Сторінка
2

Типологічна харак¬теристика сільських поселень та селянських садиб українців Кар¬пат XIX - початку XX століть

Зімкнутий тип забудови двору характерний для землеробської зони Українських Карпат (Бойківщина, Лемківщина). Він пристосований до умов оточуючого зим, низьких температур, значної кількості І господарських потреб горян-землеробів. Етнографічні, архео­логічні та мовознавчі матеріали доводять давнє східнослов'ян­ське походження цього типу забудови.

Основні типологічні характеристики житла українських го­рян і дані народної термінології свідчать про етнокультурну єд­ність бойків, лемків та гуцулів з українцями низинних ]

Господарські будівлі у дворах українців Карпат ся функціональною та конструктивною різноманітністю. більшості з них характерні загальноукраїнські і східнослов’янські риси. Разом з тим, у господарських будівлях прослідковуюються загальнокарпатські особливості (блокування господар­ських приміщень з житлом, побутування найпростіших при­мітивних будівель для худоби) і специфічні для Українських Карпат в цілому та кожної етнографічної групи зокрема ("боїска, "Притули", "дахи", "сінарні" тощо).

Таким чином, дослідження основних типологічних харак­теристик сільських поселень та селянських садиб українців Кар­пат XIX - початку XX ет. свідчить про їхню автохтонність та глибоке східнослов'янське та загальноукраїнське генетичне коріння. Результати вивчення даних компонентів матеріаль­ної культури підтверджують етнокультурну єдність трьох ук­раїнських етнографічних груп Карпат - гуцулів, бойків і лем­ків. Локальні особливості форм їхніх поселень і забудови дво­рів спричинені місцевими природнокліматичними та господар­ськими умовами