Сторінка
3

Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну

Як бачимо з таблиці 2, в Україні на 01.01.2006р. було зареєстровано 23 банків з іноземним капіталом, з них 9 – з 100% іноземним капіталом. Протягом 2000 – 2005 рр. кількість банків з іноземним капіталом зменшилась з 31 до 23, або у 1,35 рази, що ж стосується банків, які повністю належать іноземному інвестору, то їх кількість збільшилася до 9. Загальна сума зарубіжних інвестицій в банківську сферу України збільшилась майже в 5 разів (в 4,97 рази), що говорить про збільшення розміру капіталу банків підконтрольних іноземцям та про збільшення їх частки в статутному капіталі банків.

Вже зараз доля іноземного капіталу в банківській системі України досягла 24%. У зв’язку з цим в банківських кругах і в самому Національному банку ведеться активна дискусія з приводу необхідності введення обмежень на присутність іноземного капіталу в банківській системі.

Світова організація торгівлі при розгляді питання вступу України висунула ряд вимог, серед яких дозвіл іноземним банкам відкривати в Україні свої філії. Це цілком логічний крок з боку СОТ, оскільки з вступом України до цієї організації, в нашу країну прийдуть великі транснаціональні корпорації, які мають свої обслуговуючі банки, українські банки, в свою чергу, не зможуть в достатньому обсязі забезпечити діяльність таким ТНК.

Банки, які створюються на іноземному ринку, ставлять собі за мету направляти на цей ринок експорт материнської країни. У цій ситуації вони можуть не бути зацікавленими у реалізації цілей, що суперечать їх основній місії. Тому вони не будуть фінансувати конкурентноздатної промисловості, ні також капіталомістких інвестицій, необхідних для вітчизняної промисловості.

Для суверенності і економічної стабільності країни загрозливою може виявитися ситуація, коли найважливіші фінансові рішення, а також рішення щодо кредитів та інвестицій будуть прийматися іноземними центрами. Вітчизняні банки є бар’єром, який затримує відтік фінансових засобів у випадку втрати Україною її емісійного рейтингу, або у випадку світових заворушень у банківському секторі. Іноземний капітал може евакуюватися з країни протягом 24 годин. Тоді залишаються лише “свої” банки.

Основну частину проблем нашої банківської системи, у разі відкриття кордонів для філій іноземних банків, необхідно буде вирішити самим банкам, тому що саме вони відіграють найважливішу роль у процесі формування нової моделі української банківської справи. Які конкретні завдання повинні бути виконані банками для покращення ефективності функціонування усієї банківської системи, а також зміцнення її стабільності, яка у великій мірі залежить від чіткості роботи самих банків? Список цих завдань на сьогоднішній день, тобто у перспективі членства в Європейському Союзі та Світовій організації торгівлі, до яких ми прагнемо, є дуже довгий, однак найважливіші завдання – це:

1. забезпечення ліквідності української банківської системи;

2. збільшення власних фондів банків, низький рівень яких свідчить про їх слабкість, визначаючи одночасно їх дуже невигідну стартову позицію у змаганнях з сильними та динамічними західними банками;

3. розширення консолідаційних процесів;

4. підвищення безпеки банків та їх конкурентноздатності;

5. зменшення частки поганих кредитів;

6. впровадження в дію системи інформації про несолідних боржників;

7. вдосконалення діючих банківських процедур;

8. розробка довготермінової стратегії розвитку та маркетингової стратегії;

9. розвиток та збагачення форм та якості представлених послуг;

10. розширення банківської мережі;

11. зниження коштів роботи банків;

12. покращення інформаційної технології банків;

13. обмін знаннями у сфері банківської справи шляхом створення стратегічних союзів та двоїстих угод.

У порівнянні з західними країнами неблагополучний стан української банківської системи залежить від кількох факторів:

• Мережа банківських установ в Україні, що припадає на одного мешканця в порівнянні з країнами ЄС є у кілька разів нижчою.

• Відсутня значна концентрація банківської діяльності (переважає велика кількість банків середньої величини).

• Недоліки в управлінні банком, зокрема у впровадженні нових продуктів, в управлінні банківським ринком.

Беручи до уваги все вищесказане, можна з упевненістю стверджувати, що одним з основних шляхів подолання проблеми низької конкурентноздатності українських банків є консолідація банківської системи. Вона повинна сприяти, перш за все, створенню в Україні кількох великих банків. Більші банки мають суттєві переваги у порівнянні з іншими:

• менший ризик банкрутства, спричиненого зовнішніми факторами,

• більші можливості диверсифікації джерел доходів,

• наявність засобів на оплату висококваліфікованого персоналу,

• умови для користування професійними консультаціями зовні,

• висока довіра громадськості.

Створення цих банків дало б можливість, завдяки концентрації засобів:

• здійснити кредитування тих завдань, які мають першочергове значення для народного господарства,

• підвищити ефективність діяльності та підвищити ступінь несприйнятливості до виникаючої загрози

• краще використовувати кадрових фахівців

• збільшити можливість здійснення інвестиції та експериментів, а також впроваджувати інноваційні технології,

• зміцнити позиції банків на міжнародних ринках та розширити співробітництво з іноземними банками.

Однак, оцінюючи присутність іноземних банків в українській банківській системі, менше уваги звертається на позитивні аспекти цього явища, концентруючи її на факті розхитування конкурентної позиції українській банків, які вважаються занадто слабкими для того, щоб вступити в результативні змагання з сучасними іноземними банками. Такий підхід не лише не спонукає до прийняття жодних конкретних рішень, але ще й утверджує іноземні банки у переконанні, що в Україні існує так звана “дрімаюча банківська система” абсолютно не підготована до конкуренції з іноземними банками. Тому у нашій країні необхідно, перш за все, змінити свідомість, що може призвести до здійснення конкретних дій. Йдеться тут про те, щоб українські банки повірили в те, що вони можуть відкрито конкурувати з іноземними банками, якщо тільки спонукають своє стратегічне мислення і приступлять до опрацювання довготермінової стратегії свого розвитку. Ця стратегія повинна включати в себе вирішення тих проблем, які є причиною слабкості наших банків, а також шляхи, які ведуть до зміцнення їх конкурентноздатності. Опрацювання такої стратегії зменшить прогалину в чіткості дій, яка відділяє нашу банківську систему від банківських систем держав – членів Європейського Союзу. Зате усвідомлення існування цих прогалин є настільки важливим, що воно повинне нас не паралізувати, а спонукати до дії. Тільки тоді українські банки зможуть сміливо та відкрито конкурувати зі щораз більшою кількістю іноземних банків, які будуть з’являтися на нашому ринку. Тому треба усвідомити те, що стимулювання конкуренції в українській банківській системі є таким важливим, тому що без конкуренції, або також при занадто обмеженій конкуренції, банки в Україні не будуть мати шансів у сутичках з банками інших країн.