Сторінка
5

Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів

гостротою зору – спроможністю роздільного сприйняття об'єктів;

полем зору – що представляє собою область бінокулярного зору, котре забезпечує стереоскопічність сприйняття реальності;

Поле зору охоплює близько 2 400 по горизонталі і 1 500 по вертикалі при нормальному природному освітленні; будь-яке зменшення освітленості, деякі хвороби (глаукома), дефекти кровоносних судин, нестача кисню призводять до різкого зменшення цього параметра;

яскравий контраст – чутливість до нього є важливим показником зорового аналізатора; його поріг (найменша сприймана різниця яскравості) залежить від рівня яскравості в полі зору, а також її рівномірності; оптимальний поріг реєструється при природному освітленні;

сприяття кольору – здатність розрізняти кольори предметів. Колірний зір – це одночасно фізичне, фізіологічне та психологічне явище, яке полягає в здатності ока реагувати на випромінювання різної довжини хвилі, у специфічному сприйнятті цих випромінювань. На сприяття кольору впливають довжина хвилі випромінювання, яскравість джерела світла, коефіцієнт відбиття чи пропущення світла об'єктом, якість і інтенсивність висвітлення. Колірна сліпота (дальтонізм) – генетична аномалія. Але колірний зір може мінятися під впливом прийому деяких лікарських препаратів і в наслідок дії відповідних хімічних речовин. Наприклад, прийом барбитуратів (снотворних і седативних засобів) викликає тимчасові дефекти в жовто-зеленій зоні; кокаїн – підсилює чутливість до синього кольору і послабляє до червоного; кофеїн, кава, какао, кока-кола послабляють чутливість до синього, підсилюють червоний колір; тютюн викликає дефекти в червоно-зеленій зоні, особливо в червоній. Ці дефекти можуть бути дуже тривалими і навіть постійними.

Слуховий аналізатор сприймає звуки, що являють собою акустичні коливання діапазону 16…20 000 Гц.

Важливою характеристикою слуху є його гострота чи слухова чутливість. Вона визначається мінімальною величиною звукового подразника, що викликає слухове відчуття. Гострота слуху залежить від частоти сприйманого звукового сигналу. Абсолютний поріг чутності – мінімальна інтенсивність звукового тиску, що викликає слухове відчуття, складає 2·10-5 Н/м2.

При збільшенні інтенсивності звуку можлива поява неприємного відчуття, а потім і болю у вухах. Найменша величина звукового тиску, при якому виникають болючі симптоми, називається порогом слухового дискомфорту. Він дорівнює в середньому 80…100 дБ щодо абсолютного порога чутності. Інтенсивність звукового впливу визначає голосність, частота – його висоту. Істотною характеристикою слуху є здатність диференціювати звуки різної інтенсивності по відчуттю їхньої голосності. Мінімальна величина розходження звуків, що відчувається, по їхній інтенсивності називається диференціальним порогом сприйняття сили звуку. У нормі для середньої частини частотного діапазону звукових хвиль ця величина складає близько 0,7…1,0 дБ. Оскільки слух є засобом спілкування людей, особливе значення в його оцінці має здатність сприйняття мови або мовний слух. Особливо важливо в оцінці слуху зіставлення показників мовного і тонального слуху, що дає представлення про стан різних відділів слухового аналізатора (аудіометрія). Важливе значення має функція просторового слуху, що полягає у визначенні положення і переміщення джерела звуку в просторі.

Вид чутливості, спрямований на сприйняття різних пахучих речовин за допомогою нюхового аналізатора, називається нюхом. Нюх має важливе значення в забезпеченні безпеки, люди із порушенням нюху частіше піддаються ризику отруєння. Для багатьох пахучих речовин визначений поріг сприйняття – величина їхньої концентрації, що здатна викликати реакцію органа нюху.

Основними характеристиками органа нюху є:

абсолютний поріг сприйняття – концентрація речовини, при якій людина відчуває запах, але не ідентифікує його (навіть для знайомих запахів);

пиріг дізнавання – мінімальна концентрація речовини, при якій запах не тільки відчувається, але і ідентифікується.

Різниця між порогом сприйняття і порогом дізнавання для більшості речовин складає один порядок: 10…100 мг/м3.

Якісна характеристика запаху звичайно визначається як ароматний, ефірний, спиртової, фенольний, їдкий, тухлий, горілий, мигдальний, мускатний, лимонний, запах фіалок, троянд, гвоздик і так далі. Запахи по їхньому характері називаються приємними, неприємними, кепськими, невизначеними, огидними, задушливими й іншими; по інтенсивності їх поділяють на слабкі, помірні, виражені, сильні і дуже сильні; по дратівній дії – на не дратівні, слабко дратівні, терпимі, сильно дратівні, нестерпні. Зміни нюху можуть протікати по типі:

гіпосмія – зниження гостроти нюху, при цьому поріг сприйняття запаху зростає;

аносмія – утрата сприйняття запахів;

гіперосмію й оксиосмію – загострення нюху, при цьому поріг сприйняття запаху знижується.

Гіпосмія може бути повною чи частковою. Професійна гіпосмія поділяється на функціональну (адаптація до запаху, стомлення органів нюху), токсичну (після вдихання свинцю, ртуті, хлору й інших речовин), респіраторну (після вдихання пилу), запальну, пост інфекційну і пост травматичну. Зміни нюху можуть бути як периферичного, так і центрального походження, у залежності від того, яку ланку нюхового аналізатора ушкоджено.