Сторінка
2

Афінський Акрополь

У наш час руїни Парфенону - символ людської культури й творчого генія. А також - сим­вол руйнівного наступу цивілі­зації.

Після завоювання Греції турками у XV ст. храм перетворили на мечеть, до якої добудували мінарети, а потім використовували ще й як пороховий склад. Ерехтейон став гаремом турецького паші, храм Ніке Аптерос був розібраний, а з його каміння склали стіну бастіону. У 1687 р. у Парфенон поцілило ядро з венеціанського корабля. До того ж, коли венеціанці спробували зняти кілька скульптур Пар­фенону, то більшість розбили. На початку XIX ст. англієць лорд Елджин виламав великі фрагменти фризу, зняв майже всі скульптури, що залишалися ще у Парфеноні, каріатиду з Ерехтейона, й вивіз ці шедеври з Греції. Тільки наприкінці XIX ст. після проголошення незалежності Греції розграбова­ний Акрополь почали реставрувати. Як змогли, відновили його первинний вигляд, заново встанови­ли храм Ніке Аптерос. Рельєфи та скульптури з храмів Акрополя зараз знаходяться у Британському музеї, в Луарі та Музеї Акрополя (Афіни). Ті скульптури, що залишалися під відкритим небом, за­мінили копіями.

Архітектура грецьких храмів - взірець для архітекторів усіх часів, символ високого мистецтва. Не­дарма у багатьох країнах світу при проектуванні будівель для художніх музеїв обирали саме цю форму - форму античного храму. Так, наприклад, Музей мистецтв їм. О.Пушкіна в Москві повторює форму Ерехтейону, фасади античних храмів мають Британський музей у Лондоні, безліч музеїв, те­атрів, концертних залів по всьому світу.

Трагічною стає доля художника, який потрапив у жорна політич­них інтриг, під приціл людської заздрості и злості. Так сталося з великим античним скульптором Фідіем. Він був другом Перикла, й поки Перикл був у силі, Фідій користався повагою й пошаною. Од­нак у Перикла була безліч ворогів -олігархій, котрі мріяли усунути його від влади. Вони довго чекали приводу для цього, і от, нарешті, привід знайшовся. Будівництво на Акрополі велося на гроші, зібрані з громадян, і тому демос міг зажа­дати звіту про витрати. Хтось на ім'я Менон, один із підлеглих Фідія, підкуплений ворогами Пе­рикла, привселюдно обвинуватив Фідія в крадіжці золота при спо­рудженні статуї Афіни (тієї, що стояла в храмі).

Ясно, що це обвинувачення було спрямовано і проти Перикла. Од­нак Перикл передбачав такий по­ворот подій і заздалегідь порадив своєму другові не закріплювати на статуї золотий одяг, щоб його можна було легко зняти й зважити. жити. Так і було зроблено. Зважування показало, що все Богото на місці, але тоді проти Фідія висунули нове обвинувачення, вже набагато серйозніше, як сказали б тепер, - політичне: на щиті Афіни у вигляді Дедала й Тесея Фідій зобразив себе і Перикла. На щиті був зображений бій з амазонками, і лисий старий з каменем у піднятих руках дійсно мав обличчя Фідія, а чудовий красень, що бореться з амазонкою, мав дуже помітну подібність із Периклом, хоча спис закривав частину його обличчя. Саме того року позиції Перикла похитнулися: його не обрали стратегом, судили й оштрафували за святотатство. Фідія за вироком суду ув’язнили, а там згодом і отруїли, та ще й намагалися звинуватити у цьому Перикла. Сам же Перикл у наступному році відновив свій вплив на громадян, був знову обраний стратегом, проте того ж poкy помер від чуми, страшна епіде­мія якої вибухнули в Греції. А що ж статуя, навколо якої кипіли такі пристрасті? Вона втрачена назавжди, Богиня-войовниця, богиня-цілителька безвісти зник­ла, заблукавши в лихих закрутах людської історії.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Архітектура, містобудування»: