Сторінка
24
2) переведення значної частини банків на більш високий рівень регулювання;
3) створення систем зведеної інформації про дотримання банками регулятивних норм, а також єдиної системи оцінки банків для банківського нагляду;
4) наближення порядку оцінки капіталу до умов Базельської угоди
(розподіл на капітали першого та другого рівнів, забезпечення порівнянь в оцінці ризику активів тощо);
5) розробки чіткої системи класифікації активів;
6) створення системи норм, що захищають клієнтуру банків.
Крім того, ключовими поточними проблемами трансформації банківської системи України до світових стандартів сьогодні є:
1 ) створення фондів страхування вкладів фізичних і юридичних осіб;
2) структурна перебудова колишніх державним банків (ПІБ, Укрсоцбанк, “Україна”) і Ощадбанку;
3) посилення поточного режиму класифікації позик і створення резервів на покриття збитків по кредитах для того, щоб звітність банків відображала їх дійсне фінансове становище (такі резерви не повинні включатись капітал банку при розрахунку його достатності);
4) створення НБУ системи раннього попередження для виявлення проблемних банків;
5) створення Всеукраїнського реєстру гарантій і застав та даних про ризикових позичальників;
6) розробка програм санкцій тих банків, які є неліквідними або неплатоспроможними;
7) удосконалення існуючого порядку ліцензування банків з боку НБУ.
Важливим напрямком реформи банківської системи України, де активно може використовуватися зарубіжний досвід, є також радикальна перебудова кредитних відносин. Взято курс на відмову від множинності видів та умов надання позик, на спрощення системи кредитування, підвищення її оперативності, збільшення об’ємів кредитування. В зв’язку з цим можна згадати, що в деяких розвинутих країнах, наприклад у Франції, також спостерігається процес збільшення об’єктів кредитування, результатом якого став “глобальний експлуатаційний кредит”, однак це не є вирішення проблем прострочених позик.
Проблема простроченої заборгованості актуальна також для закордонної банківської практики. Запобіганню появі сумнівних кредитів сприяє погляд за якістю (кредитування) кредитного портфеля та ретельне вивчення комерційними банками кредитоспроможності потенційних клієнтів. В практиці комерційних банків США важливе значення надається аналізу репутації позичальника, під якою розуміється не просто повернення боргу, але й внутрішня зацікавленість в повному і своєчасному виконанні своїх платіжних зобов’язань. Поряд з цим, банки проводять аналіз таких факторів, які впливають на кредитоспроможність: одержання прибутку, володіння активами і стан кон'юнктури. В комерційних банках США індивідуальні характеристики кредитоспроможності клієнта одержали назву “5 С” кредиту.
Джерелом інформації, що широко використовується в США, служить аналітична фірма. Вона надає інформацію про фінансову силу потенційного клієнта, виконує складну кредитну експертизу. Досвід закордонних банків по визначенню кредитоспроможності корисний для банків України при організації кредитних відносин.
Оскільки даний досвід базується на глибокому знанні клієнта, його можна використовувати для визначення:
* кола підприємств, з якими не можна мати кредитні відносини;
* найбільш раціональної сфери вкладання коштів;
* аналізу та оцінки кредитоспроможності.
Ці дані дозволяють диференціювати умови надання та використання позики, рівень процентної ставки, термін позики та інше. Закордонний досвід можна активно застосовувати в області депозитних операцій комерційних банків. До недавнього часу в нашій практиці депозитним операціям не надавалося вагомого значення. А в тих же американських банках головним видом позичкових коштів є депозити, що складають в пасивах 86 % .
Організація депозитних операцій відіграє велику роль для забезпечення ліквідності комерційних банків. Останнім часом за кордоном набула розвитку теорія регулювання банківської ліквідності через управління пасивами. В наш час вона прийнята на озброєння комерційними банками США. Для нашої практики будуть актуальними різноманітні інструменти депозитної політики закордонних банків.
В И С Н О В К И
Для створення умов стабільної роботи всіх конкуруючих між собою банківських установ, а разом з ними всіх господарських суб’єктів, необхідне функціонування ефективної системи управління.
Основна мета банківського менеджменту — максимізація одержаного прибутку. Це означає, що політика комерційного банку повинна будуватися на базі ретельної оцінки та передбачення різноманітних ситуацій, аналізі всіх факторів, які впливають на об’єм прибутку.
Менеджмент діяльності Ощадбанку Путильського відділення № 6799 ділиться на три рівні:
* перший – менеджмент вищого рівня, – тобто керівництво банку визначає основний напрямок розвитку діяльності банку. На цьому етапі формується основна місія, стратегічна мета банку;
* другий — менеджмент середнього рівня, – орієнтований на виконання завдань, необхідних для досягнення головної стратегічної мети. Відповідальність за виконання цих завдань несуть керівники служб, підрозділів;
* третій — менеджмент нижчого рівня, – де відбувається управління в середині самих функціональних одиниць.
Завантажити реферат