Сторінка
3
Забороняючі бюджетно-правові норми приписують не чинити дії, які порушують або підривають бюджетну дисципліну.
Зобов’язуючі і забороняючі норми схожі між собою визначеністю форми, точністю приписів, які містяться в них.
В уповноважуючих бюджетно-правових нормах держава надає учасникам бюджетних правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій. Категоричність у цих видах норм виявляється дещо своєрідно. Суб’єкти бюджетних правовідносин у межах своєї компетенції можуть конкретизувати вимоги держави. У випадках застосування уповноважуючої норми її імперативний характер сполучається з певними правомочностями, встановленими у суворих межах. Так, законодавство дозволяє Радам депутатів збільшувати загальні суми доходів і видатків своїх бюджетів, але без зміни розмірів відрахувань у ці бюджети від загальнодержавних податків і доходів, передбачених у періодичних актах про бюджет. Межі застосування уповноважуючої норми виражені в категоричній формі. Сполучення імперативності і повноваженості передбачає досягнення ефективності у керівництві бюджетами з урахуванням місцевих особливостей.
2. У юридичній літературі бюджетно правові норми прийнято поділяти на:
· Матеріальні;
· Процесуальні.
Матеріальні встановлюють матеріальний зміст бюджету, тобто структуру бюджетної системи, перелік доходів і видатків, їх обсяги, розмежування доходів і видатків між окремими видами бюджетів, розміри резервних фондів тощо. Матеріальні норми в учбовій літературі об’єднуються в правовий інститут “бюджетний устрій” і входять в розділ фінансового права – бюджетне право.
Процесуальні бюджетно-правові норми складають також окремий інститут розділу фінансового права – бюджетного права і регулюють відносини, що виникають при складанні, розгляді проекту бюджету, затвердженні бюджету, складанні, розгляді і затвердженні звіту про виконання бюджету.
Висновки
На підставі всього вищевикладеного можна зробити такі висновки.
Бюджетне право являється розділом фінансового права і регулює відносини, які виникають при визначенні бюджетного устрою, складу доходів і видатків державного і місцевого бюджетів і принципів їх розмежування, компетенції держави, місцевих Рад депутатів у галузі відповідних бюджетів, у зв’язку з регулюванням порядку складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету та змісту його виконання.
Відносини, що виникають між суб’єктами бюджетного права регулюються бюджетно-правовими нормами.
Бюджетно-правові норми є загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.
В залежності від критеріїв бюджетно-правові норми можна класифікувати на зобов’язуючі, забороняючі, уповноважуючі в залежності від характеру поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин (активно чи пасивна) та на матеріальні і процесуальні.
Література:
1. Фінансове право України. За ред. Л.К.Воронової. – К., 1995.
2. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: вища школа, 1997.
3. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія – К., 1999.
4. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України – К., 2000.