Сторінка
3

Технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з дітьми молодшого шкільного віку

На другому етапі підготовки учнів до вибору професії (у середніх класах) продовжується робота з формування в школярів позитивного відношення до усіх видів трудової діяльності. Основним змістом профінформаційної роботи на цьому етапі є ознайомлення учнів з можливо більш широким колом ведучих професій з різних галузей господарства. При цьому до VII класу школярі повинні одержати уявлення про систему господарства країни в цілому. Увага вчителя, що веде профорієнтаційну роботу з учнями, спрямована на вивчення динаміки інтересів у підлітків, на їхню зміну і розвиток.

У плануванні профорієнтаційних заходів у середніх класах особливе місце варто відвести вивченню школярами структури найближчих до школи підприємств і ведучих професій цих підприємств, у кадрах для яких є постійна потреба (підприємства міського району, села, найближчих до села районів області і т.д.).

На третьому, останньому етапі підготовки учнів до вибору професії (у старших класах) планування профорієнтаційної роботи має специфіку, зумовлену завданнями, що стоять перед нею. На цьому етапі також плануються заходи, спрямовані на формування в учнів психологічної готовності до праці, розширення їхніх знань про світ праці. Одержавши визначений багаж знань на попередніх етапах, старшокласники психологічно готові до сприйняття більш складного інформаційного матеріалу про вибір професії .

Професійна консультація – надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного самовизначення.

Професійна консультація має на меті навчити учнів прийомів самооцінки своїх рис , щоб установити їх відповідність вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі повинні замислюватися, чи справді вони підходять для такої роботи. Щоб відповісти на це запитання, слід знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.

Аналогічні консультації треба надавати і батькам учнів, аби вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, змогли допомогти їм у цьому. До професійної консультації залучають також медичних працівників школи, які знають перелік медичних протипоказань до основних професій і можуть запобігти небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору.

Соціальний педагог в рамках профорієнтації в загальноосвітній школі здійснює такі види консультацій:

довідкові, під час яких учні з’ясовують канали працевлаштування, вимоги до прийняття на роботу чи навчання, можливості освоєння різних професій, терміни підготовки, систему оплати праці;

діагностичні, спрямовані на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення відповідності їх професії, що обрана;

формуючі, мета яких здійснювати керівництво, корекцію вибору професії учнем, розраховані на довгий час;

медичні мають на меті виявлення стану здоров’я учня, його психофізіологічних властивостей по відношенню до обраної професії, якщо необхідно, переорієнтацію в іншу або близьку до обраної область діяльності.

Хотілося б приділити особливу увагу такому виду консультації, як професійна психодіагностика. Вона спрямована на вивчення особистості дитини в цілях профорієнтації. В процесі профдіагностики соціальний педагог вивчає характерні особливості особистості: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні наміри, професійну направленість, риси характеру, темперамент. На основі цих даних, можна визначити ступінь відповідності особистісних характеристик дитини обраній професії.

Таким чином можна сказати, що соціальний педагог, працюючи в загальноосвітній школі, має приділяти особливу увагу профорієнтаційній роботі на кожному з етапів розвитку дитини. Має допомогти їй обрати саме ту професію, яка б відображала особистість дитини та надала їй можливість максимально реалізувати свій потенціал у майбутньому.

Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку

Поява в житті суспільства системи загальної обов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини – молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або освіта яких завершилася на цій початковій ланці.

Зараз, в умовах реформування загальної середньої освіти , у зв’язку з переходом на дванадцятирічний термін навчання, вік дітей молодшого шкільного віку трохи змінився і тепер починається з 6 років.

Відповідно до психологічного розвитку дитини, у вітчизняній психології дошкільним вважається вік від 3 до 7 років. Кризою 7 років є перехід від дошкільного до молодшого шкільного віку. Так молодший шкільний вік триває від 6-7 до 10 років. У зв’язку з цим виникає багато питань, які потребують спеціального обговорення. Чи означає початок навчання від 6 років прискорення у розвитку дитини та її перехід з вікової групи дошкільнят у вікову групу молодших школярів? Чи всі діти здатні навчатися із 6 років? Наскільки корисно включатися до навчання в цьому віці та яким має бути навчання дітей шестирічного віку.

Відомий психолог і педагог Ш. О. Амонашвілі, аналізуючи проблему навчання дітей шестирічного віку, дійшов висновку, що, зважаючи на зміни в суспільстві, соціальному середовищі, діти розвиваються швидше і в шість років є більш готовими до навчання в школі ніж семирічні діти.

Доцільним буде надати характеристику дітей даного віку. У цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. До семи років завершується морфологічне формування лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.

До шести – семи років підвищення рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження й гальмування (хоча перші ще продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість та посилену емоційність молодших школярів).

Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовнішнього світу, утворенні тимчасових зв’язків, формуванні нових дій і операцій , засвоєнні динамічних стереотипів.

Таким чином у дітей семи-десяти років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча ці характеристики ще не стійкі.

У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Однак варто зазначити, що дрібні м’язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.

Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє дошкільне дитинство від молодшого віку. Це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першого року. Її основні симптоми: втрата безпосередньої поведінки(між бажанням і вчинком вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власних дій); марність поведінки )намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); симптом «гіркої цукерки» (дитині погано, але вона намагається це приховати).