Сторінка
2

Аналіз оборотного капіталу

Запобігти нагромадженню наднормативних запасів можна, якщо відповідні служби підприємства грамотно визначають його потребу в тих чи інших матеріальних ресурсах, укладають угоди на їх закупівлю виходячи з потреб виробництва, стежать, щоби постачальники не порушували строків поставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. Доцільним є порядок, за якого всі угоди на поставку мате­ріальних ресурсів обов'язково візуються у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансові відділи відмовляють, якщо кількість сировини, матеріалів, куплених комплектуючих деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу в них з обов'язковим урахуванням наявних перехідних запасів.

На багатьох підприємствах розроблено індивідуальні нормативи запасів для цехів і служб, створено ефективну систему контролю за оплатою товарно-матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство, діє система матеріальної відповідальності за завезення й оплату зайвих для підприємства товарно-матеріальних цінностей або створення запасів у кількостях, що перевищують нормативну потребу.На зарубіжних фірмах, зокрема у США, у центрі уваги фінансового аналізу та менеджменту постійно перебувають питання забезпечення фірм товарно-матеріальними цінностями в обсягах, що дозволяють забезпечувати виконання замовлень клієнтів та функціонувати з мінімальними витратами.

Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів. Це завдання на багатьох фірмах вирішується завдяки впровадженню моделі найекономнішого обсягу замовлень (НОЗ).

Найекономніший обсяг замовлень - це така кількість то­варно-матеріальних цінностей, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів.

Витрати на замовлення включають заробітну плату службовців відділу постачання, витрати на комп'ютерне опрацювання інформації тощо. Що частіше роблять замовлення, то більші витрати на підготовку та виконання замовлень. Витрати на організацію замовлень будуть мінімальні, якщо всі необхідні товарно-матеріальні цінності замов­ляються за один раз на початку року.

Витрати на зберігання запасів включають різні витрати, пов'язані з роботою складів і складуванням запасів. Коли зростає кількість одиниць у кожному замовленні, зростають і складські витрати. Отже, витрати на складування та зберігання запасів максимальні тоді, коли річні потреби задовольняються одразу за одне замовлення. А якщо сировину, матеріали замовляють меншими партіями, то витрати на зберігання зменшуються.

Найекономніший обсяг замовлень (НОЗ) можна визначити за такою формулою:

НОЗ =

де К- необхідна кількість одиниць товару на кожен період; В - витрати на організацію одного замовлення; ВЗ - витрати на зберігання запасів та складування.

Завданням аналізу та менеджменту запасів е також розробка та застосування систем управління запасами підприємства (фірми).

Залежно від розмірів фірми та природи її товарно-матеріальних запасів такі системи можуть бути і дуже простими, і надзвичайно складними. Прикладами простого способу управління є метод «червоної лінії» та метод «двох контейнерів».

У великих компаніях звичайно застосовують комп'ютеризовані системи управління запасами.

Порівняно новий підхід до управління товарно-матеріальними запасами розроблений японськими фірмами. Цей метод, що отримав назву системи «саме вчасно» ("just - in - time"), або JIT, стає дедалі популярнішим у світі.

У новій концепції управління (розробленій японцями) запаси не допускаються, вважаються безкорисними й одночасно небезпечними.

Перехід до умов виробництва «саме вчасно» виправдовується необхідністю пристосування до попиту споживачів, перетворює виробництво в потік і робить непотрібними запаси.

Використання системи JIT не лише значною мірою знижує поточні витрати компаній, фірм на зберігання товарно-матеріальних запасів, а й сприяє прискоренню їх оборотності, оскільки за такої системи виробник координує виробничий процес з постачальниками таким чином, аби сировина і матеріали прибули саме тоді, коли вони необхідні для виробництва.

У СІНА, наприклад, застосування системи JIT фірмою «Ford» дало можливість збільшити оборотність товарних запасів з двадцяти разів на рік до 30-40.Система поставки «саме вчасно» (just in time) може бути ефективною при умові, якщо:

• є хороша система інформаційного забезпечення;

• постачальники мають хороші системи контролю за якістю та поставками;

підприємство має добре налагоджену систему управління запасами.

Слід зазначити, що запровадження такої системи на вітчизняних підприємствах є досить проблематичним, оскільки ми маємо недостатньо розвинутий ринок постачання, збуту, надання транспортних послуг.

Оскільки фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану та структури поточних активів, у ході аналізу необхідно дати оцінку стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості.

Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск.

Доцільно зіставити темп зростання виробничих запасів з темпами зростання реалізації продукції.

Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання реалізації над темпами зростання виробничих запасів.

Вартість виробничих запасів може змінюватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок підвищення вартості, викликаної зростанням інфляції.

Для оцінки виробничих запасів вивчають показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях (Зд.). Він розраховується за формулою:

де О - середній залишок того чи іншого виду матеріалів;

Д -тривалість періоду, що аналізується;

В - витрати даного виду матеріалу.

Обчислений за цією формулою фактичний середній запас у днях основних видів матеріалів порівнюється з плановим, встановлюється відхилення, вивчаються причини відхилень.

Причинами створення наднормативних залишків виробничих запасів можуть бути:

• наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей;