Сторінка
1

Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну

Вступ

Останнім часом в банківській сфері України досить часто обговорюється питання щодо відкриття філій іноземних банків. Захист національної банківської системи від поглинання зарубіжним капіталом є основною проблемою. Зміни в банківському бізнесі, що саме й спричинили появу проблеми, значною мірою пов’язані із структурними зрушеннями в розвитку світової економіки, яка до 90-х років переважно обмежувалась міжнародною торгівлею. Однак загальносвітові процеси економічної глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя зумовили широкомасштабну експансію іноземного банківського капіталу на нові ринки.

Слід зазначити, що в умовах глобальної інтеграції банківської си­стеми у світовий фінансовий ринок розвинуті країни шукають можли­вості для ефективного розміщення капіталів, а країни з трансформа­ційною економікою потребують капіталів для розвитку. Дефіцит капі­талу внаслідок недостатніх внутрішніх накопичень є значним. Щоріч­ні потреби країн з трансформаційною економікою складають 200-300 млрд. дол. США. Лише Україна для забезпечення своїх першочер­гових потреб розвитку потребує 40-50 млрд. дол. США іноземних ка­піталів. Світові заощадження здатні задовольнити ці потреби

Підкорення іноземними банками Центральної та Східної Європи є яскравим прикладом успішної експансії. Наприклад, тільки у Чехії частка банківських активів, підконтрольних іноземному капіталу, в 1993 – 2000 рр. збільшилася з 4% до 95%. Якщо частка філій іноземних банків на ринку Угорщини у 1993 р. складала лише 22%, то у 2000 р. – 71% сумарних банківських активів (а якщо взяти до уваги також обсяги транскордонного кредитування, то цей показник буде ще більшим – 78%) та 63% залучених депозитів належало філіям іноземних банків.

Проблеми капіталізації є досить актуальними для зарубіжних і вітчизняних науковців. У зарубіжній науковій літературі цю проблему висвітлено у працях Р. Брейлі, Є. Брігхема, С. Майєрса, П. Роуза, І. В. Ларіонової, А. М. Закріпова, В. В. Горєлова та ін. Значний внесок у розв’язання цієї проблеми зробили вітчизняні науковці, такі як: А. Барановський, В. В. Салтинський, С. М. Козьменко, А. М. Мороз, М. В. Савлу та ін.

Беручи до уваги той факт, що в Україні розглядається питання щодо лібералізації доступу іноземних банків на фінансовий ринок України у світлі майбутнього членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) та Європейському Союзі, необхідно проаналізувати досвід інших країн, у яких спостерігається високий рівень присутності іноземного капіталу.

Досвід Польщі

Найбільш наближеною країною за економічними параметрами є Польща, яка вже є членом ЄС та має з Україною досить тісні економічні зв’язки, крім того польська банківська система вже давно працює з філіями іноземних банків, тому можна розглянути плюси та мінуси перебування іноземних філій в польській національній економіці.

Поглянемо що відбувалося в польській банківській системі, коли розпочалася експансія зарубіжного капіталу:

• спостерігається динамічний розвиток іноземної банківської системи у Польщі, яка витісняє польську банківську систему з більш прибуткових операцій, а частка їх капіталу в сукупності капіталів польських банків досягнула на 30 червня 1996 р. 27,62 %;

• процес пристосування банківської системи до вимог Європейського Союзу настає після 1998 р., коли фактично і повністю відкрито ринок фінансових послуг.

У 1995 р. розмір балансових сум у банках з перевагою іноземного капіталу збільшився на 2800,3 млн. злотих, тобто на 80 %, тоді як у банках з польським капіталом лише на 35,6 %. Характерною рисою цих банків є значно вища, у порівнянні з польськими банками, частка кредитів в структурі активів – 38,9 %, польські банки – 25 %. Зате частка цінних паперів в іноземних банках складає 21,1 %, а в польських банках – 32,3 %. Ці дані свідчать про те, що власне іноземні банки не мають труднощів з залученням хороших клієнтів. У структурі пасивів значно більшу частку в іноземних банках становлять власні фонди – 16,5 % (польські банки – 8,4 %). Динаміка власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу складала 230 %, а в польських банках – 127,7 %. Вартість власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу становить 965,9 млн. злотих, а з перевагою польського капіталу – 10954,8 млн. злотих.

Прибутковість іноземних банків була значно вищою, ніж у польських банках і становила брутто – 27 %, нетто – 15,9 %, а в польських банках – 19 % і 11,1 %.

Одночасно банки з іноземним капіталом розмістили у 1995 р. в іноземних банках 490 млн. злотих, а отримали від цих банків 246,4 млн. злотих. Це може означати, що іноземні банки прагнуть безпечно розміщати свої засоби і будуть частіше переміщати капітал з Польщі за кордон, ніж збільшувати фінансові засоби на потреби польської економіки.

Вже в 1990 році закордонний капітал почав інвестуватися в польську банківську систему, щоб протягом кількох років зайняти в ній домінуючу позицію.

Таблиця 1

Закордонний капітал в польській банківській системі