Сторінка
2
Майже в усіх країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами і до державного бюджету не включаються.
Поняття бюджетного права
Роль і значення державного бюджету України в соціально-економічному житті країни, в здійсненні державою її функцій вимагають суворої регламентації відносин в галузі бюджету.
Бюджетне право регулює відносини, які виникають при визначенні бюджетного устрою, складу доходів і видатків державного і місцевого бюджетів і принципів їх розмежування, компетенції держави, місцевих Рад депутатів у галузі відповідних бюджетів, у зв’язку з регулюванням порядку складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету та змісту його виконання.
Урегульовані нормами права відносини в галузі бюджетної діяльності стають бюджетними правовідносинами і набувають усіх властивостей фінансових правовідносин. Але як окремий їх вид відрізняються від інших фінансових правовідносин, преш за все більш вузьким колом суб’єктів. Ними у бюджетних правовідносинах є тільки державні органи, підприємства і організації, які одержують асигнування з бюджету, складають, розглядають або затверджують бюджет.
Бюджетні правовідносини виникають:
1. між Україною в особі Верховної Ради і Кримською автономною Республікою та Київською і Севастопольською міськими Радами, обласними Радами, між обласними Радами і районними (міськими) Радами, між районними і сільськими (селищними) Радами у зв’язку з розподілом доходів і видатків між державними і місцевими бюджетами, затвердженням нормативів відрахувань від загальнодержавних доходів і податків у місцеві бюджети, складанням, розглядом і встановленням різних видів бюджетів;
2. між Верховною Радою, місцевими Радами і відповідними органами виконавчої влади з приводу затвердження бюджетів і звітів про їх виконання;
3. між фінансовими органами, іншими органами державної виконавчої влади та місцевими органами державної виконавчої влади; державними підприємствами, установами і організаціями з приводу складання, розгляду і виконання відповідного бюджету;
4. між фінансовими органами і кредитними установами з приводу касового виконання бюджету.
Не можуть бути суб’єктами бюджетних правовідносин окремі комерційні підприємства, кооперативні, громадські організації та окремі громадяни.
За певних умов вони стають суб’єктами податкових або кредитних правовідносин, але не бюджетних. Вони не беруть участі у створенні бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між ланками бюджетної системи, складанні, розгляді та виконанні бюджету.
Бюджетні правовідносини, як вид фінансових, виникають тільки на підставі нормативного акту – акту про бюджет – закону про державний бюджет або рішення місцевої Ради про свій бюджет, які за чинним законодавством усіх країн світу приймаються на один рік. У зв’язку з цим усі бюджетні правовідносини мають періодичний характер: діють тільки один рік. З моменту вступу в дію нового акту про бюджет (в Україні з 1 січня) ці правовідносини поновлюються, як правило, між тими ж суб’єктами. Час дії бюджету і нормативного акту про нього має назву бюджетного періоду.
Бюджетне право тісно пов’язане з іншими розділами і інститутами фінансового права, особливо з розділами правового регулювання доходів і видатків.
З’ясування предмету бюджетного права і чітке відмежування його від інших фінансово-правових інститутів має і практичне, і теоретичне значення. З теоретичного боку таке з’ясування необхідно через те, що це дозволяє краще систематизувати бюджетно-правові акти і легше орієнтуватися в них, а з практичного – перш за все тому, що кожний фінансово-правовий інститут має свої засоби захисту прав суб’єктів фінансових правовідносин.
Так, при невиконанні бюджетних зобов’язань до порушників застосовується адміністративний метод впливу, а податкових – може застосуватися і судовий (арбітражний).
Поняття бюджетно-правових норм
Норми бюджетного права, як і будь-якої іншої галузі, є загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.
Норми бюджетного права мають специфічні ознаки, які виділяють їх з великої кількості соціальних правил, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей – це обов’язкові правила поведінки загального характеру. Приписи, що містяться в нормі і вводяться в дію офіційно, повинні виконуватись кожним суб’єктом, якщо він опиняється в умовах, що передбачені правилом. Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко визначені юридичні права і обов’язки. Якщо правило, предписане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує до цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями. Таким чином, норми усіх галузей права мають імперативний, тобто обов’язковий характер, забезпечений примусовою силою держави.
Всі ці ознаки властиві й бюджетно-правовим нормам, які регулюють відносини тільки в галузі бюджетної діяльності, і містять приписи і заборони, що встановлюються державою з приводу порядку мобілізації, розподілу і використання бюджетних коштів. Вони мають імперативний характер, оскільки вміщують державне веління. Але імператив виступає в формі категоричного припису, що виключає зміну умов норми за волевиявленням суб’єктів відносин.
Норма бюджетного права безпосередньо визначає поведінку суб’єктів бюджетного права за певних обставин і не ставить цю поведінку в залежність від їх згоди.
Категоричність бюджетно-правової норми виявляється в усіх її видах, які визначаються характером поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин, що регулюється цією нормою.
Класифікація бюджетно-правових норм
Бюджетно-правові норми можливо класифікувати в залежності від наступних критеріїв.
1. В залежності від характеру поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин (активно чи пасивна):
· Зобов’язуючі;
· Забороняючі;
· Уповноважуючі.
Зобов’язуючі бюджетно-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію чи витрачання коштів державного бюджету. Вони регулюють відносини в галузі бюджетного планування тощо. Зобов’язуючі бюджетно-правові норми містяться у всіх бюджетних законах і нормативних актах.
Завантажити реферат