Сторінка
8
4. «Мавпи» (Обігравання віршів)
Мы веселые мартышки,
Мы играем громко слишком,
Все в ладоши хлопаем
И ногами топаем.
Надуваем щечки,
Скачем на носочках
И друг другу даже
Языки покажем.
Оттопырим ушки,
Хвостик на макушке,
Пальчик поднесем к виску
И подпрыгнем к потолку.
Шире рот откроем – «А»,
Рожицы состроим.
Как скажу я слово: «Три»,
Все гримасою замри.
Педагог розглядає «мавп» і по імені називає дітей, у яких вийшли смішні пози і міміка.
5. Педагог розкладає на килимі картинки або дерев'яне лото (одяг, іграшки, посуд, фрукти) і коробки, на кожній з яких намальована іграшка, фрукт, одяг, посуд)
- Мавпочки грали і все розкидали, давайте допоможемо їм все зібрати, прибрати в кімнаті.
(На наступних заняттях можна чергувати: зібрати м'які і тверді іграшки, великі і маленькі, овочі, продукти, взуття, квіти та ін.)
- Розкладіть по коробках. На одній коробці – цифра 1, на іншій – цифра 2 і картинки, на яких зображені один і два предмети.
6. Малюємо букву
Педагог показує дітям гарну букву «А» і читає вірш:
Намалюємо куточок,
Посередині – пасок.
Познайомитися прийшла
До нашим діткам буква А.
Педагог роздає дітям букву А, намальовану на папері. Діти спочатку проводять пальцем у напрямку написання букви, потім – за допомогою пензля та гуаші.
Заняття №2 «В гостях у доктора Вухо»
1. «Назви себе ласкаво»
Педагог кидає кожній дитині м'яч і просить назвати своє ім'я «ласкаво». Потім всі діти промовляють ім'я.
2. «Сонечко і хмара» (напруга і розслаблення м'язів тулуба)
Сонце зайшло за хмаринку, стало свіжо (стиснутися в грудку, щоб зігрітися, затримати дихання). Сонце вийшло з-за хмаринки, жарко (розслабитися); розморило на сонці (на видиху). Коли сонечко ховається і з'являється хмарка: Вам сумно чи весело? А коли світить сонечко? Як можна радіти сонечку?
Педагог роздає дітям листи паперу, на яких зображено коло. Необхідно домалювати промінці, очки і веселий рот.
3. «Звуконаслідування»
Ми зараз з вами вирушимо в подорож. Лунає гудок: «ду-ду-ду!" (Гудуть діти)
Ось поїзд наш їде, колеса стукають,
А в поїзді нашому хлопці сидять.
Чу-чу! Чу-чу-чу! Біжить паровоз,
Далеко, далеко хлопців він повіз.
Чу-чу-чу!
- На доріжці козлик варто, копитцем стукає і голосно кричить. (Показує іграшку) Як він копитцем стукає?
- Цок-цок-цок-цок!
- Як він кричить?
- Ме-е-е, ме-е-е, ме-е-е!
Петушок по доріжці йде і голосно пісеньку співає. Як він пісеньку співає?
- Ку-ка-рі-ку-у-у-у!
- Курочка зернятка знайшла і ципляток покликала. Як вона їх покликала?
- До-о-о! Ко-ко-ко-о!
- Ворона скоринку хліба знайшла, своїх діток покликала. Як вона діток кликала?
- Кар-кар-кар-кар!
- Гуси травичку їдять, нас побачили, тягнуть шиї і шиплять. Як вони шиплять?
- Ш-ш-ш-ш!
- До нас корова прийшла, молочка принесла і діток покликала. Як вона покликала?
- Му-у-у! Му-у-у! Молока кому-у-у?
4. «Знайди свою маму»
Педагог розкладає на килимі картинки тварин, а дітям роздає малюнки дитинчат тварин.
- Маша, у тебе яка тварина? Де його мама? Правильно, його мама . корова. Це домашнє або дика тварина?
5. «Хто чим харчується
Педагог розкладає картинки з їжею тварин і пропонує нагодувати своє тварина.
6. Сенсорна дошка »
Педагог вивішує сенсорну дошку (Кожен край дошки має свій колір: червоний, синій, жовтий, зелений), роздає дітям предметні картинки і просить розташувати їх відповідно до кольору. Потім визначити четвертий зайвий. Педагог фіксує увагу дітей на розташуванні картинок: «Яблуко знаходиться у верхньому лівому кутку і т.д.»
Соціальна адаптація – пристосування людини до умов нового соціального середовища; один із соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості.
Адаптаційний процес має ряд етапів: етап оборотних і нестійких результатів і етап стійких, ефективних змін.
Перехід від етапу до етапу здійснюється за допомогою певних механізмів: на фізіологічному рівні – це "стрес-реакція" організму (за Ф. Меєрсоном); на поведінковому – формування певних схем діяльності (за В. Медведєвим).
Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка.
Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в дошкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.
Будь-яка гра виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися.