Сторінка
2

Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну

З таблиці 1 слідує, що пік експансії закордонного капіталу відбувався в 1999-2000 роках. Тоді було відкрито 16 банків з перевагою закордонного капіталу, а загальна частка установ з перевагою цього капіталу в активах польської банківської системи виросла більш ніж на 50 процентних пунктів. У наступних роках процеси інтернаціоналізації відбувалися значно повільніше. У вересні 2003 року закордонний капітал контролював 45 з 57 комерційних банків, а доля активів, накопичених ними в активах банківської системи, оформилася на рівні 67 відсотків. Треба підкреслити, що цей показник дуже високий. Серед країн, що належать до європейської спільноти, тільки Люксембург відзначається вищою (майже 100-відсотковою) долею активів, нагромаджених філіями і відділами закордонних банків в активах вітчизняної банківської системи.

Процес проникнення іноземного капіталу у польську банківську систему полегшується існуванням великих можливостей для здійснення діяльності іноземними банками у Польщі. У конкурентній боротьбі вони зможуть використовувати:

• низький рівень забезпеченості капіталом польських банків,

• “ніші”, що виникають а результаті слабкого наступального характеру польських банків,

• більш низькі кошти, більш сучасні продукти, краще знання світової економіки.

На сьогодні всі українські банки мають сумарний капітал у розмірі одного мільярда 430 млн. дол. По суті, це капітали двох польських банків. А десять польських банків — один німецький. Три німецькі — один американський. Про яку конкуренцію можна говорити на Україні, повторення польського досвіду більш ніж вірогідне, воно неминуче.

З іншого боку, може відбутися переформування наших банків у дочірні банки іноземних банків, що призведе до: відтоку прибутків до материнських банків, зменшення надходжень з податків (перенесення більш прибуткових операцій за кордон), а також призупинення кредитів для тих галузей народного господарства, які представляють конкуренцію для акціонерів материнського банку.

Вищенаведені сумніви є особливо актуальними в даний момент. Тому виникає запитання, чи впровадити певні обмеження часток іноземних банків у вітчизняній банківській системі, як це відбулося в Іспанії і Швеції, чи відмовитися від втручання. Усі обмеження можуть мати лише перехідний характер та сенс тоді, коли одночасно відбувається істотна перебудова банківської системи.

Які ж наслідки мала така експансія для польської банківської системи. Щоб уявити загальну картину достатньо буде виділити найважливіші аспекти цього дискусійного питання.

Серед користі, яку приносить функціонування в Польщі багатонаціональних банків, найчастіше вказується поширення нових технологій, методів управління, збагачення пропозицій окремих вітчизняних банків. Зміцнення капіталів приватизованих вітчизняних банків чи покращення в сфері господарського нагляду. Спільним ефектом цих тенденцій є зріст конкурентноздатності в банківському секторі, а також його більша стабільність .

Набагато частіше в літературі з’являються скептичні оцінки ролі і місця закордонного капіталу в польських банках. Його противники піднімають перш за все питання про втрату суверенності в реалізації економічної політики. Менше суперечок викликає проблема ускладненого доступу польських підприємств до кредиту чи небезпека зникнення польських банків, які після входження до ЄС перетворяться у відділи їх материнських банків. Також підкреслюється ймовірність виникнення явища „націоналізації” збитків при одночасній „інтернаціоналізації” доходів .

Україна

Прагнення України до об’єднання у складі ЄС означає необхідність пристосування національної банківської системи до європейських вимог. Цей процес вимагає ґрунтовно обдуманих дій, а також обрання стратегії та визначення напрямку, у якому повинні працювати українські банки. Однак, перш за все необхідно поставити собі питання чи це повинна бути система, створена за зразком ефективних та безпечних банківських систем інших країн, таких як Англія, Франція чи Німеччина, чи ми повинні створити окрему систему, пристосовану до потреб та вимог нашої економіки. Існуючий стан української банківської справи у великій мірі залежить від змін, які безперервно відбувалися протягом багатьох років у нашій банківській системі.

Якщо говорити про перспективи розвитку банківської системи України, то, за умови збереження сьогоднішніх темпів економічного розвитку, попри всі законодавчі й інші перепони, іноземці виявлятимуть підвищений інтерес до нашої країни, а отже, і до банківського сектора. І щойно на нашому ринку з’явиться кілька значних іноземних «гравців», це спричинить нову хвилю злиття й поглинання наших банків. Їх стане набагато менше. Західні експерти, котрі спостерігають за українським фінансовим сектором, вважають: банки з капіталом менш як 50 млн. дол. США взагалі не мають перспектив на ринку. А мріяти про іноземного інвестора український банк об’єктивно може не раніше, ніж через 5—10 років стабільної роботи, займаючи вельми значний сегмент ринку в своєму регіоні та маючи позитивний результат роботи в «чужих» галузях.

Світова організація торгівлі при розгляді питання вступу України висунула ряд вимог, серед яких дозвіл іноземним банкам відкривати в Україні свої філії. Це цілком логічний крок з боку СОТ, оскільки з вступом України до цієї організації, в нашу країну прийдуть великі транснаціональні корпорації, які мають свої обслуговуючі банки, українські банки, в свою чергу, не зможуть в достатньому обсязі забезпечити діяльність таким ТНК.

Банківська система України сьогодні повністю відкрита для входження іноземного капіталу. Чинне законодавство дає можливість створювати в Україні банки із 100% іноземним капіталом, але з обов’язковою вимогою – це мають бути дочірні банки, що діють у правовому полі України. Капіталізація нашої банківської системи складає 26 млрд. грн., тобто трохи більше $5 млрд.

Таблиця 3

Співвідношення іноземного та національного капіталу в банківській системі України