Сторінка
3

Виховання в учнів початкових класів гуманістичних цінностей у позаурочній діяльності

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 11 одноосібних наукових працях, з них 7 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел з 266 позицій. Загальний обсяг становить 256 сторінок друкованого тексту, з них 171 основного тексту. Робота містить 12 таблиць, 6 схем, 13 рисунків, 2 діаграми.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформовано гіпотезу, завдання, теоретичні основи та методи дослідження, окреслено експериментальну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, відображено апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів” – розкриваються філософські та психолого-педагогічні аспекти гуманістичних цінностей; особливості виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів та аналізується стан проблеми у практиці роботи початкової школи. Розкрито сутність і структуру поняття „гуманстичні цінності”, проаналізовано тлумачення супутніх понять „гуманізм”, „гуманістичні взаємини”, „гуманістичне виховання”: Визначено основні параметри діагностування стану вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів.

На основі узагальнення результатів аналізу філософських, психолого-педагогічних праць (Ш. Амонашвілі, Л. Архангельський, І. Бех, М. Боришевський, О. Вишневський, І. Зязюн, В. Кузь, С. Рубіншнейн, А. Сиротенко, В. Сухомлинський, К. Чорна) було визначено, що гуманістичні цінності – це поняття, які регулюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя і орієнтацію на них у процесі задоволення своїх потреб. У дисертації уточнено зміст поняття „гуманістичні цінності”, які розуміємо як психологічні особливості, систему світоглядних орієнтацій, що полягають у ставленні до іншої людини, самого себе, суспільства та природного довкілля як найвищої цінності, у здатності здійснення вибору добра на противагу злу та систематичному здійсненні гуманістичної діяльності. Осмислено механізм трансформації гуманістичних цінностей в особистісні надбання. Відзначено, що гуманістична цінність формується послідовними діями, коли знання та уявлення про гуманність підкріплюються мотивами, що базуються на почуттях, ставленнях та відносинах. Неодноразово повторювані дієво, ці знання переростають у навички і звички, які у свою чергу коригують сутність учинків уже як переконання.

У дослідженнях Л. Архангельського, О. Богданової, М. Болдирєва, М. Глущенко, О. Ковальова, І. Мар’єнко, Л. Нестеренко, Д. Пащенка, Н. Трофимової розглядаються теоретичні аспекти гуманістичного виховання, зміст якого має відображати спеціально створену систему благотворних впливів сім’ї, школи та соціального середовища на особистість молодшого школяра з метою виховання гуманістичних цінностей, що є основою підготовки дитини до життя, засвоєння нею позитивного досвіду попередніх поколінь (обов’язково з урахуванням негативного досвіду) та вироблення нових підходів до подальшого розвитку суспільства і соціально-суспільних відносин, які базуватимуться на національній і загальнолюдській гуманістичній культурі. Тому зміст гуманістичного виховання, як підтверджують результати нашого дослідження, обов’язково має здійснюватися в комплексі з морально-етичним, естетичним, фізичним, громадянським, трудовим та відображати й утверджувати у свідомості й діяльності молодших школярів найвищі національні та загальнолюдські гуманістичні цінності.

Зазначено, що в педагогічних працях І. Беха, Л. Божович, А. Бойко, З. Калмикової, Т. Кочубей особу учня розглядають уже не просто як об’єкт, а насамперед як суб’єкт гуманістичного розвитку, ставляться завдання формування єдності гуманістичної свідомості і гуманістичної поведінки, через занепад системи ідеалів, знекультурення суспільства пропонуються напрями інтеграції виховних впливів шкільного колективу, сім’ї, позашкільних закладів та соціального середовища.

На основі науково-педагогічних досліджень С. Бакуліної, Л. Канішевської, В. Киричок, О. Кияновського, С. Литвиненко, О. Матвієнко, Л. Полякової, О. Фок, Г. Ясякевич розглянуто проблеми виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів та виявлено, що специфічною особливістю виховання гуманістичних цінностей у молодшого школяра є те, що воно відбувається не як окремий процес, а в усіх різновидах його діяльності, грі, багатьох видах взаємин з молодшими та старшими за віком дітьми, дорослими, батьками та педагогами. На підставі зазначеного вище визначено й обумовлено зміст виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів у позаурочній діяльності:

– цілісне формування особистості неможливе без усвідомлення молодшими школярами понять і відомостей про гуманістичні цінності, ідей національного виховання у вихованні гуманної людини;

- формування ставлення до людини як до найвищої цінності, виховання особистості в дусі доброзичливості, гуманності, щирості, чуйності, небайдужості, готовності прийти на допомогу. Виховання гуманістичних цінностей не може обмежуватися набуттям і засвоєнням певної суми знань, а передбачає освоєння молодшими школярами своєї етнічної спільності, національних та загальнолюдських цінностей (мови, території, культури, гідності, доброти, гуманності та ін.). Ідея гуманізму має пронизувати всі складові виховання. Тому виховання гуманістичних цінностей є процесом формування у свідомості молодших школярів стійких умовно-рефлекторних утворень, зумовлених його афектно-вольовими реакціями в різних ситуаціях;

- практика, коли молодші школярі втілюють гуманістичні ідеї у процесі свого життя і діяльності.

