Сторінка
3
У міфології багатьох народів світу фігура напівкозла-напівриби пов'язана із сузір'ям Козерога. Люди вбиралися у священний одяг із козячих шкір і приносили богам жертвопринесення — козла. А в іудаїзмі це демонічна істота пустелі Азазель, на честь якого відбувався ритуал «спокутування гріхів». У цей день гріхи народу переносилися на двох козлів, один із яких, білого кольору, пропонувався як спокутна жертва богові Яхве, інший, чорний, «козел відпущення» — Азазе-лю. Другого козла, що взяв на себе гріхи міських жителів, відводили в пустелю, місце проживання Азазеля, де він і гинув. (Звідси і вульгарний вислів — «козел відпущення», «цап-відбувайло»).
Сузір'я Козерога розташовується в нижній частині екліптики, тому, можливо, це й викликало уявлення про пекло.
У сузір'ї Козерога близько 2 тис. років тому знаходилася точка зимового сонцестояння. Давній філософ Макробій вважав, що Сонце, пройшовши найнижчу точку, починає дертися нагору, немов гірський козел, що прагне до вершини.
Сузір'я Водолія у давніх греків називалося Гідрохос, у римлян — Акуаріус, в арабів — Сакіб-аль-ма. Як би не називалося сузір'я, воно завжди означало одне: чоловік, що ллє воду.
З Водолієм пов'язаний грецький міф про Девкаліона, прабатька людей, і його дружину Пірру. Колись, розгніваний на людство, Зевс наслав на землю потоп. Девкаліонові й Піррі, єдиним праведникам, Зевс дозволив врятуватися. За порадою Прометея, Девкаліон побудував великий ящик (ковчег), на якому чоловік та жінка і врятувалися під час дев'ятиденного потопу.
У шумерських письменах, наприклад, можна зустріти згадку про те, що ріки Тигр і Євфрат витікають із глека Водолія. Одинадцятий місяць у шумерів називався «місяцем водного прокльону»: у цей час сузір'я Водолія знаходилося в центрі «небесного моря» і передвіщало дощову пору року. Сузір'я ототожнювалося з богом, який попередив людей про потоп, що аналогічно до грецького міфу, а також біблійного — про Ноя, його родину і сорокаденний потоп.
У Єгипті сузір'я Водолія спостерігалося на небі одночасно з підвищенням рівня води в Нілі. Єгиптяни вважали, що в цей період бог води Кнему виливає в русло Нілу величезний ківш води, а із глеків бога витікають також притоки Нілу — Білий і Блакитний Ніл.
Замикає зодіакальне коло сузір'я Риби. У зорях сузір'я справді- ввижається обрис двох риб, зв'язаних стрічкою. Назва сузір'я, очевидно, бере свої корені з фінікійської міфології. Богиня родючості зображалася у вигляді жінки з риб'ячим хвостом. Основним промислом народу було рибальство, а період особливо багатого рибного лову наставав тоді, коли Сонце вступало в сузір'я Риби.
З усього вищесказаного видно, що перераховані сузір'я зобов'язані своїм походженням різним міфам. Але астрономія має тенденцію розвиватися, тому відкриваються нові зорі, утверджуються нові сузір'я. Тому в назвах сузір'їв, відкритих у XVII—XVIII ст., не зустрінеш «класичних» міфологічних назв, вони більше відбивають фантазії своїх творців і мають дивні й різноманітні назви: Телескоп, Циркуль, Компас, Насос, Жертовник, Ящірка, Єдиноріг, Муха, Жираф тощо.
Траплялося в астрономії, звичайно, і таке, що трохи видозмінювало обриси сузір'їв. Так трапилося із сузір'ям Андромеди. У XVII—XVIII ст. нерідко європейські астрономи з тих або інших міркувань намагалися затвердити нові сузір'я за рахунок перекручування давніх. Так, астроном Боде, щоб «очистити» на небі місце для «регалій» прусського короля, «зігнув» руку Андромеди, що тримала її витягнутою протягом декількох тисячоліть. Але це, напевно, найбільш блюзнірська видозміна сузір'я. Курйозним був, наприклад, виступ церкви (XVII ст.) з ідеєю «реконструкції» назв зір і сузір'їв. Так, Сонце церква запропонувала назвати Ісусом Христом, а Місяць — Дівою Марією, сузір'я Риби — сузір'ям апостола Матвія тощо. XIX ст. є завершальним у спробах астрономів змінити що-небудь у сформованій картині зоряного неба. Останніми «відзначилися» німецькі вчені (1808 p.), які запропонували сузір'я Оріона назвати, з раболіпних міркувань, сузір'ям Наполеона. Але, як не дивно, саме французькі вчені визнали таке перейменування абсурдним.
Сьогодні, вивчаючи карту зоряного неба, можна не боятися, що завтра фанати якого-небудь політичного діяча перейменують Велику Ведмедицю, скажімо, на ібн Хаттаба або Путчиста Іванова, а в атласі зоряного неба ми зможемо знайти все ті ж знайомі й улюблені обриси героїв легенд і міфів народів світу.
Завантажити реферат