Сторінка
1

Предмет, методологічні принципи та методи дослідження у фізіології і психології праці

Предмет фізіології і психології праці як науки і навчального курсу

Людина у процесі праці діє як біологічний організм і як особистість. Як організм вона відчуває навантаження на органи й системи, напруження фізіологічних функцій, втому. Як особистість працівник реалізує свідомо поставлену мету, активізує пізнавальні процеси, виявляє вольові якості й творчі здібності, вдосконалює трудові процеси та умови праці, утверджує свій соціальний статус і розвиває творчий потенціал.

Фундаментальним для фізіології і психології праці є поєднання у праці двох взаємодіючих аспектів: зовнішнього і внутрішнього. Зовнішній аспект являє собою процес матеріальних, енергетичних та інформаційних взаємодій суб’єкта з предметом праці. Ці взаємодії опосередковуються знаряддями праці відповідно до конкретної технології, організації та умов праці. Суб’єкт праці виступає як жива машина, що виконує певні дії, і як організатор процесу праці.

Внутрішній аспект праці полягає в суб’єктивному відображенні працівником зовнішнього її аспекта, що виражається в плануванні, програмуванні, регулюванні, контролі, оцінюванні, коригуванні трудових рухів, дій, результатів діяльності.

Функції людини як організму у процесі праці, енергетичні і нервово-психологічні затрати працівника, біомеханічні особливості трудових рухів вивчає фізіологія праці. Фізіологічні функції під впливом трудових навантажень, умов та організації праці зазнають певних змін, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для організму. Тому предметом фізіології праці є життєдіяльність організму людини у процесі праці.

Основним завданням її є обгрунтування практичних заходів щодо підвищення працездатності, запобігання перевтомі працівників і створення умов оптимальної життєдіяльності з метою підвищення ефективності праці.

Психологія праці вивчає функціонування працівника як особистості. Вона особливу увагу приділяє професійно важливим властивостям особистості, психічним процесам, образно-понятійним моделям, які формуються в процесі праці і забезпечують цей процес.

Предметом психології праці є психіка людини в умовах виробництва, закономірності функціонування та формування особистості у процесі праці. Основне завдання психології праці — вивчення потенційних можливостей психіки людини та оптимальна організація трудової діяльності з метою якомога повнішої реалізації творчого потенціалу працівника. Психологія праці вивчає також психологічні особливості різних видів трудової діяльності залежно від конкретних виробничих умов, знарядь і методів праці. Саме психологічні особливості трудової діяльності зумовлюють ті чи інші вимоги до психічних процесів і властивостей працівника.

Предметом курсу «Фізіологія і психологія праці» є закономірності динаміки фізіологічних і психічних функцій людини у процесі праці.

Методологічні принципи фізіологіїі психології праці

Фізіологія і психологія праці — наукові дисципліни, що виникли й сформувалися на стику наук про працю і наук про людину та особистість. Водночас фізіологія праці є частиною загальної фізіології, а психологія праці — частиною загальної психології. Тому основні методологічні принципи фізіології і психології праці визначаються відповідно загальною фізіологією та загальною психологією.

Фундаментальні методологічні принципи фізіології і психології праці такі:

принцип нервізму— провідну роль в організмі відіграє нервова система;

принцип єдності організму з навколишнім середовищем;

принцип урівноваження— намагання організму встановити певні відношення з навколишнім середовищем;

принцип цілісності організму— організм функціонує як єдине ціле, що забезпечується діяльністю нервової системи;

принцип відображення у свідомості об’єктивної реальності — всі психічні явища є продуктом та умовою відображення;

принцип суспільно-історичного детермінізму розвитку психіки й свідомості— всі психічні явища причиново зумовлені;

принцип єдності свідомості та діяльності— свідомість утворює внутрішній план діяльності, її програму;

принцип розвитку особистості в діяльності; завдяки діяльності особистість стає суб’єктом пізнання та перетворення об’єктивної реальності. Однією з основних ознак розвитку особистості є її здатність до творчості, продуктивної діяльності, досягнення суспільно і особистісно значущих результатів;

принцип психічної регуляції— виявляється в організації і спрямованості зовнішніх дій, поведінкових реакцій, вибірковості пізнавальних процесів, чіткості психомоторних дій.

У конкретних дослідженнях фізіологія і психологія праці як наука базується на таких загальнонаукових підходах:

комплексності — фізіологія і психологія праці входить до комплексу суспільних, технічних та природничих наук, які вивчають трудову діяльність і людину;

системності — визнаються зв’язки між елементами системи, ієрархія їх рівнів та етапів розвитку, підпорядкованість принципам саморегуляції;

особистісного — врахування соціально-психологічних та індивідуальних особливостей особистості;

гуманізму — людина визнається найвищою цінністю;

єдності наукового дослідження і практики організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.