На основі аналізу наукових досліджень із психології, педагогіки, соціології, філософії було визначено критерії і показники вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів: пізнавально-понятійний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-прогностичний. Пізнавально-понятійний критерій характеризується знанням про людину взагалі, про якості, важливі для життя в суспільстві; знання змісту понять і категорій, що мають своїм структурним центром поняття “гуманність”. Емоційно-ціннісний пов’язується з розумінням особистісної цінності іншої людини; визначається такими показниками: адекватне ставлення до себе як суб’єкта суспільного співжиття, позитивна “Я-концепція”; емоції, що переростають у гуманістичні почуття. Діяльнісно-прогностичний асоціюється зі здатністю до самореалізації, самоаналізу, самовдосконалення, саморозвитку, виявляється в умінні правильно будувати взаємовідносини з оточуючими, у ставленні до іншої людини як найвищої цінності.

У процесі констатувального експерименту за допомогою бесід, тестів, анкетування, моральних дилем, творів роздумів цілеспрямованого і систематичного спостереження за наведеними вище критеріями і показниками було визначено наявність в учнів початкових класів рівнів вихованості таких гуманістичних цінностей, як милосердя, ввічливість, відповідальність, доброчинність. До високого рівня були віднесені учні з повними міцними знаннями, чітко засвоєними поняттями про сутність гуманістичних цінностей, які здобуті у процесі позаурочної діяльності та самостійним систематичним цілеспрямованим пізнанням. Їм притаманні: стійкий позитивний відгук на гуманістичні цінності; гуманне ставлення до себе, інших людей, бережливе ставлення до довкілля; сформовано стійке прагнення прийти на допомогу, захистити слабкого, творити добро на користь іншим, дотримуватись правил пристойності, виявити люб’язність, чемність та здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час, тобто постійна, самостійна, не потребуюча зовнішнього підкріплення вираженість милосердя, ввічливості, відповідальності, доброчинності у ставленнєвих взаємодіях; систематичне здійснення гуманістичної діяльності; стійкі навички самовиховання, самооцінки; гармонійне поєднання позитивного ставлення до себе з доброзичливим ставленням до інших людей. Рівень вище середнього характеризується повними знаннями про сутність гуманістичних цінностей, які здобуті у процесі позаурочної діяльності без самостійного пізнання; позитивний емоційний відгук щодо гуманістичних цінностей; виявляється у прагненні прийти на допомогу, захистити слабкого, дотримуватись правил пристойності, виявити люб’язність, чемність та здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час; вираженість милосердя, ввічливості, доброчинності, відповідальності постійна, інколи потребує часткового підкріплення; бережливе ставлення до довкілля та навичками самооцінки, сформованими, але не завжди реалізованими на практиці. Середній рівень притаманний тим учням, які мали не глибокі знання про сутність гуманістичних цінностей, досить ситуативні, здобуті виключно в процесі позаурочної діяльності. Їм характерний нестійкий позитивний відгук про гуманістичні цінності, ситуативне прагнення прийти на допомогу, захистити слабкого, дотримуватись правил пристойності, творити добро на користь інших; вираженість милосердя, ввічливості, доброчинності, відповідальності у ставленнєвих ситуаціях епізодична та вимагає, як правило, переважно зовнішнього підкріплення; бережливе ставлення до довкілля. Гуманістична діяльність здійснюється ними ситуативно. Рівень нижче середнього наявний в учнів, які мали поверхневі знання про гуманістичні цінності та скептичне ставлення до них. Вони не вбачали сенсу у ціннісному ставленні до себе, до інших, у них відсутнє прагнення прийти на допомогу, творити добро на користь інших, дотримуватись правил пристойності, бути люб’язними та чемними, здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час; необхідність повного підкріплення цих проявів; характерна байдужість до збереження довкілля, безпощадне ставлення до тварин, неадекватна самооцінка. Низький рівень характеризував вихованців, у яких відсутні знання про гуманістичні цінності Їм притаманне ціннісне ставлення до себе, але не до інших, відсутнє прагнення прийти на допомогу, агресивне ставлення до друзів, прояв жорстокості до тварин; неадекватна самооцінка, невміння керувати своїми емоціями, глузування над слабкими.