Сторінка
3

Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів

Цілісний організм у кожен момент являє собою злагоджену взаємодію різних функціональних систем і збудження чи “розбалансування” цієї взаємодії приведе до захворювання і загибелі.

Функціональні системи на відміну від рефлексу (рефлекторної дуги), що є складовою частиною системної організації, мають замкнуту саморегулюючу динамічну організацію і їхня діяльність спрямована на забезпечення необхідних для організму пристосувальних реакцій.

Розглянемо як функціонує центральна нервова система.

Спинний мозок розташований у спинномозковому каналі. Він являє собою довгий тяж приблизно циліндричної форми, якій угорі закінчується на рівні великого потиличного отвору, унизу – на рівні другого поперекового хребця. На місці відходження нервів до верхніх і нижніх кінцівок мається два стовщення – шийне і поперекове. Середня довжина спинного мозку у чоловіків становить 45 см, у жінок – 41 .42 см; маса його досягає 34 .38 гр.

Рефлекси, що здійснюються спинним мозком, протікають по тринейронній рефлекторній дузі. Нервові волокна угруповуються в висхідні і спадні шляхи, що з'єднують різні ділянки спинного мозку один з одним, а також спинний мозок із головним.

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Рефлекторна діяльність спинного мозку різноманітна і здійснюється кожним її сегментом. У шийних сегментах розташовані центри рефлекторних рухів діафрагми, шийних м'язів, м'язів плечового пояса і верхніх кінцівок; у грудних сегментах – центри м'язів тулуба; у поперекових і крижових сегментах – центри м'язів стегнової області і нижніх кінцівок.

У грудному і поперековому відділі спеціальні нейрони утворюють центри потовиділення і судинно-рухомі системи; у крижовому відділі – центри сечовипускання, дефекації, діяльності статевих органів.

При ушкодженні спинного мозку внаслідок поранення, здавлювання чи розриву, виникають збудження зазначених вище функцій відповідно іннервуючих ділянок тіла – паралічі, випадіння рефлексів, згасання провідності й інші. Високий порив спинного мозку смертельний у зв'язку з виникненням респіраторного шоку. Рефлекторна діяльність спинного мозку знаходиться під контролем кори великих півкуль і інших відділів головного мозку, унаслідок чого стає можливим довільне регулювання деяких функцій організму (сечовипускання, дефекація й ін.)

Крім рефлекторної, спинний мозок виконує провідникову функцію. Імпульси, що приходять у спинний мозок з периферії, по висхідним шляхам передаються в головний мозок. По спадним шляхах імпульси від головного мозку йдуть до кінцевих аферентних нейронів спинного мозку.

Головний мозок розташований у порожнині черепа, маса мозку в дорослої людини становить 1 400 .1 450 гр.

У головному мозку розрізняють п’ять відділів: кінцевий мозок чи великі півкулі; проміжний мозок, що складається з зорових бугрів, колінчатих тіл і підбугрової області; середній мозок, що включає чотирихолміє і ніжки мозку; задній мозок, до якого відноситься мозочок і міст мозку; продовгуватий мозок.

У продовгуватому мозку розташовуються центри багатьох рефлексів. Продовгуватий мозок через висхідні шляхи спинного мозку одержує імпульси від усіх рецепторів тулуба і кінцівок. У ньому знаходиться ряд життєво важливих центрів, що здійснюють рефлекторні акти: автоматично працюючий дихальний центр, центр серцевої діяльності, судинно рухомий центр, центр регуляції обміну речовин. Через продовгуватий мозок здійснюються також захисні рефлекси (мигання, сльозовиділення, кашель, та ін.), рефлекси ковтання, відділення травних соків. Крім рефлекторної функції продовгуватий мозок виконує важливу провідникову функцію, через нього замикаються шляхи, що з’єднують центри великих півкуль, мозочка і проміжного мозку зі спинним.

Таким чином, продовгуватий мозок відіграє величезну роль у житті організму. Найменше його ушкодження становить велику небезпеку і часто приводить до смерті, унаслідок припинення дихання і зупинки серця.

Функції мозочка складні: до нього йдуть шляхи, що приносять імпульси з рецепторів м'язів, сухожиль, зв'язкового та вестибулярного апаратів, від кори великих півкуль; він бере участь у регуляції рухової діяльності організму і вегетативних функцій.

Середній мозок складається з двох ніжок мозку і пластинки чотирихолмія. До чотирихолмію надходять сигнали від сітківки очей, тут здійснюється орієнтований рефлекс на звук. У середньому мозку відбувається регуляція м'язового тонусу і настановних рефлексів, що забезпечують правильне положення тіла в просторі. Між проміжним мозком і корою великих півкуль існують зв'язки, які лежать в основі виникнення умовних рефлексів. У проміжному мозку здійснюються реакції емоційного фарбування поводження людини.

Через гіпофіз проміжний мозок впливає на діяльність залоз внутрішньої секреції.

Кінцевий мозок представлений великими півкулями. До складу кожної півкулі входять: кора, підкірка, нюховий мозок, розташований на основі лобної частки.

Кора великих півкуль являє собою вищий відділ центральної нервової системи, що пізніше всього з'явився в процесі еволюції і пізніше інших відділів мозку формується в ході індивідуального розвитку. Кора складається із шару сірої речовини товщиною 2…3 мм і містить близько 14 млрд. нервових кліток. Завдяки чисельним борознам і звивинам поверхня кори досягає по площі 2 м2. Для кори головного мозку характерна велика швидкість обміну і високий рівень окисних процесів. При відносно невеликій вазі (всього 2% від усієї ваги тіла) кора споживає близько 18% кисню, що надходить в організм. Коркові клітки чутливі до зміни сталості внутрішнього середовища, особливо до вмісту кисню у крові, тому навіть короткочасне припинення кровообігу (на кілька секунд) приводить до втрати свідомості, а через 5…6 хв. після знекровлювання мозок гине.

Однією з найважливіших функцій кори великих півкуль є аналітична. Вона розглядається як складна система коркових кінцівок аналізаторів, у яких відбувається аналіз сигналів від усіх рецепторів тіла і синтез відповідних реакцій у біологічно доцільний акт. У зв'язку з цим кора великих півкуль є вищим органом координації рефлекторної діяльності.

Завдяки здатності до вироблення тимчасових зв'язків, кора великих півкуль являє собою орган придбання і нагромадження індивідуального життєвого досвіду. Процеси, що протікають у корі, є фізіологічною основою свідомості, сприйняття, пам'яті, мислення, волі. У зв'язку з цим кора великих півкуль є органом свідомості і довільних дій людини.

Аналізатори – це функціональні системи, що забезпечують аналіз (розрізнення) подразників, які діють на організм. Аналізатори – дуже складні системи, проте в їхній структурі можна виділити наступні ланки:

периферичний відділ – рецептори, що сприймають роздратування. Вони розташовуються найчастіше в органах почуттів;

провідниковий відділ – нервові шляхи, по яких імпульс збудження передається в кору великих півкуль головного мозку;