Сторінка
2
Значна частина навчального години відводиться для вивчення нових фундаментальних знань, процесів і технологій, інформація про які винна надходити різними каналами взаємодії з системою науки, банками даних і знань, науково-технічної інформації. Тому принципово важливою умовою ефективності системи випереджальної освіти є необхідність її органічного зв'язку з наукою.
Важливе місце в системі випереджальної освіти повинно посідати вивчення останніх досягнень в області інформатики, її засобів і методів, а також перспектив подальшого розвитку і практичного використання. Аналіз досвіду різних країн у викладанні інформатики дозволяє затверджувати, що її потрібно розглядати не тільки як важливий засіб інформаційної підтримки навчального процесу, ефективний педагогічний інструмент, і як необхідний інструмент освіти. При цьому враховується тенденція перетворення інформатики з технічної дисципліни, яка вивчає методи обробки даних за допомогою обчислювальної техніки, у фундаментальну науку про інформацію і інформаційні процеси в природі і суспільстві.
Терміни «інформатизація», «інформаційні технології», «інформаційні системи», «Інтернет» - ці сучасні терміни ледь не найбільш часто зустрічаються в різних контекстах. Інтуїтивно люба освічена людина розуміє зміст цих термінів і може дати для них своє слушне тлумачення. Утім, повсякденний характер застосування цих зрозуміти не винний вводити в оману своєю умовною простотою.
Усі залежить від точки зору, глибини аналізу та обсягу системоутворюючих зв'язків, що беруться до уваги. Навіть стоячи на порозі інформаційного суспільства, наука ще не дала, і невідомо, коли дасть, вичерпні та точні характеристики цих новітніх феноменів. У побуті прийнято трактувати Інтернет як світову інформаційну павутину, швидкий засіб комунікації. У навчальній, популярній або непрофільній науковій літературі можна зустріти, наприклад, таке тлумачення: «Інтернет - це система, яка дає змогу комп'ютерам, розкиданим по усьому світі, взаємодіяти один з одним. У «Концепції інформатизації сфери освіти Російської Федерації» дається більш глибоке синергетично-квантово-механічне пояснення терміну. «Інтернет - це складна, самоорганізуюча самореферентна комунікативна система, що проявляє емерджентні (неочікувані) властивості, для опису якої необхідно враховувати теоретичні принципи квантової механіки - наглядовість і доповнюваність, а також синергетичні принципи підпорядкованості і кругової причинності». Утім, як би там не показували науковці, слушно прислухатись до змісту та акцентів вислову, що містяться в офіційних документах, що регламентують діяльність з розгортання інформатизації на всіх рівнях.
У Законі України «Про національну програму інформатизації» зазначається: «Інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення розумів для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.» І далі за текстом: «Обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології (ГГ), система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими національної інформаційної інфраструктури й основними чинниками, що забезпечують економічне піднесення. Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Національна інформаційна інфраструктура, створена з урахуванням світових тенденцій і досягнень, сприятиме рівноправній інтеґрації України у світове співтовариство».
Вже з перших пояснень можна помітити певні побоювання щодо недооцінки ролі і місця випереджального характерові інформатизації освіти, які посилюються після трактування пріоритетів програми інформатизації. «У Програмі пріоритети надаються інформаційній підтримці заходів виходу України з економічної кризи, формуванню ринкових відносин, створенню сучасної інформаційної інфраструктури, інформатизації управління соціальної сфери, фінансової та грошової системи, діяльності Національного банкові України, податкової адміністрації та митної служби, стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони, пріоритетних галузей економіки. І ні слова про освіту.
Утім, не слід робити висновок, що Програма інформатизації була підготована без достатньої проробки. Більш нелогічним та авантюрним було б висування пріоритету інформатизації саме освіти, заміна підтримуючої моделі освіти випереджальною. Для прийняття таких радикальних перетворень крім глибокої аналітико-синтетичної проробки і можливостей більшої варіативності рішень на державному рівні в умовах жорсткої кризи потрібна певна мужність, уява і віра в ідею.
Сучасні реалії такі, що зрілість інформатизації освіти корелює з рівнем могутності і добробуту тієї чи іншої держави. Загалом у сучасній економіці існує уявлення про держави 1-го, 2-го і 3-го поколінь. У перших акцент робиться на таких галузях як машинобудівництво, хімічні технології, сільське господарство, виробництво енергії тощо. При цьому головешці значення мають природні ресурси держави.
У державах 2-го покоління основу економіки складають наукоємні технології - мікроелектроніка, обчислювальна техніка, малотонажна хімія. Ключове значення здобуває освітній рівень населення, технологічна культура, психологічні установки людей.
У державах 3-го покоління основним продуктом стають нові технології і нові ідеї. При цьому найважливішим ресурсом стає творчий потенціал еліти суспільства. Вища освіта в разі успішного розвитку держави дає змогу переходити від одних ресурсів до інших, від виробництва продуктів, або машин до виробництва ідей, у чому не малу роль відіграє стратегічне і інноваційне управління.
Чи здатні українці як нація розширити рамки своїх можливостей? Для цього необхідні перш за всі зусилля самосвідомості. Не заклики до вирішення проблем, а заклик до створення і опанування нових сфер діяльності. Це вже питання не макроекономіки, а макромислення, з якого випливають конкретні кроки в конкретних умовах.
За висновками експертів в умовах радикального ускладнення життя суспільства, його технічної і соціальної інфраструктури вирішальною стає зміна взаємовідношення людей і інформації, яка е таким же стратегічним ресурсом суспільства. «Інформаційна революція», як і попередні «аграрна» і «індустріальна» революції, вирішуючи одні проблеми, породжує нові. Однією з таких проблем є «інформаційний вибух», тобто надлишок доступної багатьом сучасним людям інформації, якої з'являється більше, ніж спроможна переварити людська свідомість. Він слугує причиною зниження якості мислення серед людей, у тому числі освічених членів сучасного суспільства. Інформаційне перевантаження - це реальність. Фахівці скаржаться, що смороду не встигають стежити за оперативною інформацією, яка відноситься до їх предметної області. При цьому величезні обсяги інформації, особливо зібрані у вигляді статистичних даних, стають полем для помилкової, упередженої, або навмисно фальсифікованої їх інтерпретації. Небезпека того, що нечисленні «експерти», контролюючі інформаційні потоки, можуть експлуатувати менш освічену частину населення, стає реальністю. Ті, хто не має достатнього доступу до інформаційних систем, будуть знаходитися в досить невигідному становищі.