Сторінка
1

Проведення уроку історії по темі "Київська Русь за наступників Ярослава. Володимир Мономах"

Мета уроку: ознайомити учнів з особливостями періоду історії Київської держави за правління синів Ярослава Мудрого; працювати над поняттями “міжусобні війни”, “народні повстання”, показати, що завдяки зусиллям таких вольових, талановитих політиків як Володимир Мономах і його син Мстислав, на деякий час вдалося зупинити процес політичного роздроблення держави. Розвивати вміння учнів порівнювати історичні явища та події, оцінювати їх значення, працювати з писемними джерелами; розкривати значення історичних осіб, виховувати повагу до історичного минулого своєї вітчизни.

Обладнання: карта “Давньоруська держава – Київська Русь”, атласи з історії України.

Структура уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Правління Ярославичів.

2. Боротьба з кочовиками.

3. Повстання киян 1068 р.

4. Боротьба за київський стіл між Ярославичами.

5. Любецький з’їзд князів.

6. Володимир Мономах – людина і політик.

7. Правління Мстислава Володимировича.

IV. Підсумковий етап.

V. Домашнє завдання.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. З діяльністю якого князя ми знайомилися на минулому уроці?

2. Чому за Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найбільшого розвитку?

3. Коли помер Ярослав Мудрий?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Читаю уривок з книги О. Олеся “Княжа Україна” ст. 89. Бесіда: Що заповідав Ярослав Мудрий своїм синам?

Сьогодні на уроці ми познайомимося з тим, чи виконали сини Ярослава Мудрого його заповіт. Ми дізнаємося про правління Ярославичів, про боротьбу з новими ворогами - половцями, про князівські з’їзди та їх рішення, про діяльність Володимира Мономаха.

Як досвідчений і мудрий політик Ярослав усвідомлював неминучість боротьби за владу між синами після своєї смерті. Щоб запобігти цьому, Ярослав склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади та розподіл між синами території імперії на окремі володіння – уділи. Київ, Новгород, Деревлянська та Турово-Пінська землі дісталися старшому синові Ізяславу; Чернігів із Сіверською землею – Святославу; Переяслав із Південним Лівобережжям – Всеволоду; Волинська земля – Ігорю; Смоленська – В’ячеславу, Галицька – племіннику Ростиславу Володимировичу; Полоцька – троюрідному племіннику Всеславу Брячиславичу. На старшого сина Ізяслава, як на князя Київського, покладалася роль глави держави.

Був запроваджений новий порядок престолонаслідування. На дошці з допомогою табличок роблю дві схеми:

		Принцип престолонаслідування, який існував до 1054 р.

З кою метою Ярослав Мудрий встановив саме такий принцип успадкування київського столу? (Щоб запобігти розпаду держави).

Слабкість влади великого князя Ізяслава виявилася відразу ж, оскільки Святослав і Всеволод відмовилися її визнавати. Не маючи сил відстояти одноосібність свого правління, Ізяслав погодився на спільне з братами керівництво державою. Так виник тріумвірат Ярославичів, які правили країною майже 15 років, спільно вирішували найважливіші політичні справи. Вони усунули від державного життя молодших братів – Ігоря та В’ячеслава, а після смерті останніх прибрали їхні володіння до своїх рук. Зрозуміло, що несправедливо обділені родини молодших Ярославичів затаїли образу і згодом взяли активну участь у боротьбі за владу. Ці та інші князі-сироти, яких позбавляли уділів, отримали назву ізгоїв.

Кожний з Ярославичів насамперед прагнув задовольнити власні інтереси, менш за все дбаючи про державні справи. Вони не спромоглися завчасно оцінити загрозу з боку половців (кипчаків). Влітку 1068 року у битві на річці Альті Ізяслав, Святослав і Всеволод зазнали жорстокої поразки від половців. Безпорадність князів, які допустили безжальне пограбування населення Переяславщини і Київщини половцями, викликала гостре невдоволення киян. Вони зібралися на віче і звернулися до Ізяслава з вимогою дати зброю і коней для боротьби з половцями. Оскільки той відмовився, 15 вересня почалося повстання. Ізяслав втік до Польщі. Повернути київський стіл йому допоміг польський король Болеслав ІІ Сміливий. Вступивши в місто, Ізяслав учинив жорстоку розправу над киянами.

Позитивною стороною діяльності тріумвірату Ярославичів став подальший розвиток законодавства. У 1072 році Ізяслав, Святослав, Всеволод, бояри і вище духовенство на з’їзді затвердили новий збірник законів – “Правда Ярославичів”. Значення “Правди Ярославичів” полягало насамперед у розробці правових норм, які мали регулювати феодальні відносини, що розвивалися в суспільстві.

Невдовзі після прийняття “Правди Ярославичів” відносини між братами погіршилися. Тріумвірат розпався. Святослав і Всеволод виступили проти Ізяслава. Великим князем київським став Святослав, а після його смерті в 1076 році влада перейшла до Всеволода, який князював до своєї смерті в 1093 році.

Головними претендентами на київський стіл стали переяславський князь Володимир Мономах і його двоюрідний брат Святополк Ізяславович. Щоб припинити князівські усобиці був скликаний з’їзд князів у Любечі. Учні читають п.2 § 12. Проводжу гру “Чиста дошка”. На дошці записую питання: 1.Які князі були присутні на з’їзді в Любечі? 2.Які рішення були прийняті? 3. Як ви вважаєте, в чому історичне значення цих рішень? 4.Чи були ці рішення виконані? 5.Що послужило причиною нової усобиці? 6.Які рішення були прийняті на з’їзді в Увітичах? Учні відповідають на ці питання, якщо відповіді правильні – питання з дошки витираються. Якщо учні на всі питання дадуть правильні відповіді, дошка залишиться чистою.

Висновок: князівські з’їзди виявилися неспроможними вдосконалити систему політичних відносин й уникнути усобиць, однак відіграли позитивну роль в організації боротьби проти половців. Походи проти половців очолив енергійний Володимир Мономах. Йому вдалося об’єднати сили семи князів. Об’єднані сили князів здобули перемоги над половцями в 1103 і 1111 роках.

Святополка в народі не любили. По його смерті у 1113 році київське віче запросило на князівський стіл Володимира Всеволодовича Мономаха.

Заслуховуємо повідомлення учнів про Володимира Мономаха.

“Володимир був сином Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина ІХ Мономаха Анастасії. Став він великим київським князем у похилому віці, в 60 років.