Сторінка
1

Походження Землі

ЗЕМЛЯ — ПЛАНЕТА

Земля — одна з дев'яти планет Сонячної системи. Як і всі плане­ти, вона обертається навколо Сонця, а також навколо своєї осі. Зем­ля являє собою величезну кулю, сплюснуту біля полюсів, поверхня якої на дві третини вкрита водою, а на одну третину — сушею. Шари повітря, що оточує Землю, становлять її атмосферу. Атмосфе­ра містить кисень, необхідний для живих істот. Порівняно з деякими іншими планетами чи Сонцем Земля — зовсім маленька. Юпітер і Сатурн більші неї в сотні разів, а Сонце — майже в мільйон разів. Але Земля — єдина в Сонячній системі планета, де існує життя.

ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ЗЕМЛЯ

Є різні теорії виник­нення Сонячної системи і Землі. Одна з таких тео­рій стверджує, що Сонце виникло з величезних хмар рухомого газу — так званих туманностей. На початку існування Сонця навколо нього стрімко рухався широкий диск, утворений пилом та газом. Частина цього пилу і газу збиралася в грудки, що згодом стали планетами Сонячної системи. Однією з них і була наша Земля.

За іншою теорією планети утворювалися з розпечених викидів соняч­ного матеріалу. Вони ві­дірвалися від Сонця і почали кружляти навколо нього за своїми орбітами, поступово охолоджую­чись. За розрахунками вчених, температура на поверхні Землі (в період її народження) сягала 4 000°С. Потрібно було ба­гато мільйонів років, щоб поверхня охолонула і сформувалася тверда кора.

Є зовсім інша теорія. Згідно з нею, частинки пилу і газу з'єднува­лись у грудки під великим тиском. І спочатку ці грудки, які ставали планетами, були холодними. Але від величезного тиску вони почина­ли розігріватися зсередини. Отож, проблема виникнення планет Со­нячної системи остаточно не вирішена.

Спочатку навколо Землі не було атмосфери, як немає її сьогодні на більшості планет. Однак вулканічні виверження на всій поверхні земної кулі викинули досить газів, щоб виникла хоч якась, бодай найпримітивніша атмосфера. У цій первинній атмосфері не було кисню, і перші форми життя на нашій плане­ті існували без нього. Вважається, що час їх­ньої появи — близько 3,5 млрд, років тому. Кисень (який виділяв­ся рослинами) з'явив­ся пізніше, коли на Землі почали розвива­тись і поширюватись рослини.

На Землі немає гірських порід, що за ві­ком були б її ровесни­ками. Найдавнішим породам трохи менше 4 млрд, років. Але на той час, коли ці породи ви­никли, більш ранні по­роди вже зруйнувались і перетворилися на осад, що пішов на фор­мування нових порід. Найперші сліди життя знаходять у породах, яким близько 3,5 млрд, років. Це викопні ре­штки крихітних синьо-зелених водоростей* Рештки деяких інших примітивних форм життя зустрічаються в породах, яким приблиз­но 1 млрд, років. У по­родах, вік яких сягає 550 млн. років, раптом спостерігається бурхли­ве зростання нових форм живих організмів.

Перші ссавці з'явилися 200 млн. років тому, а динозаври вимерли, як гадають, 65 млн. років тому. Перші люди, ймовірно, з'явилися приблизно 2 млн. років тому.

ВСЕРЕДИНІ ЗЕМЛІ

Ми живемо на поверхні Землі, яку називають земною корою. Вона складається з твердих гірських порід і місцями вкрита водою. Товщина кори — близько 5 км під океанами і до 70 км під сушею.

Під корою знаходяться розпечені гірські породи і метали. Цей основний внутрішній шар назива­ють мантією. Мантія ото­чує розпечений металевий центр — ядро. Частина його тверда, а частина скла­дається з рідкого металу.

Внутрішні шари Землі надзвичайно гарячі, і на глибині понад 70 км гір­ські породи перебувають у розплавленому стані. При вивер­женні вулканів ці розплавлені по­роди виливаються на поверхню Землі. Що глибше від земної поверхні, то гарячішою і щільнішою стає порода.

МАГНІТНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕМЛІ

Земля має магнітне поле. Існує гіпотеза, яка пояснює походжен­ня цього поля. Згідно з цією гіпотезою збудження магнітного поля Землі виникає від різноманітних рухів у рідкому металевому ядрі Землі. Магнітне поле Землі, як і магнітне поле будь-якого магнітно­го тіла, має північний та південний геомагнітні полюси. Магнітна вісь, що з'єднує геомагнітні полюси, утворює з віссю обертання Землі кут, який дорівнює приблизно 11,5°.

Дію магнітного полюса Землі можна спостерігати на прикладі компаса. Стрілка компаса також намагнічена, тому на неї діє земне магнітне поле, внаслідок чого вона завжди спрямована на північний магнітний полюс Землі.

ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯ

Тяжіння (гравітація) — це сила, що притягує всі предмети один до одного. Вона утримує на земній поверхні людей і все, що знахо­диться навколо них.

Сила тяжіння спрямована до центру Землі. Найсильніше тяжін­ня — на поверхні Землі. Що далі предмет, який знаходиться над поверхнею Землі, від її центру, то слабкіше тяжіння. Наприклад, на вершині гори тяжіння слабкіше, ніж біля її підніжжя. А в космічно­му просторі земне тяжіння відсутнє зовсім. Тому там люди і всі предмети перебувають у стані невагомості. Гравітаційне поле Землі зумовлює її сферичну форму, а також воно утримує атмосферу на­вколо Землі.

Земна статистика

Середня відстань від Сонця — 149 600 000 км Швидкість обертання Землі навколо Сонця — 29,765 км/с Період обертання Землі навколо Сонця — 365,24 діб Загальна площа поверхні — 510 млн. км2 Відстань від поверхні до центру в середньому — 6 368 км На екваторі — 6 378 км

На полюсах — 6 357 км Довжина екватора — 40 075 км Загальна площа суші — 148 млн. км2 (29%) Загальна площа океанів і морів — 361 млн. км2 (71%) Об'єм - 1 083 230 млн. км3 Середня густина — 5518 кг/м3 Маса — 6- 1024кг

Найвища гірська вершина — 8 848 м, гора Еверест (Джомолунгма)

Найбільша глибина океану — 11 034 м, Маріанська западина

Вік — 4,6 млрд, років (охолола до температури 1 000°С і пройш­ли перші дощі — 4,3 млрд. років тому)

Поява перших живих організмів — близько 3,5 млрд. років тому

Температура на глибині 5 000 км — 5 000°С