Сторінка
1

Астероїди і метеорити

Нерідко у щільні шари атмосфери потрапляє з космосу великі тверді частинки, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з роз­жарених газів. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом па­дає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами.

Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровує­ться в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість пога­сив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.

Відомо три види метеоритів: кам'яні, залізні (мал. 59) та залізо-кам'яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. В СРСР метеорит є власністю держави й підлягає здаванню у нау­кові заклади для вивчення. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.

Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують мі­сячні. Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США (мал. 60). Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі метеорити — це члени Сонячної системи.

Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетина­ють орбіту Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами, які пе­ретинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або ве­ликого астероїда.

У складі метеоритів вияв­лено значно менше мінера­лів, ніж у земних гірських породах. Це свідчить про примітивний характер метео­ритної речовини. Однак бага­то мінералів, що входять до складу метеоритів, не зустрі­чаються на Землі. Наприк­лад, більшість кам'яних метеоритів містить округлі зерна — хонд­ри, хімічний склад яких майже такий самий, як у Сонця. Ця най­давніша речовина дає відомості про початковий етап формування планет Сонячної системи.

Постачальником значної частини метеоритів, що падають на Землю, є пояс астероїдів, розташований між орбітами Марса і Юпітера. Існує гіпотеза про те, що сучасні астероїди є уламками десятої планети Сонячної системи - Фаетона. Припускаючи подібність хімічного складу Землі і цієї планети, можна використовувати результати аналізу складу метеоритів при вивченні хімічного складу нашої планети.

Метеорити відіграють значну роль у житті Землі. Щодоби на Землю падає близько 3 т метеоритів, не вважаючи космічного пилу. Усього на Землю попадає не менш 10 тис. т метеоритно-космічної речовини в рік. І в будь-якому випадку, чи представляють метеорити вихідний «будівельний матеріал», з якого так і не була сформована десята планета, чи є уламками планети Фаетон, вивчення їхнього хімічного складу дозволяє судити про склад матерії, досить близькій Землі.

До нашого часу загальне число знайдених метеоритів складає приблизно 2500 шт. Число ж уламків метеоритів обчислюється десятками тисяч.

В останні роки численні знахідки метеоритів зроблені в Антарктиді. Зв'язано це не з підвищеною частотою падіння метеоритів, а з унікальними умовами їхнього збереження тут. Тільки з 1973 по 1983 р. японські дослідники Антарктиди підібрали 4750 фрагментів метеоритів (поблизу гори Ямато на Землі Королеви Мод). Розміри метеоритів дуже різноманітні. Метеорит масою 60 т, названий Гоба, знайдений в Африці. У Каньйоні Диявола, штат Невада, США по діаметру метеоритного кратера в 1,2 км і глибині в 140 м визначили, що маса метеорита, що вибухнув, складала 15 тис. т.

По складу метеорити поділяються на залізні, залізо-кам'яні і кам'яні.

Залізні метеорити складають 6% від усіх знайдених. Вони майже цілком складені залізом (89,7%) і нікелем (9,1%) і називаються сидеролітами. Щільність їх близько 8 г/см3.

Залізо-кам'яні метеорити складають лише 2% знайдених. По складу вони поділяються на палассити (залізо з украпленнями силікатів) і мезосидерити (приблизно рівна кількість заліза і силікатів). Їхня щільність 5-6 г/см3.

Найбільш часто знаходять кам'яні метеорити, що складають 92% від усієї кількості. По складу вони поділяються на хондрити й ахондрити. Хондрити складаються з овальних краплевидних зерен (хондр) силікатів, зцементованих залізом. Форма зерен свідчить про остигання їх в умовах дуже слабкого тяжіння. Ахондрити по складу близькі до земних порід основного ряду - базальтам і іноді містять до 1% алмазів. Ахондрити - найбільш розповсюджений різновид метеоритів. Існує припущення про те, що вони є продуктами місячного вулканізму, що викидає їх у поле тяжіння Землі. Щільність їх близько 3,5 г/см3.

Приведені дані про склад метеоритів, що падають на Землю, служать аргументом на користь гетерогенної будови планет. Повертаючись до гіпотези про те, що метеорити є фрагментами зруйнованої планети Фаетон, можна встановити зв'язок планетних оболонок із класом метеоритів. На думку А.Н. Заварицкого, ахондрити являють собою уламки кори планети, що мала потужність 40-50 км. Мантія Фаетона характеризувалася ультраосновним силікатним складом, про що свідчить склад хондритів. Сидероліти і залізо-кам'яні метеорити могли утворитися при руйнуванні ядра планети.