Сторінка
3
Представилося можливим виділені кошти умовно розділити на три групи. Першу групу склали змістовно-логічні засоби, що визначають відбір і структуризацію учбового матеріалу відповідно до логіки наукових знань, конструювання систем взаємозв'язаних понять на основі принципів науковості, систематичності і системності. Друга група - дидактико-методичні засоби, моделювання і вибір яких обумовлено цілями і закономірностями процесу навчання, засвоєння знань, віковими можливостями і психологічними особливостями школярів. Сюди відносяться різні способи, структуризації учбового матеріалу при моделюванні підручника на основі виділення провідних цілей курсу, практичних задач передачі соціального досвіду, способи генералізує, типізації, уніфікації, інакше - всі види алогічної систематизації. До засобів цієї групи можна віднести і структурну побудову підручника, розчленовування учбового матеріалу на блоки засвоєння - глави, параграфи, включення структурних компонентів, сприяючих усвідомленню принципів, способів систематизації: текстові зв'язки, що показують зв'язок глав і параграфів, узагальнюючі мікротексти, параграфи, наочні словники, організація системи узагальнюючого повторення, система завдань по оволодінню способами і принципами систематизації і узагальнення. Третю групу склали книжково-поліграфічні засоби: графічні - шрифт, колір і ін., засоби виділення і диференціація учбового матеріалу - по видах знань (закон, поняття, факт), дидактичної значущості (головне - неголовне, матеріал для заучування, додатковий матеріал); виділення смислових і наочних опорних сигналів (ключові слова, заголовки, план, учбовий малюнок, схеми, діаграми, таблиці); до поліграфічних засобів систематизації слід віднести і посторінкове розташування текстового і нетекстового матеріалу глав, параграфів, коли наочна структуризація допомагає (або не допомагає) виявленню зв'язків субординації і координації, структурно-функціональних зв'язків (частина і ціле), виділенню головного і ін.
Аналіз засобів систематизації в підручниках - на прикладі підручників біології для V-X класів - показав, що ця функція знаходить втілення переважно в змісті наочних текстів, логіці розкриття в них наукових знань (I група засобів). І значно слабкий представлена в процесуальному блоці в моделюванні дидактико-методичних засобів (II група). Мало допоміжних текстів, що допомагають знайти підставу, принципи систематизації, логічні зв'язки частин матеріалу, що вивчається, ні в одному з даних підручників немає узагальнюючих текстів в кінці глав і параграфів.
У всіх даних книгах дуже мало в загальному співвідношенні питань і завдань на узагальнення, порівняння з метою узагальнення, угрупування, виділення головного, класифікацію поодинці або декільком підставам. Так, в підручнику "Ботаніка" із загального числа близько п'ятсот завдань тільки 5% направлено на систематизацію, причому в більшості випадків вони однотипні по характеру розумової діяльності. У всіх підручниках цього циклу також мало представлені графічні засоби у вигляді схем, таблиць, допомагаючи систематизації засвоєного, виділенню головного.
Аналіз і оцінка реалізації функцій в діючих підручниках висувають задачу більш повної розробки дидактико-методичних засобів і їх втілення, особливо в процесуальному блоці, маючи у вигляді концептуальність підручника як організатора процесу навчання.
Нами обґрунтовані деякі принципи, або підходи, до структуризації учбового матеріалу, які усилюють систематичну роль підручника, - це принципи процесуальності і проспектності.
Принцип процесуальності при відборі і структуризації означає, що кожний відрізок учбового матеріалу входить як залежний елемент в органічний зв'язок з іншими елементами і змісту, і процесу пізнання. Справжнє пізнання кожного елементу весь час прогресує у міру оволодіння іншими подальшими елементами предмету і усвідомлення відповідного цілого аж до всього учбового курсу і його продовження в наступних класах. Початкові установки процесуального підходу були розроблені Л.В. Занковим стосовно системи розвиваючого навчання. Цей принцип припускає не тільки встановлення змістовних внутрішньонаочних і міжнаочних зв'язків, але і сприяє організації процесу засвоєння, проектує повернення до вивченого раніше, включення його в більш широку і досконалу систему знань.
У моделі підручника органічної хімії для X класу (Л. А Квіток, М., 1988) структуризація учбового матеріалу певною мірою здійснюється відповідно до принципу процесуальності: за допомогою засобів підручника виявляється поетапність засвоєння, виділяються знання як основа засвоєння, указується послідовність їх подальшого розгортання. Витриманий аспект керівництва пізнавальною діяльністю вчаться засобами тексту, шляхом підбору завдань, що пов'язують текст з вправами, намічені лінії систематизації і узагальнення. Аналіз показав, що майже кожний текст включає невелике введення і висновок, містить зв'язки глав і параграфів. Частина текстів організовує узагальнене повторення вивченого матеріалу, що дуже важливе для систематизації знань. В цих текстах, які представлені в підручнику як більш повні частини параграфа або у вигляді мікротекстів з двох-трьох пропозицій, підводиться підсумок вивченому раніше, міститься перелік істотно важливих в теоретичному відношенні питань змісту. Повторуючо-узагальнюючі тексти дають ієрархічну оцінку засвоєним знанням як більш менш важливим для цілей навчання.
Відтворені знання виступають також як основа для їх подальшого, більш поглибленого розгортання, узагальнення і систематизації. Нерідко цю функцію виконують невеликі тексти, комунікативні зв'язки у формі особистого звернення до учня як співучасника процесу пізнання. Приведемо приклади подібних текстів: "При вивченні органічної хімії ми часто звертаємося до будови атомів елементів і електронної природи хімічних зв'язків в молекулах. Повторимо і дещо доповнимо наші знання з цих питань". "Необхідність нових теоретичних переконань стане більш зрозумілою в органічній хімії, якщо обговоримо деякі відомі вам факти з даної області ."
У текстах пояснень розкривається не тільки наочна логіка викладу частини змісту, але і обґрунтовується структуризація частин змісту по главах і параграфах, місце даного розділу в системі знань по предмету. Тим самим тексти пояснень допомагають школярам з'ясувати координаційні і ієрархічні зв'язки учбового матеріалу в системі курсу і його представленість в підручнику. Текстові зв'язки виявляють і наочну змістовну, і дидактичну логіку засвоєння ("повторимо", "доповнимо", "узагальнимо" і т.д.). Як засіб, що продукує діяльність узагальнення і систематизації, використовується і включення в текст проблемних задач, проблемних питань, відповіді на яких учнів шукають за допомогою індуктивних і дедуктивних висновків з опорою на текст. Текстове завдання спрямовує учня на аналіз, порівняння, зіставлення, вичленує загального і різного, систематизацію. Узагальнюючі тексти допомагають учням скласти уявлення про рівні і підрівні систем знань по курсу органічної хімії.