Сторінка
1
Радіаційно-небезпечними називають об'єкти народного господарства, що використовують у своїй діяльності джерела іонізуючого випромінювання, або такі утворюються в процесі їхнього функціонування.
На даний час майже в 30 країнах світу експлуатується близько 450 атомних енергоблоків, з них 46 – у країнах СНД. Їхня загальна потужність становить більше 30 ГВт. Кількість електроенергії, що виробляється атомними електростанціями у світі складає близько 20%, у Європі її частка становить майже 35%.
За всю історію атомної енергетики в усьому світі було зареєстровано більше 300 аварійних ситуацій (за винятком СРСР). У СРСР, крім катастрофи на ЧАЕС, інші аварії були не оприлюднені. Найбільш великі викиди РР приводяться в табл. 3.8.
Крім небезпеки, що створюють аварії на АЕС, існують ще багато різних джерел радіоактивного зараження. Вони безпосередньо зв'язані з видобутком урану, його збагаченням, переробкою, транспортуванням, збереженням і похованням відходів. Небезпечними є чисельні галузі науки і промисловості, що використовують радіоізотопи та інші джерела іонізуючих випромінювань. Це – ізотопна діагностика, рентгенівське обстеження хворих, рентгенівська оцінка якості технічних виробів та інші. Радіоактивними іноді можуть бути деякі будівельні матеріали.
Радіаційні аварії по масштабах поділяються на 3 типи:
локальна аварія – це аварія, радіаційні наслідки якої обмежуються однією будівлею;
місцева аварія – радіоактивні речовини не поширюються за межи території АЕС;
загальна аварія – аварія, радіаційні наслідки якої поширюються за територію АЕС.
Основними уражаючими факторами аварій на радіаційно небезпечних об’єктах є:
хмара зараженого повітря, що утворюється в перший період аварії і поширюється за вітром;
радіоактивно заражена місцевість;
радіоізотопи, що потрапили у нутро організму людини з водою та їжею;
комбінований вплив як радіоактивних, так і нерадіоактивних факторів: механічна дія уламків інженерних конструкцій, термічні травми, хімічний опік, інтоксикація, опромінення організму уражаючими дозами, психотравматичний ефект та ін.
Таблиця 3.8
Викиди радіоактивних речовин, що представляли загрозу для населення
| Рік, місце | Причина | Активність, МКu | Наслідки |
| 1957, Південний Урал | Вибух сховища з високоактивними відходами | 20,0 | Забруднено 235 тис. км2 території |
| 1957, Англія, Уиндскейл | Загоряння графіту під час отжигу й ушкодження ТВЕлів | 0,03 | Радіоактивна хмара поширилася на північ до Норвегії і на захід до Вени |
| 1945 .1989 | Зроблено 1820 ядерних вибухів, з них 483 у атмосфері | 40,0 по 137Сs і 90Sr | Забруднення атмосфери і місцевості по сліду хмари |
| 1964 | Аварія супутника з ЯЕУ | 70% активності випало в Південній півкулі | |
| 1966, Іспанія | Розкид ядерного палива двох термоядерних бомб | Точні зведення відсутні | |
| 1979, США | Зрив запобіжної мембрани першого контуру теплоносія | 0,043 | Викид 22,7 тис. тон забрудненої води, 10% радіоактивних речовин було викинуто в атмосферу |
| 1986, СРСР, Чорнобиль | Вибух і пожежа четвертого блоку | 50 | Непорівнянні з усіма попередніми |
Основні тлумачення суті зовнішнього опромінювання наведені раніше, що стосується внутрішнього, то воно розвивається в результаті надходження радіоактивних речовин в організм із повітрям, продуктами харчування і з водою. У перші дні після аварії найбільш небезпечні радіоактивні ізотопи йоду, які накопичуються щитовидною залозою. Через 2…3 місяця після аварії основним агентом внутрішнього опромінення стає радіоактивний цезій, проникнення якого в організм можливо з продуктами харчування. В організм людини можуть потрапити й інші радіоактивні речовини такі як стронцій, плутоній, америцій, уран .
Характер розповсюдження радіоактивних речовин в організмі може бути проілюстрований рис. 2.3. Дослідження показують, що кальцій, стронцій, радій, плутоній в основному накопичуються у кістках; у печінці концентруються церій, лантан, плутоній; рівномірно розподіляються по органах і системам тритій, вуглець, інертні гази, цезій. Радіоактивний йод вибірково накопичується в щитовидній залозі, причому питома активність тканини щитовидної залози може перевищувати активність інших органів у 100 .200 разів.
Організм людини постійно піддається впливу космічних променів і природних радіоактивних речовин. Вони постійно присутні у повітрі, ґрунті, їжі, у тканинах самого організму. Рівні природного опромінювання від усіх джерел характеризуються еквівалентною дозою величиною порядку 100 мбер за рік, але в окремих районах можуть досягати 1 000 мбер і більше.
В сучасних умовах людина зіштовхується з перевищенням цього середнього рівня радіації. Для осіб, що працюють у сфері дії іонізуючого випромінювання, установлені значення гранично допустимої дози (ГДД) на все тіло, яка при тривалому впливі не викликає порушення загального стану, а також функцій кровотворення і відновлення. Вона становить величину 5 бер за рік.
Завантажити реферат