Сторінка
3

Концептуальні та організаційні основи фінансової безпеки в умовах глобалізації. Економічна безпека

Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, бор­го­ву, фінансову безпеку бан­ківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку стра­хового та фондового ринку.

Під поняттям бюджетна безпека слід розуміти стан забезпечення пла­то­спро­можності держави з урахуванням балансу доходів і видатків дер­жав­но­го й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. В ціло­му бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем пере­роз­по­ділу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансування останнього, масштабами бюджет­ного фінансування, процесом бюджетотворення, своєчасністю прий­нятт­я та характером касового виконання бюджету, рівнем бюджетної дисци­пліни.

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. При цьому варто пам’ятати, що на фіскальну безпеку держави впливають численні податкові, часто необ­ґрун­товані, пільги. Разом з тим, податкова безпека держави передбачає опти­мі­за­цію рівня оподаткування, адже надмірне підвищення норми оподат­ку­ван­ня призводитьдо збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, ма­со­вого ухи­лен­ня від сплати податків, а відтак – до скорочення податкової бази.

Боргова безпека держави – певний рівень дер­жав­ної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи кра­їни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну неза­леж­ність держави, зберігаючи при цьому економічну можли­вість країни здій­сню­вати виплати на погашення ос­нов­ної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет одночасно підтримуючи на­леж­­ний рівень платоспро­мож­ності та кредитного рейтингу.

Фінансову безпеку банківської системи в цілому та її окремих складових слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з погляду фінансових наслідків її (їх) діяльності для країни загалом та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, Національного банку України та банківським установам. Загалом, сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави – по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичен­ня необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності націо­нальної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи.

Грошово-кредитна безпека – такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зрос­тання та підвищення реальних доходів населення. При цьому величина по­зич­кового процента має бути достатньою для насичення трансакційного по­пи­ту на гроші й переходу до політики „довгих грошей”, а розмір грошової ма­си повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів.

Під інвестиційна безпека – досягнення рівня інвестицій, що дозволяє оптимально задовольняти поточні потреби еко­номіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, опти­маль­ного співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчиз­няних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Водночас, з погляду забезпечення фінансової безпеки держави, форму­вання системи інвестиційної безпеки в Україні обов’язково слід здійснювати з урахуванням необхідності дотримання виваженої антиінфляційної полі­ти­ки, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Фінансова безпека фондового ринку – оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депози­тарі­їв, зберігачів і держави в цілому. Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів, біржового та позабіржового ринків.

Під фінансовою безпекою страхового ринку в цілому і конкретного страховика зокрема слід розуміти такий рівень забезпеченості страхових компа­ній фінансовими ресурсами, який дозволив би їм у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієн­тів і забезпечити ефективне функціонування. Фінансова безпека ринку стра­хо­вих послуг, що залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних, внут­ріш­ніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фі­нан­совою результативністю та ефек­тив­ністю діяльності. Водно­час вона зу­мов­лена і реальним фінансовим станом суб’єктів господарювання.