Сторінка
1
Чи можливе життя на інших планетах? На це питання однозначно відповісти не можна, але буде некоректно, якщо ми скажемо, що це питання з області фантастики. Якщо вже вести мову про фантастику, то слід згадати, що написані навіть 50 років тому фантастичні романи зараз уже сприймаються як реальність, людина побувала на Місяці, у відкритому космосі, космічні апарати вже долітають до Марса, із Венери беруться проби ґрунту, лазер використовується не тільки в науково-технічному виробництві, але й у медицині, і багато чого іншого. Але для вчених, які займаються питаннями виникнення й еволюції життя, залишається-таки найважливішим завданням пошук життя на інших планетах. На наявність або відсутність життя на планеті істотний вплив мають атмосферні дані й деякі фізичні умови.
Але перш ніж шукати життя на планетах Сонячної системи, ученим спочатку потрібно досліджувати поверхневі шари нашої планети, враховуючи при цьому діяльність людини, щоб виразно уявляти собі, яку роль зіграли й відіграють біологічні процеси в минулому і сьогоденні Землі. Можливо, що виявлення життя на якій-небудь із планет відкриє таємницю походження життя на Землі Труднощі в дослідженнях учених полягають ще й у тому, що залишається незрозумілим, якою мірою неземні форми можуть бути подібними до земних організмів за біохімічними основами життєвих процесів. Так, на Марсі в цей час тільки закінчилася хімічна еволюція, що призвела до абіогенного утворення (яке колись було і на Землі) амінокислот, жирних кислот, цукрів, вуглеводів й інших необхідних для життєдіяльності речовин. Крім того, ці марсіанські речовини трохи відрізняються за біохімічним складом від земних аналогів.
У вчених не виникне сумнівів у приналежності до живих організмів невідомого об'єкта, якщо він матиме найбільш характерні ознаки всього живого, здатність реагувати на зміну зовнішніх умов, розвиватися, рости, розмножуватися, володіти спадковістю, еволюціонувати. Але реагувати на зовнішнє подразнення може не тільки живий організм. Неживий організм може також змінювати свій фізичний і хімічний стан: кристал може рости, обмін енергією і речовиною із зовнішнім середовищем спостерігається у відкритих хімічних системах і т. ін. Тому пошуки неземного життя повинні грунтуватися на застосуванні сукупності різних критеріїв існування й методів виявлення живих форм.
Проведені протягом останніх років дослідження показали, що більшість характерних для життя молекул утворилася на Землі абіогенним шляхом і їхній синтез може відбуватися навіть зараз в умовах інших планет без участі живих систем. Звідси випливає, що виявлення складних органічних речовин на інших планетах не є достатньою ознакою того, що на планеті є життя (приклад: карбонові хондрити метеоритного походження, у яких міститься до 5—7% органічної речовини).
Характерною рисою земних живих систем є вміст у їхньому хімічному складі Карбону. Карбон утворює молекулярні ланцюжки, на яких побудовані всі основні біоорганічні сполуки (білки, нуклеїнові кислоти), а біологічним розчинником є вода. Тому в основі єдино відомого нам життя лежить карбоновоорганічний білково-нуклеїново-водний склад. Ніхто не почне стверджувати, що такий самий склад повинен існувати і на інших планетах, можливо, що там, наприклад, замість Карбону в кістяк органічних молекул включений Силіцій, а роль біологічного розчинника виконує Аміак. Крім того, до структурної організації живих систем входять такі основні хімічні елементи, як Сульфур, Фосфор, Гідроген, Оксиген, Нітроген і чимало інших.
Будь-яке життя нерозривно пов'язане з існуванням відкритих нерівноважних систем, властивості яких багато в чому залежать від співвідношення швидкостей процесів обміну енергією й масою з навколишнім середовищем. Головну роль у життєвих процесах відіграє сонячне світло, точніше, його ультрафіолетова область спектра. Багато організмів, що не мають прямого стосунку до сучасного фотосинтезу, одначе змінюють свою активність при освітленні. Очевидно, існування фотосинтезу в тій або іншій формі як процесу корисної утилізації енергії у біологічних системах є важливим критерієм існування розвинутого життя, тому що інші джерела енергії мають на кілька порядків меншу потужність. Однак щоб бути точними, ми повинні зауважити, що на Землі первинними були процеси не фотосинтезу, а хемосинтезу.
Як уже було сказано вище, доказом присутності життя на планеті є ріст і розвиток живих істот. Насамперед, на планеті необхідно знайти мікроорганізми і з'ясувати спосіб їхнього розмноження. Мікроорганізми можуть знаходитися в ґрунті, воді або атмосфері, тому вченими розробляються різні способи взяття проб для аналізів. Надзвичайно делікатним і точним способом бере проби ґрунту для посіву прилад «Гулівер», де силіконові нитки, просочені живильним середовищем, розкидаються на поверхні ґрунту, заражуючи прилиплі частинки ґрунту. Перед посівом у живильне середовище додають органічні речовини (вуглеводи, органічні кислоти тощо), що містять мічений Карбон. Мікроорганізми, що розмножуються, будуть розкладати ці речовини, а кількість радіоактивного Карбону, що виділився у вигляді вуглекислоти, визначить мініатюрний лічильник приладу. Якщо живильне середовище міститиме різні речовини з міченим Карбоном (глюкозу, білок і т. ін.), то за кількістю виділеної вуглекислоти можна приблизно скласти уявлення про фізіологію мікроорганізмів, що розмножуються.
Завантажити реферат