Сторінка
5

Розвиток міжособистісних стосунків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності

Спочатку всій групі дітей пропонували сісти зручно, закрити очі і уявити море - як воно шумить, якого кольору і т. і. Після цього кожній дитині індивідуально задавались питання. Дітей запитували:

1) «Якщо б ти був капітаном корабля, кого з групи ти взяв би собі в помічники?

2)« Кого б ти не взяв в плавання в команду?»

3)« Кого ти запросив би на корабель в якості гостя?»

4)« Кого ти б залишив на березі? »

Обробка результатів з даної методики полягає у підрахунку позитивних і негативних голосів, відданих за кожного випробуваного. На підставі цього підрахунку виділяються групи дітей з отриманим статусом, дані заносяться в соціоіматріцу (додаток А, додаток Б), малюється соціограмма (додаток В, додаток Г), підраховується соціометріческій індекс.

Після підрахунку голосів за кожну дитину, були виділені наступні групи:

• Популярні ( «зірки») - діти, які отримали найбільшу кількість позитивних відповідей (> 4).

• бажані (обрані) - діти, які отримали 3-4 позитивних відповіді або просто по одному позитивному ответу.

• ігноровані - діти, які не отримали жодного відгуку - вони залишаються непоміченими.

• знедолені - діти, які отримали, найбільшу кількість негативних відгуків. Дані за методикою зібрані в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Індекс соціометрічного статусу знаходиться за формулою

Де Ci – соціометричний статус i-члена, Ri – здобуті i-членом вибори, ∑ – знак алгебраічного складання числа здобутих виборів i-члена, N – число членів групи.

Індекс соціометрічного статусу для кожного члена групи знаходиться в зведеній таблиці - додаток 3,4.

Згідно з результатами можна сказати, що рівень благополуччя взаємовідносин в обох групах досить низький. В групах переважають діти з низьким статусом (Ігноровані та знедолені).

Методика розвитку міжособистісних стосунків засобами ігрової діяльності.

Головним завданням програми є залучення уваги дитини до іншого у його різноманітних проявах: у зовнішності, настрої, рухах, діях, вчинках. Пропоновані ігри допомагають дітям пережити почуття спільності один з одним, вчать помічати гідності та переживання однолітка і допомагати йому в ігровій та реальній взаємодії.

Програма надзвичайно проста у використанні і не вимагає ніяких спеціальних умов. Проводити її може як вихователь, так і психолог, що працює в дитячому садку. Програма складається з семи етапів, кожен з яких має певні цілі і завдання. Основним завданням першого етапу є відмова від мовних способів спілкування, настільки звичних для дітей, і перехід до жестових і мімічних засобів комунікації, які вимагають більшої уваги до інших. На другому етапі увага до однолітків стає смисловим центром всіх ігор. Підлаштовуючись до іншого, і уподібнюючись йому у своїх діях, діти вчаться помічати найдрібніші деталі рухів, міміки, інтонацій своїх ровесників. На третьому етапі відпрацьовується здатність до узгодженості рухів, що вимагає орієнтації на дії партнерів і підстроювання до них. Четвертий етап передбачає занурення дітей у спільні для всіх переживання - як радісні, так і тривожні. Створюване в іграх уявне відчуття спільної небезпеки об'єднує і пов'язує дошкільнят. На п'ятому етапі вводяться рольові ігри, у яких діти надають одна одній допомогу та підтримку у важких ігрових ситуаціях. На шостому етапі стає можливим вербальне вираження свого ставлення до однолітків, які за правилами гри мають мати виключно позитивний характер (компліменти, добрі побажання, підкреслення переваг іншого та інше.) І нарешті, на заключному, сьомому етапі проводяться ігри й заняття, в яких діти надають одна одній реальну допомогу в спільній діяльності.

1-й етап спілкування без слів

Головною метою цього етапу є перехід до безпосереднього спілкування, що припускає відмову від звичних для дітей вербальних і предметних способів взаємодії. Загальне правило для всіх ігор - заборона розмов між дітьми. Таким чином, можна виключити виникнення сварок, суперечок, договорів і т.д У кожній грі вводиться особливий мова умовних сигналів, якими учасники можуть обмінюватися при спілкуванні. В основному ці сигнали виражаються у фізичному контакті. Так, наприклад, у грі «Життя лісу» як вітання діти повинні тертися один об одного носами, питаючи про те, як справи, діти ляскають своєю долонею по долоні іншої дитини, повідомляючи партнерові, що все добре, діти кладуть голову йому на плече і т. п. Крім того, в ігри не вводиться ніяких предметних атрибутів (посуду, костюмів і т. д.). Якщо у вашій групі є дитина, яка ні за що не погоджується відкласти свою улюблену іграшку під час занять, ви можете запропонувати йому посадити іграшку поруч із собою в якості повноцінного учасника спільної гри, але з умовою, що він буде приділяти їй стільки ж уваги, скільки іншим хлопцям. Як показує практика, діти швидко забувають про іграшку, захопившись грою.

Сучасні діти у більшості своїй не звикли до вільної взаємодії. Набір ігор, в які вони грають, як правило, дуже обмежений і традиційний: «Дочки-матері», «Будівлі з кубиків», «Лікарня». У таких іграх діти використовують стандартний набір ігрових дій і мовленнєвих висловлювань. Для подолання сформованих ігрових стереотипів пропонуються ігри з незвичайними сюжетами, в яких діти можуть вибирати для себе будь-які ролі, всі рівні і кожен може робити те, що він хоче.

Дорослий грає разом з дітьми, показуючи зразки ігрових дій. У гру запрошуються тільки охочі. У разі якщо діти не приєднуються, дорослий не наполягає, але прагне ненав'язливо зацікавити їх і залучити до спільної грі. Почавши грати з кількома дітьми, ви побачите, що до кінця заняття до гри приєднається більшість дітей, а до другого-третього заняття - вся група. Час від часу вихователь може коментувати те, що відбувається і направляти гру (наприклад: «Прийшла ніч і звірі лягають спати» або «Виглянуло сонечко, ліс прокидається, звірі радісно потягуються і бажають один одному доброго ранку»).

Зупинимося на конкретному описі декількох ігор, використаних на першому етапі.