Сторінка
2

Аналіз фінансової стійкості підприємства

У нашому прикладі Кд.ак. становить:

Тобто за рахунок виторгу, одержаного у звітному році, підприємство може в 0,2 раза компенсувати вартість майна.

Щоправда, на економічне значення цього коефіцієнта впливають матеріало- і трудомісткість продукції, тому більш суттєву роль для оцінки фінансової стійкості відіграють такі показники, як коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (усього капіталу) та коефіцієнт використання власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (Кеф.ф.р.) - це відношення балансового прибутку підприємства до валюти балансу:

Він дає можливість визначити, за який період часу прибуток,

отриманий підприємством, може компенсувати вартість майна:

Тобто всі вкладені в підприємство кошти окупляться трохи більше,

ніж за 100 років (100 : 0,97)

Цей коефіцієнт має першочергове значення для оцінки народно­господарської ефективності підприємства.

Що стосується коефіцієнта ефективності власного капіталу (Кеф.в.к.), то він становить інтерес для власників підприємств, оскільки дає узагальнюючу оцінку ефективності вкладень коштів у дане підприємство:

Тобто на кожну гривню власних коштів підприємство звітного року одержало 2 коп. прибутку. Минулого року цей показник становив 39 коп. Це свідчить про зниження ефективності використання власних коштів.

З усіх показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства, відомі економісти А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін, Г. С. Савицька виділяють як найбільш узагальнюючий показник фінан­сової стійкості залишок або недостачу джерел коштів для формування запасів і затрат. Цей показник отримують у вигляді різниці розміру джерел коштів і розміру запасів та затрат.

Загальна сума запасів і затрат визначається за підсумком другого та третього розділів активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і затрат використовується кілька показників:

• наявність власних оборотних коштів (І розділ ІІ - І розділ А балансу);

• наявність власних і довготермінових позикових джерел формування запасів і затрат (І розділ ІІ + III розділ ІІ - І розділ А балансу);

• загальна сума основних джерел формування запасів і затрат (І розділ ІІ + III розділ ІІ-І розділ А + короткострокові кредити і позичені кошти (без прострочених кредитів). Цим трьом показникам наявності джерел формування запасів і затрат відповідають три показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

• залишок або нестача власних оборотних коштів;

• залишок або нестача власних і довготермінових позикових джерел формування запасів і затрат;

• залишок або нестача загального розміру основних джерел формування запасів і затрат.

Виокремлення трьох показників забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

Визначають такі чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка трапляється рідко і є крайнім типом фінансової стійкості [якщо запаси і витрати (3) менші за суму власного оборотного капіталу (Воб.к.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРт.м.ц.)]:

З < Воб.к. + КРт.м.ц.

При цьому коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами

коштів (Кз.в.) більший за одиницю:

2. Нормальна стійкість фінансового стану, який гарантує його платоспроможність (якщо запаси і витрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності):

З = Воб.к. + КРт.м.ц;

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платоспроможність, але є можливість відновлення рівноваги між платіжними засобами та платіжними зобов'язан­нями за рахунок залучення тимчасово вільних джерел в оборот (Дв.т.) і збільшення власного оборотного капіталу:

З = Воб.к. + КРт.м.ц. + Дв.т.;

На думку зазначених економістів, фінансова стійкість вважається при цьому допустимою за умови, якщо розмір короткострокових кредитів і позикових коштів, які залучені в оборот для формування запасів і затрат, не перевищують вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини матеріальних оборотних коштів).

Якщо ця умова не виконується, то має місце погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгова­ність не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик.

У теперішній час багато підприємств України перебувають у кризовому стані: втратили ринки збуту, у них не вистачає власного капіталу для здійснення технічної реконструкції і переорієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції. Запаси і затрати на таких підприємствах значно перевищують джерела їх покриття, а нестача власного оборотного капіталу покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, по оплаті праці і т. д.