Сторінка
4

Особливості мікропланувальної структури давніх могильників як "поселень мертвих" та макропланувальних систем розміщення церков, хрестів і городищ

2. Тимощук Б.А. Восточнословенская община VI – Х вв. н.э. – Москва, 1990 – С. 73 -120.

3. Баран Я.В. Слов'янська община (за матеріалами поселення Рашків – І) // Автореферат дисертації кандидата історичних наук.-Київ, 1992.

4. Моця О.П. Населення південно-руських земель IX – XIII ст. (за матеріалами некрополів).-Київ, 1993.

5. Томенчук Б.П. Некрополі Галича і Галицької землі (Галицько-Буковинського Прикарпаття) // Автореферат дисертації кандидата історичних наук.- Київ, 1998.

6. Красовский Н.С. Некоторые особенности градостроительной структуры Киева средины XII в. //.Архитектурное наследие. – Москва, 1976. – № 25. – С. 12 – 18; Максимов П.Н. Творческие методы древнерусских зодчих. – Москва, 1976; Довганюк І. Архітектура українських церков.- Львів, 1997. – С.32.

7. Толочко П.П. Пути становлення древнерусских городов // Тези доповідей української делегації на VI міжнародному конгресі слов'янської археології (Новгород, Росія, 1996). – Київ, 1996,. – С. 63 – 68; Томенчук Б.П. Три періоди розвитку Галича в світлі нових археологічних досліджень // Там само. – С. 111-113; Филипчук М. Про господарство та соціальні мікроструктури населення українського Прикарпаття в останній чверті І тис. н.е. // Етногенез та рання історія слов’ян: нові наукові концепції на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної археологічної конференції. – Львів, 2001. – С.220-238.

8. Томенчук Б. До питання про особливості мікропланувальної структури давніх поселень як “поселень мертвих”, та макропланувальних систем розміщення церков і городищ // Нові технології в археології. Матеріали міжнародної археологічної конференції. – Київ-Львів, 2002. – С.301-317.

[1] Зокрема, орієнтація за місцем заходу і сходу сонця (місяця), зірок, сузір'їв, сонцестояння (зимового і літнього), напрямку вітрів, тощо. В стародавньому Єгипті, визначали орієнтацію кожного храму фараон і богиня Сешет – покровителька закладки храмів, користуючись ритуалом "натягування шнура" відносно відповідного орієнтира. Слід згадати про орієнтацію композиційних осей давньогрецьких міст на м. Дельфи ("географічний центр Землі"), чи давньоримських на м. Рим, а мусульманських на Мекку, тощо. Про ритуальні традиції закладки міст, храмів, житлових і суспільних будинків повідомляється в численних давніх філософсько-етичних творах та спеціальних трактатах. Зокрема, в "Артхашастрі" (Індія), в трактатах Чжу-лі і Менцзі (Китай), в працях Гіпподама, Платона, Арістотеля (Давня Греція), Марка Вітрувія Полліона (Рим, "Десять книг про архітектуру"), тощо.

1 Це добре видно, коли члени великої сім’ї живуть на одному поселенні. А в тому разі, коли на різних (“гніздах поселень”), можливо повинна існувати подібна система територіальних лінійно-радіальних зв’язків між поселеннями-гніздами сім’ї, роду тощо.

1 Слід пам’ятати, що в реальних умовах функціонування поселенського комплексу, в т.ч. і могильника, повинна існувати відповідно зорієнтована сітка вулиць і доріжок, яка археологічно не завжди простежується.

[2] За Лавровим Н. (Н. Лавров.Религия и церковь // История культуры Древней Руси. – М., Л. – 1951. – Т. 2. – С. 73.

1 Орієнтація християнських поховань була по осі Зах.-Сх. Відхилення від неї викликане різними точками сходу (заходу) сонця протягом року. Те ж стосується і орієнтації церков відносно точки сходу сонця в період конкретних днів освячення місця храму, яке визначав єпископ і давав відповідне ім’я святого, тощо.

1 Необхідно згадати і про цілий ряд етнографічних і зокрема фольклорних джерел, які повідомляють про надзвичайно цікаві факти пов’язані з обґрунтуванням (народним) вибору сакралізованих ділянок під будівництво церкви або її перенесення на нове місце. Це була завжди для всіх велика таємниця. Місце вибору повинні були вказати Вищі сили. Зокрема, частіше за все Матір Божа, яка появлялась на тому місці (на дубі, липі, тощо). А якщо місце вибрано невірно, самовільно, то “під час бурі міг звалитись хрест, або перенестись на нове місце”. “В церкву міг вдарити грім.” “Міг впасти дзвін або тріснути”. “Церква взагалі могла провалитися під землю, або згоріти .” Народ вважав, що все це були прояви “Вищої сили”, “Божої волі”, яка забороняла будувати тут храм – місце зустрічі людей з Богом. Це ж відноситься і до вірної орієнтації Церкви та до вибору місця під кладовище і до відповідної орієнтації, могили тощо.

[3] За Махновцем Л. (Літопис Руський. – К., 1989. – С. 66).

1 Дану схему можна використовувати і під час пошуків давно втрачених (невідомих) місць знаходження старих храмів як і вмістах, так і в селах. А з другого боку, шукати самі поселення чи інші церковні комплекси.

1 Лінії зв’язку між городищами в даній макропланувальній системі загальнодержавної оборони частіше всього виступають ще як комунікаційні зв’язки (дороги), а окремі (крайні) є і відповідними пограничними межами (лімесом) земель, князівств, волостей, тощо. Взагалі, макропланувальна система взаєморозміщення давніх поселень (і в тому числі городищ) в межах суспільно-адміністративних одиниць ще маловивчена. В основному дослідники вказують при цьому лише на природно-кліматичні умови конкретної місцевості (регіону), топографію або близькість до комунікацій (водних, сухопутних, тощо). В таких випадках з’являються такі абстрактні визначення як «гнізда поселень», тощо. Можливо, на ранніх етапах макропланувальна система взаєморозміщення поселень в суспільно-адміністративних одиницях могла бути подібною (близькою) до мікро планувальної структури самих поселень та некрополів. Особливо слід пам’ятати, що ранні (додержавні) угрупування поселень мали відповідну родо-племінну основу. В “державний період” групування поселень (макропланувальна структура поселень) вже не відповідала старим родо-пле