Сторінка
3

Аналіз прибутку та рентабельності ДП “Львівтрансгаз”

де Преал – прибуток від реалізації продукції, грн., Пін – прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. – позареалізаційний прибуток, грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

, (2.2.3)

де Ц – ціна 1000 м3 транспортованого газу, грн., С – собівартість 1000 м3 природного газу, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн. (м3).

Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

Розрізняють наступні види рентабельності:

– балансова рентабельність;

– розрахункова рентабельність;

– рентабельність по собівартості окремого виду продукції.

Рівень балансової рентабельності Рб визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

ФОВФ і нормованих оборотних коштів Осер:

. (2.2.4)

Саме тому при аналізі рівня рентабельності необхідного особливу увагу прибілити впливу на неї вище вказаних факторів (ФОВФ і Осер). Для цього можна використати рівень ланцюгових підстановок.

Рентабельність по собівартості окремого виду продукції є показником ефективності затрачених засобів підприємства, тобто засобів, які увійшли в собівартість транспортування газу у вигляді матеріалів, амортизації і заробітної плати. Визначається цей показник за формулою:

, (2.2.5)

де Преал – прибуток від реалізації товарної продукції, грн., С – собівартість реалізованого природного газу, грн.

В показнику рентабельності знаходять відображення основні фактори, що обумовлюють покращення використання ОФ, оборотних засобів, зниження собівартості продукції. Тому забезпечення високого рівня рентабельності господарської діяльності є важливою задачею підприємства.

Джерелами аналізу прибутку та рентабельності є наступні документи:

1) планові документи;

2) звітна та облікова документація:

– для аналізу балансового прибутку використовується форма №22 “Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства”;

– для аналізу прибутку від реалізацій продукцій форма №12 річного звіту, розділ А;

– для аналізу прибутку від іншої реалізації та позареалізаційних результатів форма №12, розділ Б та форма №22 річного звіту.

Для аналізу рентабельності, крім вище вказаних форм, використовуються дані додатку до форми №6 “Довідка про рентабельність найважливіших видів продукції” і бухгалтерський баланс.

Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму – розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

. (2.2.6)

За рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

Суму прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

Використовуючи показники прибутку та рентабельності, колективи стають зацікавленими у збільшенні прибутку підприємства, оскільки від його величини залежать фонди економічного стимулювання.

2.3 Методика аналізу використання основних виробничих фондів

Для розрахунку та аналізу прибутку рентабельності слід приділити особливу увагу основним виробничим фондам підприємства.

Показники використання основних виробничих фондів в галузі транспортування газу, методологія їх побудови базуються на загальних методологічних принципах формування цих показників у народному господарстві з врахуванням специфіки галузі. Для нас достатньо розглянути узагальнюючі показники – фондовіддачі, фондоємність. Які характеризують загальну результативність сукупності основних фондів.

В залежності від способу вираження обсягу продукції розрізняють два методи вимірювання фондовіддачі, а отже і фондоємності.

Абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

, (2.3.1)

де Фв – фондовіддача, Q – вартість товарного газу (грн.), Фон – вартість основних виробничих фондів (грн.).

Вирахуваний таким чином показник фондовіддачі відображає випуск валової продукції в грн. (у вартісному виродженні) на 1 грн. основних фондів.

На магістральному транспорті газу натуральні показники фондовіддачі визначаються відношенням обсягу транспортованого газу або обсягу транспортної роботи до середньорічної вартості основних фондів:

(2.3.2)

або

, (2.3.3)

де Тр – обсяг виконаної газопроводами товарно-транспортної роботи.

Показник Q приймають по надходженню газу в газопровід, тобто з урахуванням витрат газу на власні потреби, а також його втрат.