Сторінка
3

Цільові режими монетарної політики: світовий досвід

– таргетування інфляції як таргетування обмінного курсу зрозуміле для суспільства. Встановлення конкретних цифрових орієнтирів темпів інфляції підвищує відповідальність центрального банку за його дії і допомагає вирішити проблему непослідовності в грошово-кредитній політиці.

Необхідно зазначити, що режим таргетування інфляції дуже часто підлягає критиці з боку економічної теорії [1; 8]. Річ у тім, що інфляційні процеси самі по собі не контролюються центральними банками. У періоди економічних потрясінь (фінансова криза, зовнішні цінові шоки) немонетарні чинники набувають більшої ролі в динаміці інфляції, і використання інструментів, доступних для центральних банків, у цих умовах можуть виявитися недостатніми для досягнення запланованих параметрів. Цей недолік особливо важливий для країн, що розвиваються, та перехідних економік, де після досягнення середніх і низьких темпів інфляції різко зростає вплив на ціни обмінного курсу, структурних змін в економіці і в цінах, зовнішніх шоків тощо.

Головним недоліком інфляційного таргетування вважається те, що цей режим неявно передбачає зосередження центрального банку на одній з макроекономічних цілей (інфляції), не приділяючи більшої уваги динаміці інших макропоказників (у першу чергу, зайнятості і темпам зростання виробництва). З співвідношення, що виражається кривою Філіпса-Фелпса, випливає, що в короткостроковому періоді таргетування інфляції веде до повільного та нестійкого темпу зростання виробництва, а у середньостроковому і довгостроковому періодах – до великих коливань зайнятості та ВВП [10, с. 134–154].

Недоліком цього також є те, що існує достатньо великий лаг між діями центральних банків і змінами темпів зростання цін. Якщо в періоди стабільного зростання економіки це немає значення, то в умовах економічних потрясінь (коли дії держави найбільш важливі) таргетування інфляції призводить до необхідності вирішення центральними банками завдань міжперіодної оптимізації з жорстко встановленими умовами, причому їм необхідно боротися з наслідками своїх попередніх рішень.

Разом з тим, проведений аналіз міжнародної практики використання різних режимів монетарної політики дозволив зробити висновок про те, що на поточний момент даний режим є одним з найбільш популярних у світі. Останнім часом усе більша кількість країн переходить до політики прямого таргетування інфляції але, на думку фахівців, вона може бути успішною та ефективною для більш розвинених країн [10, с. 134]. Такий висновок пов’язується з тим, що інфляційне таргетування вимагає виконання ряду умов, які не можна застосувати в країнах із перехідною економікою, що перебувають на початковому етапі розвитку ринкових відносин.

З таким висновком можна погодитись, оскільки на початкових етапах реформування соціально-економічних відносин встановлювати контроль тільки над рівнем інфляції не можна через проблеми наповнення бюджету. Великий його дефіцит і проблеми з наповнення дохідної частини провокують зростання інфляції, яка з часом в окремих країнах набуває форми гіперінфляції. Тому в пакеті стабілізаційних заходів встановлюється контроль за багатьма показниками: грошовою масою, обмінним курсом, інфляцією. І тільки після певної макроекономічної стабілізації можна встановлювати один із зазначених контрольних показників. Україна, на нашу думку, вже досягла такої стадії макроекономічного розвитку, на якій можна використати один із показників і це, зокрема, може бути показник інфляції.

Література:

1. Berg С. Inflation Forecast Targeting: the Swedish Experience / Inflation Targeting in Practice: Strategic and Operational Issues and Application to Emerging Market Economies, edited by Mario I. Blejer, Alain Ize, Alfredo Leone, and Sergio Werlang, IMF, 2000.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.

3. Masson P. „Exchange Rate Regime Transition. – Journal of Development Economics, 2000.– P. 571–586.

4. McCallum B. Analysis of the monetary transmission mechanism: Methodological issues. – 1999. – NBER Working paper. – 7395.

5. Моисеев С.Р. Инфляционное таргетирование. – М.: Маркет ДС, 2004. – 112 с. – (Академическая серия).

6. Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. / С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. – К.: Основи, 1999. – 963 с.

7. Mishkin F. International Experiences with Different Monetary Policy Regimes. – NBER Working Paper 7044, 1999.

8. Mishkin F.S. Inflation Targeting in Emerging Market Countries. – IMF Working paper 7618. – 2000. – www.imf.org.

9. Mishkin F. International Experiences with Different Monetary Policy Regimes. – NBER Working Paper 7044, 1999. Mishkin, F. (1996): What Monetary Policy Can and Can not Do. – Osterreichische National Bank, Viena.

10. Orlowski L. Direct Inflation Targeting in Central Europe. – Post-Soviet Geography and Economic, 2000. – P.134–154.

11. Міщенко В. Методологічні та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції // Вісник НБУ. – 2006. – № 5. – С. 38–43.

12. Svensson L. How Should Monetary Policy Be Conducted in an Era of Price Stability. – IMF, 2000. – www.imf.org.

13. Шаров О. Таргетування інфляції: світовий досвід та українські перспективи // Вісник НБУ. – 2003. – № 7. – С. 15–17.