Сторінка
2
У наш час руїни Парфенону - символ людської культури й творчого генія. А також - символ руйнівного наступу цивілізації.
Після завоювання Греції турками у XV ст. храм перетворили на мечеть, до якої добудували мінарети, а потім використовували ще й як пороховий склад. Ерехтейон став гаремом турецького паші, храм Ніке Аптерос був розібраний, а з його каміння склали стіну бастіону. У 1687 р. у Парфенон поцілило ядро з венеціанського корабля. До того ж, коли венеціанці спробували зняти кілька скульптур Парфенону, то більшість розбили. На початку XIX ст. англієць лорд Елджин виламав великі фрагменти фризу, зняв майже всі скульптури, що залишалися ще у Парфеноні, каріатиду з Ерехтейона, й вивіз ці шедеври з Греції. Тільки наприкінці XIX ст. після проголошення незалежності Греції розграбований Акрополь почали реставрувати. Як змогли, відновили його первинний вигляд, заново встановили храм Ніке Аптерос. Рельєфи та скульптури з храмів Акрополя зараз знаходяться у Британському музеї, в Луарі та Музеї Акрополя (Афіни). Ті скульптури, що залишалися під відкритим небом, замінили копіями.
Архітектура грецьких храмів - взірець для архітекторів усіх часів, символ високого мистецтва. Недарма у багатьох країнах світу при проектуванні будівель для художніх музеїв обирали саме цю форму - форму античного храму. Так, наприклад, Музей мистецтв їм. О.Пушкіна в Москві повторює форму Ерехтейону, фасади античних храмів мають Британський музей у Лондоні, безліч музеїв, театрів, концертних залів по всьому світу.
Трагічною стає доля художника, який потрапив у жорна політичних інтриг, під приціл людської заздрості и злості. Так сталося з великим античним скульптором Фідіем. Він був другом Перикла, й поки Перикл був у силі, Фідій користався повагою й пошаною. Однак у Перикла була безліч ворогів -олігархій, котрі мріяли усунути його від влади. Вони довго чекали приводу для цього, і от, нарешті, привід знайшовся. Будівництво на Акрополі велося на гроші, зібрані з громадян, і тому демос міг зажадати звіту про витрати. Хтось на ім'я Менон, один із підлеглих Фідія, підкуплений ворогами Перикла, привселюдно обвинуватив Фідія в крадіжці золота при спорудженні статуї Афіни (тієї, що стояла в храмі).
Ясно, що це обвинувачення було спрямовано і проти Перикла. Однак Перикл передбачав такий поворот подій і заздалегідь порадив своєму другові не закріплювати на статуї золотий одяг, щоб його можна було легко зняти й зважити. жити. Так і було зроблено. Зважування показало, що все Богото на місці, але тоді проти Фідія висунули нове обвинувачення, вже набагато серйозніше, як сказали б тепер, - політичне: на щиті Афіни у вигляді Дедала й Тесея Фідій зобразив себе і Перикла. На щиті був зображений бій з амазонками, і лисий старий з каменем у піднятих руках дійсно мав обличчя Фідія, а чудовий красень, що бореться з амазонкою, мав дуже помітну подібність із Периклом, хоча спис закривав частину його обличчя. Саме того року позиції Перикла похитнулися: його не обрали стратегом, судили й оштрафували за святотатство. Фідія за вироком суду ув’язнили, а там згодом і отруїли, та ще й намагалися звинуватити у цьому Перикла. Сам же Перикл у наступному році відновив свій вплив на громадян, був знову обраний стратегом, проте того ж poкy помер від чуми, страшна епідемія якої вибухнули в Греції. А що ж статуя, навколо якої кипіли такі пристрасті? Вона втрачена назавжди, Богиня-войовниця, богиня-цілителька безвісти зникла, заблукавши в лихих закрутах людської історії.
1 2