Сторінка
1
ПЛАН
1. Пілотовані космічні станції першого покоління
2. Пілотовані космічні станції другого покоління
3. Пілотована космічна станція третього покоління
4. Пілотовані станції четвертого покоління
Список використаної літератури
1. Пілотовані космічні станції першого покоління
Пілотовані станції першого покоління відрізнялися вкрай низьким терміном використання через наявність всього одного стикувального вузла.
Перша навколоземна космічна станція (НКС) “Салют” (ДОС-1 або №121) була відправлена на Байконур у лютому 1971 р. Вона була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон-К” 19 квітня 1971 р. і закінчила свою роботу 11 жовтня 1971 р., пробувши на орбіті 175 (179,93 днів) доби. Перигей орбіти складав 180 км, апогей - 214 км, нахилення - 51,4 (Зі станцією пов'язані польоти КК “Союз-10” (командир-полковник В.А. Шаталов, борт-інженер А.С. Єлисєєв і інженер-випробувач Н.Н. Рукавишников) і “Союз-11” (командир Г.Д. Добровольский, борт-інженер В.Н. Волков і інженер-випробувач В.І. Пацаєв). Перехід до запущеного 23 липня 1971 р. “Союзу-10” виявилося не зовсім вдалим - стикування відбулася, але через ушкодження стикувального агрегату герметичного з'єднання не утворилося, перехід на станцію не був проведений, і після 5 годин 30 хвилин польоту в зчіпці (“Салют”-“Союз-10” масою 26 т.) були проведені відстиковка і посадка “Союзу-10” 25 квітня 1971 р. КК “Союз-11” був запущений 6 червня 1971 р. у 7.55 московського часу, а 7 червня в 10.00 було здійснене його успішне стикування з “Салютом”. 22 доби екіпаж успішно працював, 30 червня була зроблена відстиковка, але при посадці відбулася розгерметизація апарату, який опускався, у верхніх шарах атмосфери і космонавти загинули. 16 жовтня Центр Управління Польотами ЦУП дав ДОС команду на входження в щільні шари атмосфери, де станція згоріла і її уламки упали в Тихий океан.
Друга НКС (ДОС-2 або №122) масою 18 т. була запущена в космос ракетою-носієм “Протон-К” 29 липня 1972 р., але на орбіту не вийшла через відмовлення 2-й ступені на 162-й секунді.
Через цю невдачу ДОС-2 31 грудня 1972 р. Л.І. Брежнєв особисто вибрав ОПС-1 для запуску за назвою “Салют-2”. Третя ОКС “Салют-2” (ОПС-1 або №101) масою 18,5 т. була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон-К” 3 квітня 1973 р. з космодрому Байконур. Перигей орбіти складав 216 км., апогей - 248 км., нахилення - 51,6. (На 13-у добу відбулася розгерметизація відсіків ОПС, 25 квітня перестала надходити телеметрична інформація і станція закінчила свою роботу 29-28 (?) квітня (травня?) 1973 р. у результаті природного гальмування у верхніх шарах атмосфери, пробувши на орбіті 26 (варіант - 54,62 дня) доби. ТАСС 28 квітня оголосило, що “програма польоту завершена” (не сказавши “успішно”) і 28 квітня упала в океан біля Австралії. Аналіз причин аварії дозволив припустити неякісну роботу рухової установки, що привело до прогоряння корпуса станції. Для роботи на станції готувався екіпаж Поповича й Артюхіна. Капсули для повернення на борті ОПС не було.
Четверта ОКС, названа в СРСР “Космос-557”, а в США - “Салют-3А” (ДОС-3;) масою 19,4 т. була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон-К” 11 травня 1973 р. Цей запуск був викликаний бажанням обігнати запуск американської ОКС “Скайлеб”, запущеної 3-ма днями пізніше. Перигей орбіти складав 206 км, апогей - 225 км, нахилення - 51,6. Контроль над станцією був відразу загублений. Зробивши кілька витків, ОКС 22 травня (проробивши 10,98 днів) закінчила свою роботу. Перехід Леонова і Кубасова на станцію не відбувся.
П'ята НКС “Салют-3” (ОПС-2 чи №102) масою 18,5 т. була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон” 25 червня 1974 р. Перигей орбіти складав 213 км., апогей - 253 км., нахилення 51,6. (Станція закінчила свою роботу 25 січня 1975 р., пробувши на орбіті 213 (90 днів) доби і забезпечивши пілотований політ 13 діб. 1-й екіпаж (командир, полковник П.Р. Попович і борт-інженер, підполковник Ю.П. Артюхін) на станцію доставив КК “Союз-14” 4 липня 1974 р. За 15 діб вони виконали всю програму. 2-й екіпаж (підполковник Геннадій Сарафанів і підполковник-інженер Лев Дьомін) стартував на КК “Союз-15”, повинен був пристикуватися 27 серпня 1974 р., але через несправність у системі зближення і стикування “Голка” стикування було скасовано, і екіпаж приземлився. 23 вересня капсула повернення доставила на Землю фотоплівки й інші матеріали, а ОПС по команді Цупа була спущена з орбіти 24 січня 1975 р. На зміну ще було запущено НКС “Салют-3”, яка була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон-К” шоста ОКС “Салют-4” (ДОС-4 чи №124) 26 грудня 1974 р. Перигей орбіти складав 212 км, апогей - 251 км, нахилення - 51,6. (Станція закінчила свою роботу 3 лютого 1977 р., пробувши на орбіті 774 (768,82 днів) доби і забезпечивши пілотований політ 88 доби. Екіпаж на станцію доставив КК “Союз-17”. Поле закінчився 2 лютого 1977 р.
Сьома ОКС “Салют-5” (ОПС-3 чи №103) масою 19 т. була виведена на орбіту ракетою-носієм “Протон” 22 червня 1976 р. і закінчила свою роботу 8 серпня 1977 р., пробувши на орбіті 441 доби. Екіпаж на станцію 6 липня 1976 р. доставив КК “Союз-21” (полковник Б. Волинов і підполковник В. Жолобов). Стикування було проведено вручну. 62 доби космонавти знаходилися на станції. 22 лютого 1977 р. капсула, що повертається, була посаджена на Землю. 11 грудня 1993 р. вона була, до речі, продана на аукціоні Сотби. Політ, що планувався, КК “Союз-25” не удався.
2. Пілотовані космічні станції другого покоління
Пілотовані станції другого покоління відрізнялися наявністю двох стикувальних вузлів, що значно збільшувало тривалість їх перебування на орбіті завдяки можливості одночасного стикування зі станцією двох КК. ДОС-5 розроблялася під індексом 17КС. Ці станції мали довжину 14,4 м., максимальний діаметр (одного з відсіків) - 4,2 м., обсяг відсіків - 90 куб. м., масу 19,824 т., корисним навантаженням 1,5 т., паливом 1,2 т. Сонячні панелі розмахом 17 м. і площею 60 кв. м. забезпечували електроенергію в середньому 2 квт. Корекції вироблялися двигуном тягою 400 кгс. Паливо замінили на використовувалося на “Алмазах” N2ПРО4/UDMH, що дозволило збільшити час роботи двигуна до 305 секунд. Швидкість телеметрії була значно підвищена.
Завантажити реферат