-у?

4. «Знайди свою маму»

Педагог розкладає на килимі картинки тварин, а дітям роздає малюнки дитинчат тварин.

- Маша, у тебе яка тварина? Де його мама? Правильно, його мама . корова. Це домашнє або дика тварина?

5. «Хто чим харчується

Педагог розкладає картинки з їжею тварин і пропонує нагодувати своє тварина.

6. Сенсорна дошка »

Педагог вивішує сенсорну дошку (Кожен край дошки має свій колір: червоний, синій, жовтий, зелений), роздає дітям предметні картинки і просить розташувати їх відповідно до кольору. Потім визначити четвертий зайвий. Педагог фіксує увагу дітей на розташуванні картинок: «Яблуко знаходиться у верхньому лівому кутку і т.д.»

Соціальна адаптація – пристосування людини до умов нового соціального середовища; один із соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості.

Адаптаційний процес має ряд етапів: етап оборотних і нестійких результатів і етап стійких, ефективних змін.

Перехід від етапу до етапу здійснюється за допомогою певних механізмів: на фізіологічному рівні – це "стрес-реакція" організму (за Ф. Меєрсоном); на поведінковому – формування певних схем діяльності (за В. Медведєвим).

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка.

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в дошкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.

Будь-яка гра виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися.