Сторінка
3

Теорія і практика А.С. Макаренка

У створенні дитячого колективу педагог керувався низкою принципів:

А. Макаренко розглядав колектив як частину суспільства. Тому вважав, що інтереси цієї групи не можуть інтересам суспільства, тобто лише суспільно значущі цілі і виниклі на цій основі стійкі відносини взаємної відповідальності і спільності з іншими колективами, із суспільством в цілому є умовою існування колективу. Цей принцип передбачає соціальні цілі виховання;

умовою існування дитячого колективу є сумісна діяльність його членів (навчання, суспільно корисна, ігрова, спортивна та інші види діяльності), спрямовані на досягнення соціально значущих цілей;

наявність у колективі стосунків взаємної відповідальності (ділових відносин).

А. Макаренко запропонував таку класифікацію колективів:

Первинний колектив є таким: його члени знаходяться в постійному діловому, дружньому, ідеологічному або побутовому об’єднанні. Саме в екологічному або побутовому об’єднанні. Саме в колонії і в комуні діти і підлітки разом навчалися, працювали, відпочивали, харчувались і спали. Первинний колектив, на думку А. Макаренка, – це основа впливу на особистість і разом з тим ланка між особистістю і вторинним колективом.

Вторинний колектив – це об’єднання первинних колективів. Проте вторинний колектив – це не сума колективів, а єдиний колектив, об’єднаний спільною метою і сумісною діяльністю. У А. Макаренка первинні колективи колонії чи комуни були об’єднані спільною метою (навчальна, виробнича діяльність, гра, спортивна діяльність, єдиний режим тощо).

Первинний колектив має пройти певні етапи або стадії розвитку. Перший етап характерний тим, що в цей час відбувається формування дитячого колективу: він знаходиться в стадії розвитку; організатор і керівник цього колективу є виразником суспільних вимог. Умовою формування колективу за А. Макаренком є категоричність, послідовність і безкомпромісність вимог на основі норм моралі та інтересів створюваного колективу. На першому етапі виділяється актив колективу.

Другий етап відрізняється від першого ще й тим, що колектив із розрізненої аморфної маси перетворюється у складний організм з чітко вираженими органами. Ці органи (актив) мають здатність самостійно розв’язувати головні питання життя колективу. При цьому до членів активу повинні ставитись нові, підвищені вимоги, що А. Макаренко розглядав як закон руху колективу.

Найбільш характерною ознакою третього етапу розвитку колективу є те, що до окремої особи вимоги ставить більшість його членів.

Отже, колектив проходить три етапи (стадії) свого розвитку. Проте часто спостерігається нерівномірність цього розвитку, тобто члени колективу можуть знаходитись на різних етапах свого становлення.

Рушійною силою розвитку колективу є громадська думка: спільність моральної оцінки, суджень і наполегливе прагнення частини, більшості або всіх членів колективу досягти реалізації певних завдань. Умовою подальшого розвитку колективу є постановка нових завдань. Коли ж відсутні нові перспективи, починається застій і поступовий розвал колективу. Дуже добре в цьому плані у педагогічній практиці А. Макаренка використовувалась система перспективних ліній (близька, середня і далека перспективи) .

Про свою теорію виховання А. Макаренко писав: «…ніякий метод не може бути виведений з уявлення про пару – учитель плюс учень, а може плюс учень, а може бути виведений тільки з загального уявлення про організацію школи і колективу». Саме тому, напевне, він з осудом ставився до індивідуального підходу до учнів у школі, називаючи його гіпертрофією індивідуального підходу. Мабуть, цим можна пояснити безвідповідально-злочинне ставлення А. Макаренка як педагога до Чобота. Проаналізуємо цей факт.

Вихованці ненавиділи дрібних власників, тобто селян, і тому називали їх граками. У Чобота в Чугуєві жив брат, який мав наділ землі, і щоб Радянська влада не відібрала її, попросив молодшого брата переїхати до нього жити. Мовляв, наділ для одного великий, а для двох-трьох нормальний.

Чобіт повідомив А. Макаренка про свої наміри накласти на себе руки в разі, якщо Настя не поїде з ним. Керівник колонії не приділив достатньої уваги хлопцеві, не запобіг тому, щоб цього не сталося. Самогубство Чобота хлопці сприйняли стримано, бо до нього ставилися як до грака. Лише Марія Кіндратівна підсумувала: «Погані ваші колоністи! Товариш помер, а вони регочуть…».

Таким чином, основними положеннями теорії А. Макаренка про колектив є такі:

теорія і методика створення колективу;

визначення колективу як об’єднання;

ознаки колективу (частина суспільства, його зв’язок з іншими колективами, сумісна діяльність членів колективу, наявність стосунків взаємної відповідальності, тобто ділових відносин);

етапи (стадії) розвитку колективу;

класифікація колективів і зв’язок первинних колективів у вторинному;

громадська думка колективу;

позитивні традиції;

гра;

захоплюючі перспективи розвитку колективу;

мажор (бадьорий, життєрадісний тон);

атмосфера довір’я;

самостійність та ініціатива колективу;

висока вимогливість, використання методу «вибуху»: подив, виключення з колективу Іванова за крадіжку, окремих його членів як умова самозахисту, висадження у Ялті з корабля Сопіна за бійку. Взагалі за вісім років А. Макаренко вигнав 10 вихованців.

Ці теоретичні положення про колектив були розроблені і апробовані А. Макаренком у закритій системі – колонії і комуні для неповнолітніх правопорушників. Проте ці дещо демократичні вимоги до виховання юного покоління протирічили інтересам тоталітарного режиму Радянського Союзу.

Тому А. Макаренко був звільнений від керівництва колонією.

У додатках «Проблеми шкільного радянського виховання» А. Макаренко занотував, що кожна особистість має право добровільно перебувати в колективі. А колектив, коли вона знаходиться в ньому, вимагає безперечного підкорення. При цьому член колективу не має права вирішувати особисті питання без згоди і дозволу колективу. Так, коли Мишу Пекера піонерський палац мав відрядити до Мурманська, збори заборонили йому виїзд.

У роботі «Проблеми шкільного радянського виховання», зокрема у першій лекції «Методи виховання», автор писав, що його вважають фахівцем з роботи з безпритульними. Проте, як заперечував А. Макаренко, він працював 32 роки, з них 16 років у школі. Тому педагог відзначав, що його практичні висновки можуть бути віднесені не лише до безпритульних важких дітей, а і до кожного дитячого колективу .

Багато вчителів і вихователів загальноосвітніх шкіл колишнього Радянського Союзу робили спроби відтворити практично модель дитячого колективу А. Макаренка. У структурі Академії педагогічних наук СРСР було створено лабораторію колективу; проте дитячого колективу, подібного до макаренківського, так і не було створено.

Управлінська діяльність А.С. Макаренка – керівника виховних закладів з трудового виховання

Як результат червоного терору, голоду 1921 року, колективізації, ліквідації куркульства як класу, боротьби з релігією, голодомору 1932–1933 років, сталінських репресій тощо було знищено близько 10 мільйонів людей дорослого населення. Тому у Радянському Союзі, зокрема і в Україні, тисячі дітей залишились сиротами. Наприклад, у зведеній інформації начальника міліції Балаклійського району Харківської області про безпритульність дітей Соловйова секретареві Балаклійського РПК 11 травня 1933 року було вказано, що безпритульних дітей налічувалось в селі Яковенково – 60, Борщівка – 50, Бригадирово – 50, Гусаровка – 40, а всього – 300.