Сторінка
1
З моменту винаходу людиною знарядь праці почалася нова ера в історії розвитку людства. Нехай навіть перші знаряддя і були примітивно виконані, але погляд людини постійно піднімався до неба, де міріади зір уже цілі тисячоліття мерехтять, згоряють, ваблять. Людина влаштована так, що недоступне і таємниче їй хочеться вивчити. Сказати, що таких маловивчених об'єктів мало на Землі, але все-таки загадкове й недоступне небо, якого, на відміну від землі, не можна торкнутися, блакиті якого не можна ані вдихнути, ані випити, людина не бажала сприймати як «недоступну висоту». Бажання просто розглянути його ближче змусило людину придумати нехай навіть примітивні, але все-таки оптичні прилади. Підтвердженням тому є знахідка, виявлена більше ста років тому. При розкопках пагорба Гіссарлік, під яким були знайдені руїни давньої Трої, Г. Шліман на чималий власний подив серед різних знахідок знайшов і чудово виготовлені лінзи з кришталю. Природно виникло запитання: хто їх виготовив і з якою метою?
Давно вже багатьох дослідників хвилює питання: які наукові знання мали древні? Після прочитання літератури, присвяченої історії розвитку науки, нерідко створюється враження, що уявлення античних учених про оптику і, відповідно, астрономію були, м'яко кажучи, досить примітивними. Але навряд чи це відповідає дійсності. Так, В. А. Гуріков у статті «Історія створення телескопа» пише, що перша зорова труба з'явилася в Нідерландах на початку XVII століття, «незважаючи на те, що лінзи були відомі ще за 2500 років до н. е.». Скляні лінзи з різним збільшенням, датовані 600—400 pp. до н. е., знайдені й у Месопотамії. «Запальна» дія лінз відома з глибокої давнини, але при цьому окуляри ввійшли у вжиток наприкінці ХШ століття, а зорова труба — лише в XVIII столітті! В. А. Гуріков пояснює це так: «Взаємозв'язку між наукою й практикою в області оптики у давніх греків і римлян, по суті, не існувало» і, відповідно, «оптики античності . оптичних приладів як таких не створили». Чи правильний такий висновок?
Для того, щоб почати обговорення цієї теми, необхідно згадати як мінімум два важливі факти. По-перше, із давніх часів деякі наукові знання поширювалися тільки у вузькому колі посвячених (жерців, чаклунів і т. ін.), які передавали свої знання з покоління в покоління і, як правило, в усній формі. По-друге, достовірних відомостей або записів про давні знання до нашого часу майже не збереглося. Так, П. А. Старцев у «Нарисах історії астрономії у Китаю»; посилаючись на книгу «Шуньдянь», зазначає, що вже в часи легендарного імператора Шуня (2257—2208 pp. до н. є.) для спостереження небесних світил застосовувалися армілярні сфери й інші інструменти, відомості про які не дійшли до наших днів.
Ф. Даннеман у «Історії природознавства» підкреслює, що Галілео Галілей у своїй науковій діяльності спирався на праці Евкліда, Аполлонія, Архімеда. Він наводить слова Галілея: «Керуючи законами діоптрики, мені вдалося виготовити підзорну трубу». С. І. Вавилов додає, що Галілеєві була відома книга Кеплера, двома важливими теоремами з якої він скористався. У першій ідеться про дальність видимості, що залежить від властивостей об'єктива й окуляра, у другій — про довжину труб телескопа й мікроскопа.
Ю. А. Бєлий у книзі «Йоганн Кеплер» повідомляє, що Кеплер був знайомий з роботами Евкліда, Аполлонія, Арістотеля, Альхазена й Вітелло. Вже в 1604 р. Кеплер у своїх працях розглянув хід променів в оптичній системі, що складається з двоопуклої і двовигнутої лінз.
С. Л. Соболь констатує, що в 1647 році вийшла друком книга І. Гевелія «Селенографія», у якій вперше описувалися підзорні труби, геліоскоп, полемоскоп (попередник перископа у вигляді колінчатої труби з об'єктивом і окуляром) і мікроскопи. Розповідаючи про заломлення світла в лінзах, Гевелій посилався на Альхазена й Вітелло як на своїх попьредників.
С. І. Вавилов зазначає, що Ньютон добре знав роботи Евкліда, Декарта і Барроу.
Таким чином, Галілей Кешіер, Гевелій, Ньютон і Гюйгенс у своїх дослідженнях і відкриттях в області оптики спиралися на знання давніх учених. Утім, це природно, тому шо будь-які відкриття завжди грунтуються на тій базі, що має та або інша наука.
Л. В. Жигалова («Питання історії природознавства і техніки») пише, що в компілятивній роботі «Премудрості Соломона» говорилося про чотири супутники Юпітера й кільця Сатурна, відкриті Галілеєм у 1610 році. Однак у примітках до статті Жигалової наведене твердження О. І. Соболевського, що названа компіляція складена «не пізніше кінця XVI ст. на підставі джерел грецького походження».
Безпосередні попередники «офіційних» винахідників оптичних приладів також широко користувалися античними джерелами. Ф. Даннеман повідомляє, що Порта у своїй «Природній магії» дає опис поліпшеної камери-обскури. Він вставив в отвір прозору сочевицю, від чого значно підвищилася різкість зображення. Але Порта написав також «Пневматику», яка сягає корінням «Пневматики» Герона; це дозволяє припустити, що і поліпшення камери-обскури Порта міг запозичити в того ж Герона або якого-небудь іншого давнього автора.
У коментарях В. П. Зубова до книги Леонардо да Вінчі «Вибрані природни-чонаукові твори» говориться, що оптика Леонардо виникла не на порожньому місці: він добре був ознайомлений із творами Евкліда, Арістарха, Альхазена, Вітелло, Д. Пекхема і Р Бекона.
Розглядаючи історію розвитку астрономії, відродженої Миколою Кузансь-ким і Тосканеллі, Ф. Даннеман зауважує, що Г. Пурбах (1423—1461) знову підняв її на таку висоту, на якій вона стояла в олександрійську епоху. Європейські вчені до Пурбаха знайомилися з «Альмагестом» винятково через арабів; астрономічні твори Птолемея і багато інших робіт були доставлені в Італію з Константинополя лише в XV столітті. Пурбах звернув увагу на грецький рукопис, який потім переклав Регіомонтан (1436—1476). Для астрономічних вимірювань Пурбах застосовував діоптр — візир із двома отворами або зоровою трубою. Він використовував «геометричний квадрат», у куті якого була прикріплена одним кінцем лінійка з діоптрами, а сторони розділені на 120 частин кожна; тому можна було досить точно обчислити тангенси кута, що спостерігається. Природно виникає питання: звідкіля в Пурбаха могла з'явитися інформація про «геометричний квадрат» із діоптрами? Можна припустити, що ці відомості він отримав із грецького рукопису, перекладеного Регіомонтаном.
Завантажити реферат