Сторінка
2

Фінансова безпека підприємства

Рис. 1. Взаємозв’язки підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища по виробництву і обмінних операціях

Виходячи із визначення поняття “інтерес”, що означає користь, вигода, дохід, видається можливим розглядати інтереси підприємства як його взаємодію з суб’єктами зовнішнього середовища, яка реалізується постійно чи на протязі певного періоду часу, примусово чи за вибором підприємства, результати якої забезпечують можливість отримання доходу.

Визначальними ж будуть інтереси саме власників засобів виробництва – суб’єкта контролю над підприємством. Саме суб’єкт контролю формує систему інтересів підприємства і відповідно забезпечує визначальний вплив на безпеку підприємства.

Сама по собі наявність чи відсутність контролюючого суб’єкту (а це може бути не лише власник засобів виробництва, а й скажімо кредитор) не може бути позитивним чи негативним фактором. Важливим є співпадання чи не співпадання інтересів контролюючого суб’єкту і підприємства.

Особливу актуальність питання виявлення контролюючого суб’єкту має для акціонерних товариств. Ця актуальність обумовлена особливостями структури капіталу АТ, наслідками реорганізації державних підприємств в АТ, домінуванням цієї організаційно-правової форми в економіці України і формуванням відносин власника засобів виробництва з керівництвом підприємства.

Згідно вітчизняного законодавства поняття контролю над АТ ото­тож­ню­ється з контрольним пакетом акцій. Проте світова практика корпо­ративних відносин вносить суттєві зміни до теоретичних схем. Яскравим прикладом в цьому плані є наявність АТ інсайдерського типу, де власників акцій є дуже багато і реального контролю над діяльністю підприємства вони не мають, хоча і де-факто можуть впливати на корпоративне використання майна. Значну групу акціонерів-інсайдерів представляють працівники підприємства. В Україні нараховується близько 25 млн. індивідуальних акціонерів, що складає більше половини населення держави. В США відповідно цей показник складає 21,1%, у Великобританії – 15,8%, в Японії – 9%, Німеччині – 5,5%.

В таких умовах фінансова безпека АТ інсайдерського типу багато в чому залежить від рівня компетентності і добросовісності їх керівників, від їх готовності приймати і реалізовувати рішення, направлені на захист інтересів усіх акціонерів.

У разі наявності крупних акціонерів-аутсайдерів в списку акціонерів фінансову безпеку АТ оцінити однозначно важко. З однієї сторони, поява таких акціонерів, особливо якщо це супроводжується менеджерським талантом, здатна спричинити значний вплив на характер і якість стратегічних рішень фірми. З другої сторони, наявність такого акціонера може супровод­жуватись такими особливостями, як орієнтація в проведенні дивідендної політики на фінансування інвестиційних проектів і програм, зміну страте­гічних пріоритетів в діяльності підприємства, що у випадку управ­лінських помилок може привести до погіршення фінансових результатів, а отже до зниження фінансової безпеки.

Елементом фінансової безпеки будуть саме фінансові інтереси – еко­но­мічні цінності, важливі потреби власників, керівників і персоналу під­при­ємства, реалізація яких забезпечує досягнення мети діяльності підприємства.

Фінансово-економічні інтереси підприємства в першу чергу обумовлені його позицією на ринку і конкурентоздатністю його товарів. Вони пред­став­лені такими показниками, як підконтрольна доля ринку, ціна, затрати на виробництво і прибуток. Фінансові інтереси пов’язані також з наявністю і доступністю грошових засобів, а звідси з доходами на інвестований капітал чи позики. Більш конкретно фінансові інтереси фірми прослідковуються через призму індикаторів фінансової безпеки.

3. Індикатори фінансової безпеки підприємства

Індикаторами фінансової безпеки підприємств, організацій установ можуть бути:

мінімальний розмір статутного фонду;

величина активів;

обсяг продаж;

оборотність активів;

розмір інвестицій;

коефіцієнт рентабельності капіталовкладень;

строк окупності капітальних вкладень;

рівень інновацій;

показник достатності сукупного капіталу;

частка запозиченого капіталу;

прибутковість капіталу;

прибутковість активів;

відношення прибутку до середньрічного капіталу;

достатність обігового капіталу;

ліквідність (поточна – відношення зобов’язань до активів банку зі строком виконання до 1 місяця; короткострокова – від 1 до 3 місяців; за­галь­на);

величина ліквідного дефіциту;

коефіцієнт миттєвої оцінки (різновид коефіцієнта ліквідності);

платоспроможність;

максимальний розмір ризику на одного позичальника;

рівень оподаткування;

період погашення дебіторської заборгованості;

розмір позичкового відсотка;

коефіцієнт покриття відсотка;

періодичність погашення кредиторської заборгованості;

сума кредитування дебентурою (незабезпеченим борговим зобов­’я­зан­ням).

Індикаторами фінансової безпеки галузі можуть бути:

обсяг неплатежів підприємств галузі;

частка простроченої заборгованості у загальному обсязі заборго­ва­нос­ті підприємств галузі;

питома вага збиткових підприємств у загальній кількості під­при­єм­ств галузі;

показники, що характеризують динаміку числа збиткових підпри­єм­ств по галузі;

рівень і динаміка величини збитків по галузі.

4. Рівні фінансової безпеки підприємства