Сторінка
1

Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження. Серцево-судинна система та показники її діяльності

Трудова діяльність, супроводжуючись певними затратами енергії, вимагає збільшення інтенсивності окислювальних процесів, що, у свою чергу, відбивається на показниках гемодинаміки, стані серця і кровоносних судин працівника. Саме з кровотоком надходять до всіх органів і тканин працюючого організму необхідні поживні речовини і кисень. Одночасно в кров виділяються з тканин продукти обміну та вуглекислота. Ці процеси складають транспортну функцію крові. Кров виконує також терморегуляторну (підтримання постійної температури тіла), захисну (білі кров’яні тільця поглинають мікроби, що потрапили в організм) і гуморальну (розносить по всьому тілу гормони, які посилюють або послаблюють діяльність різних органів) функції.

Відповідно до важкості роботи та факторів зовнішнього середовища в організмі працівника збільшується кровопотік, мірою якого єхвилинний об’єм крові, тобто кількість крові, яка проходить через систему кровообігу за одну хвилину.

Збільшення хвилинного об’єму крові досягається за рахунок двох механізмів пристосування серцево-судинної системи до умов роботи:

посилення діяльності серця;

розширення капілярів.

Діяльність серця посилюється збільшенням частоти скорочень серця за одиницю часу, тобто збільшеннямпульсу, а також шляхом збільшення ударного об’єму серця.Ударний об’єм — кількість крові, яка виштовхується в судини за одне скорочення.

У стані спокою частота пульсу у людини становить 60—80 ударів за хвилину, ударний об’єм — 50—80 мл, а хвилинний об’єм крові — 5—6 л.

Під час інтенсивної роботи частота пульсу може зростати до 180—240 ударів за хвилину, ударний об’єм крові — до 100—150 мл, а хвилинний об’єм — до 20—30 л. Доведено, що перевищення частоти пульсу при роботі понад 150—190 ударів за хвилину є малоефективним, оскільки при цьому зменшується ударний об’єм. На частоту пульсу, крім м’язових зусиль, впливають рівень емоційних реакцій, робоча поза, температура навколишнього середовища. Так, у робочій позі стоячи частота пульсу працівника може бути на 10—15 ударів за хвилину більшою, ніж в позі сидячи (80—90 замість 70—75). При температурі 25—30 °С частота пульсу також зростає на 10—15 ударів за хвилину.

При важкій фізичній роботі, особливо в несприятливих умовах теплового перегрівання, частота пульсу у працівника може досягати 150 ударів за хвилину. 140—160 ударів за хвилину може досягати частота пульсу у працівників, які виконують напружену нефізичну роботу.

При вузьколокальних роботах, які виконуються кистю однієї руки, а затрати енергії малі, збільшення частоти пульсу буває дуже незначним. Це зумовлено тим, що в цих умовах не працює більша частина м’язів, а руховий апарат фіксується в певній позі, що зменшує кровопотік.

Дослідженнями також було встановлено, що при сидячій локальній одноманітній роботі пульс у працівників сповільнювався протягом робочої зміни в середньому на 6—12 ударів за хвилину [23]. Причинами цього є монотонія і низький рівень рухової активності. Отже, в різних видах праці спостерігаються як значне збільшення частоти пульсу при важкій роботі, так і сповільнення його у працівників, зайнятих сидячою локальною роботою. Разом з тим, при нефізичній праці для багатьох професій відмічається збільшення частоти пульсу у працівників, зумовлене емоційними факторами. Одночасно зі змінами частоти пульсу спостерігаються зміни ритму скорочень серця.

Показники пульсу залежать від індивідуального фізичного стану працівника, його віку і статі. За одних і тих самих навантажень частота пульсу у жінок в середньому на 10…15 ударів за хвилину більша, ніж у чоловіків. Фізично сильніша людина виконує аналогічну роботу з меншою частотою пульсу, ніж менш працездатна.

При фізичній роботі частота пульсу досить тісно корелює з показником споживання кисню, тобто затратами енергії (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

ЧАСТОТА ПУЛЬСУ, СПОЖИВАННЯ КИСНЮ І ЗАТРАТИ ЕНЕРГІЇ У ПРОЦЕСІ ПРАЦІ

Частота пульсу досить адекватно відображає функціональне напруження організму не тільки під час фізичної, а й розумової та сенсорно напруженої праці. За показником «робочого пульсу» роботи поділяються на такі групи:

дуже легкі — до 80 ударів/хв;

легкі — 80—100 ударів/хв;

середньої важкості — 100—120 ударів/хв;

важкі — 120—140 ударів/хв;

дуже важкі — 140—160 ударів/хв;

надзвичайно важкі — 160—180 ударів/хв;

виснажливі — понад 180 ударів/хв.

На думку багатьох учених-фізіологів, тривалість трудових операцій, які виконуються при частоті пульсу більш ніж 140 ударів за хвилину, не повинна перевищувати 6 годин на тиждень. Середньозмінна частота пульсу у працівників не повинна перевищувати 100 ударів за хвилину.