Сторінка
2

Особливості проектування уроку математики в умовах інтерактивного навчання

Поняття «інтерактивний» походить від англійського «interact», «inter» – взаємний, «act» – діяти. Інтеракція – це взаємодія, вплив один на одного; динамічна послідовність взаємно орієнтованих дій партнерів, що вносять у свої дії зміни в залежності від того, що робить або говорить інший; це соціальний контакт, збудований на поєднанні ініціативної дії та дії – реакції.

Поняття «інтеракція» виникло вперше в соціології та соціальній психології. Для теорії символічного інтеракціонізму (основоположник – американський філософ Дж. Мід) характерно розгляд розвитку і життєдіяльності особистості, творення людиною свого «Я» в ситуаціях спілкування та взаємодії з іншими людьми.

Слідом за Т.С. Паніною, Л.В. Вавиловою, ми розуміємо під інтерактивним навчанням спосіб пізнання, здійснюваний у формах спільної діяльності учнів, при якому всі учасники освітнього процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють роботу, занурюються в реальну атмосферу ділового співробітництва з розв'язання проблем.

Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. На своїх уроках вчитель має бути організатором процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховуються почуття толерантності.

Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законовідповідальною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Форми інтерактивного навчального спілкування

Класифікація інтерактивних форм навчання.

З точки зору Т.С. Паніної та Л.Н. Вавилової інтерактивні форми можна розділити на три групи: дискусійні, ігрові, тренінгові.

Розглянемо деякі дискусійні форми інтерактивного навчання:

1. «Круглий стіл». Обговорення проблеми ведеться групами учнів, але обмін думками відбувається не тільки між групами (або всередині однієї групи), а й з аудиторією.

2. «Засідання експертної групи» (або «панельна дискусія»). Поставлене проблемне питання обговорюється першопочатково в рамках невеликої групи (4–6 чоловік), а потім її учасники коротко викладають свої позиції всьому класу.

3. «Форум». Ця форма схожа з попередньою. Відмінність полягає в тому, що група не просто викладає свої позиції, а вступає в обмін думками з аудиторією.

4. «Симпозіум». Форма, що передбачає виступ із заздалегідь підготовленими повідомленнями, що відображають їх позиції по неоднозначному (або спірному) сюжету. Після заслуховування повідомлень аудиторія задає доповідачу питання.

5. «Дебати». Заявляються дві різні, а часто протилежні, точки зору – кожну висуває і відстоює одна з груп учнів.

6. «Судове засідання». Моделюється ситуація судового розгляду з участю всіх передбачених законом сторін.

Дещо окремо стоїть варіант колективної взаємодії так звана «техніка акваріуму». Цей різновид дискусії зазвичай застосовують при зверненні до матеріалу, який містить явні протиріччя у підходах, оцінках. Даний варіант проведення дискусії цікавий тим, що тут робиться наголос на представленні точки зору, її аргументації. Включеність всіх учасників досягається участю кожного в початковому обговоренні питання в групах, у підтримці свого представника на «презентації» виробленої позиції, критичному осмисленні ходу і підсумків колективної роботи.

Далі зупинимося докладно на розгляді гри, як однієї з основних форм інтерактивного навчання.

У педагогічній літературі зазначається, що ігри найчастіше використовуються як засіб активізації навчального процесу. О.О. Жебровська вважає, що «ігри можуть сприяти становленню творчої особистості учня, формують вміння бачити проблеми, приймати рішення, розвивають пізнавальний інтерес до предмета, роблять сильний емоційний вплив на учнів, формують риси характеру». Багато авторів відзначають виховну цінність гри, її можливості у формуванні різних сфер індивідуальності.

Гра – мозковий штурм заснована на припущенні американського вченого А. Осборна про те, що оригінальність творчого рішення гальмує критичність мислення і пригнічує синдром боязні виглядати нерозумним. Не допускається ніякої критики висловлених ідей, ідеї висловлюються короткими пропозиціями без обгрунтування, перевага віддається всім оригінальним ідеям, у тому числі жартівливим, фантастичним і так званим інсайдам (раптове осяяня). «Мозковому штурму» обов'язково передує етап занурення, коли учні протягом однієї хвилини висловлюють пропозиції щодо питань, ніяк не пов'язаним з обговорюваним матеріалом.

Гра – інформаційний лабіринт передбачає роботу учнів з набором документів.

При використанні ігрових форм інтерактивного навчання слід керуватися наступними принципами відбору об'єкта ігрового моделювання:

• неординарність ситуації, що вимагає нетрадиційного рішення, або брак інформації, яка потребує розширення і уточнення;

• проектування ігрових моментів повинно враховувати актуалізуючі та підкріплюючі мотиваційні стани.

• високий освітній і розвиваючий потенціал проблеми;

• актуальність з точки зору сучасних умов;

• форма впливу на учнів під час гри повинна бути ненасильницькою.

Однією з ефективних форм навчання школярів з точки зору Л.П. Борзової є освітній тренінг. Це нова форма поки досить рідко використовується в шкільній практиці і, по суті, ще не розглядалася в методичній літературі.

Тренінгова робота на уроках спрямована на розвиток пізнавальних здібностей учнів: мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги, інтуїції, емпатії. Ця методика допомагає розвитку різних загальнонавчальних і спеціальних умінь: витягувати інформацію з предметної і образотворчої наочності; по окремим деталям визначати, яку інформацію може нести предмет або зображення (інформація про застосування предмета, його функціональне призначення, інформація про людей, які користувалися цим предметом). Основні форми такої роботи – різноманітні ігри та вправи для групи учнів, об'єднані в єдиний комплекс, який Л.П. Борзова називає тренінгом.

Таким чином, ми розглянули форми інтерактивного навчання згідно з класифікацією Т.С. Паніної, Л.Н. Вавилової.

Е.Е. Вяземський будує класифікацію форм навчальних занять на основі інтерактивного навчання наступним чином:

1. Моделі навчальних занять на основі ігрової діяльності: