Сторінка
3

Диференціація навчання в освіті

Як же практично застосовувати диференціювання на рідних статях навчання грамоти у добукварний, букварний та післябукварний період?

У перших двох періодах школярі мають одержати первинні знання про звуки мовлення, смислорозрізнювальну роль звуків, голосні та приголосні, тверді та м які приголосні, уміти розрізняти звуки та слух, встановлювати їх послідовність у слові правильно їх вимовити.

2.2. Підготовка вчителів до диференційованого навчання школярів.

Нова концепція шкільної освіти в України одним з першочергових завдань визначає диференціацію навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі, що має стати засобом найновішого і раціонального розкриття можливостей кожної особистості.

У початковій ланці домінує рівнева(внутрішньо класна диференціація,тобто індивідуальні та групові заняття проводяться в межах довільно сформованих колективів.

Практика свідчить, що за період навчання в початковій школі не всі учні розвиваються однаково, бо мають різні здібності. А відтак постійно відбувається навантаження однієї частини школярів на іншу « напівголодному пайку» програмованого матеріалу.

На основі вивчання результатів пробного провадження по класної диференціації зроблено висновок:на практиці сповна не вдається реалізувати ідею цієї концепції. Причина такого стану - недостатня підготовка вчителів до її здійснення.

Аналіз літератури в якій розглядається проблема підготовки особистості до конкретного виду діяльності засвідчив, що обов’язковою умовою здійснення будь-якої діяльності є готовність особливості до її виконання.

Готовність до здійснення диференційованого навчання включає в себе мотиваційний, змістовий процесуальний компоненту. Завдяки сформованої мотиваційного компоненту проходить усвідомлення значущості запровадження диференційованого навчання молодих школярів, у класоводів виникає потреба реалізувати диференційоване навчання практично. Формування інтересу є головною психологічного передумовою позитивного ставлення до здійснення диференційованого навчання учнів.

Предметна діяльність щодо здійснення диференційованого навчання учнів, будується на знанні змісту диференційованого навчання і вихідних психолого-педагогічних знаннях, що відображають цей зміст. Це свідчення того, що тільки глибокі знання, вміння і навички педагогічної праці дадуть змогу успішно реалізувати на практиці диференційоване навчання.

Успішно реалізувати диференційоване навчання на практиці вчитель зможе лише за наявність процесуальних умінь і навичок. Ось чому такий важливий процесуальний компонент, який тісно пов'язаний із змістовним і акумулює в собі передумови успішної практичної реалізації ідей диференційованого навчання.

Складовими процесуального комплекту готовності особистості до конкретного виду діяльності є відповідні вміння та навички, які забезпечують успішне виконання цієї діяльності. Процесуальний компонент готовності визначається як такий, що визначає в себе вміння конструювання навчально-виховного процесу основі врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів. До них відносяться ;вміння проводити набір у класах різних типів;оптимально добирати методи навчання до кожного з диференційованих класів;визначити обсяг знань та вмінь до кожного уроку, відповідно до типу класу;вносити зміни в кожну роботу, вміння визначати рівень розвитку психологічних якостей молодших школярів.

Великі можливості щодо формування у вчителів готовності до здійснення диференційованого навчання учнів мають методичні об єднання. Серед форм методичної роботи на шкільному рівні діяльність методичні об’єднання. Серед форм методичної роботи на шкільному рівні діяльність метод об’єднань стала найпоширенішою.

Щоб підготувати вчителів до диференційованого навчання школярів, необхідно створити позитивну мотиваційну сферу реалізації ідей такого навчання; забезпечити науковотеоретичними знаннями основ диференційованого навчання, сформувати педагогів вміння і навички диференційованого навчання учнів;сприяти практичній апробації методів і засобів диференціації навчально-виховного процесу початковій школі.

Особлива увага у роботі метод об`єднання має надаватися дійовим, активним методом формування у вчителів готовності до реалізації диференційованого навчання - розв’язуванню педагогічних задач, обговорення проблемних ситуацій, моделюванню основних елементів диференційованого навчання, педагогічним іграм, виконання індивідуальних творчих завдань.

Рекомендуємо план роботи метод об`єднання з підготовки вчителів початкових класів до здійснення до диференційованого навчання школярів.

2.3.Диференціювання домашніх завдань з математики.

Невід’ємною складовою навчального процесу є домашні завдання. Добираючи їх, класовод передбачає різні цілі:

- закріплення, вдосконалення умінь,навичок учнів;

- підготовку до активного сприйняття нового матеріалу;

- формування загально-навчальних умінь і навичок;

- розвиток творчих здібностей.

Працюючи вдома, дитина продовжує вчитися, тепер уже самостійно. тож конче необхідно якнайраціональніше організувати цей процес, зокрема дібрати завдання так, щоб вони якомога більше відповідали пізнавальним можливостям і фізичним силам молодшого школяра.

Як цього досягти? Звичайно ж передусім диференціюванням домашніх завдань. Багато пишуть і говорять про рівневу диференціацію у таких класах, при чому одні мають на увазі рівне вий підхід до змісту навчання, інші рівні – вимог до учнів за однакового змісту, треті-рівні допомоги учням у засвоєнні матеріалу.

З одного боку, рівнева диференціація має базуватися на науково-обґрунтованих обов’язкових результатах навчання, які характеризують мінімальний рівень засвоєння. З другого-викликає заперечення поширена в обігу кваліфікація цього рівня як державного стандарту. Адже державний стандарт не може орієнтуватися на найнижчий рівень. У цьому питання відсутні ще відсутні єдність думок і чіткі орієнтири для вчителів.

Міжнародне дослідження рівня знань школярів дев’яти - тринадцятирічного віку з природознавства і математики, проведені в Англії, Бразилії, Ізраїлі, Йорданії, Іспанії, Італії, Канаді, Китаї, Словенії, показали, що кращі результати виявилися в країнах з високим ступенем централізації освіти.

Вкажемо на надзвичайно продуктивну ідею, яку обґрунтував О.Я.Савченко. Йдеться про діяльність учителя у світі створення зразків для учнів у проведенні міркувань, здійснені підходів до розв’язання певних завдань, мовному оформлені, записах.

В умовах гетерогенних класів успішно виконується робота у малих групах, до яких входять школярі зрізним рівнем підготовки. Очолює таку групу сильніший учень, який виступає помічником учителя.

Заслуговує на увагу також досвід так званого народного навчання, коли учні працюють у парах і міняються ролями «вчитель-учень». Слід уважніше поставитися до досвіду С.О. Лисинкової, Ш.О.Амоношвілі, повернутися до продуктивних ідей і розробок з розвивального навчання П.В. Зонкова.

Вкажемо ще на велику освітню цінність коментованого письма. Неувага вчителів до цього виду навчальної діяльності учнів пояснюються труднощами, що супроводять його впровадження. Адже рівень підготовки й теми роботи дітей у гетерогенних класах дуже строкатий, але практика свідчить, що систематичною працею можна досягти певного «вирівнювання» школярів. Спочатку коментують завдання «сильні» учні, поступово залучаються «середні» і «слабкі». Позитивними можна вважати результати, коли кожний учень «з ходу» здатний продовжити розпочате коментування.