Сторінка
2

Архітектурні пам’ятки Коломиї

плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди

не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича,

пережила вона дві реставраціі – 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під

час перебудови дещо змінився її зовнішній вид : видовжено бокові рамена, змен-

шено купол, а в інтер”ері – перенесено вівтар у північне крило. Е відомості, що

починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй

до Скиту Манявського: “… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів

взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товма-

чику та Коломиі…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський

в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря “…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много груптів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир

був дерев”яним , стояв коло церкви Спаса,

Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю . Двоярусна споруда, нажня

частина якоі виконана в зруб, а верхня – каркасна. Квадратовий зруб закінчуеться

на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосни-

ків.

З 17 ст. починаеться новий період в історіі будівництва Коломиї : з 1616 міс-

то будували на новому місці. Люстраційна комісія, що перебувала тоді в Коломиї,

надала ій право будуватися на північних окраінах коломийських земель. Цей крок королівської адміністраціі було викликано не стільки знищенням міста татарами, по-

жежами та водами Пруту, скільки швидким розвитком міст у Галичині, пожвавленням торговельних відносин із Західною Европою і значними впливами

західноевропейської будівельної культури. З цього часу розпочалось більш-менш продумане будівництво Коломиї. Ця ж люстраційна комісія зазначала, що зобов”язуе війта Корицінського стежити за порядком в розбудові міста:війта також зобов”язано

забезпечити спорудження нового замку, оборонних споруд, валів та воріт. Новий замок, зовнішній вид котрого наведено в нарисі про Коломию М.Сівака, являв собою масивну дерев”яну споруду, обнесену високими валами, на кутах котрих спо-

руджено дві вежі. В люстраційномі акті 1627 зазначаеться, що в Коломиї “… побу-

довано новий замок, обнесений з трьох сторін валами з парканами, а з четвертого боку споруджено вал з частоколом, дві вежі і три брами”. Цей замок і став композиційним центром Коломиї, від нього тяглися головні вулиці, ринкова площа.

У цей же час споруджено навий монастир домініканів. Зведено його на тому місці, де пізніше, в 1875 розпочали будувати ратушу і магістрат. Коломийська газета “Рус-

ская Рада” повідомляла, що “… при копанню фундаментів під ратушу в Коломиї

відкрито довгі і широкі кам”яні фундаменти… На тому місці стояв латинський кяштор домініканців”. Залишки фундаментів дозволяють припустити, що монастир

не був дерев”яним, а вміщений в дослідженні М.Сівака “ Місто на Покутті” рисунок

репродукований з польського джерела, засвідчуе, що стіни монастиря зведено із ви-

користанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитуеться решітка цього

відомого на Заході способу укладення стін. Е свідчення, що з кінця 17 ст. дерев”яне

будівництво Коломиі було витіснено цегляним. Причиною цього стало насамперед

виснаження навколишніх лісів, що іх безжально вирубували на потребу різноманіт-

них промислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі

розпочали зводити капітальніші будівлі, а Коломия з іі розвиненими промислами

І ічисленними німецькими та еврейськими колоністами була одним з перспективних

міст Корони. Саме в цей час евреї забудували навколоринкову площу, зводили нову

синагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.

Різноманітні зміни в будівництві Коломиї розпочалися з входом після розпо-

ділу Польщі 1772 Галичини до складу Австріі. Можна навідь стверджувати, що з

цього часу в Коломиі починае розвиватись архітектура масова, котру творили буді-

вельники-ремісники, дотримуючись народних традицій, а архітектура офіційна, яку

формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями

замовниками такоі архітектури були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з

молодою буржуазіею.

1775 року в Коломиї в стилі барокко будуеться величний парафіяльний костел. З польської мініатюри довідуемося, що це був великий кам”яний собор, сті-

ни котрого чітко членувалися на яруси й були прикрашені пишним архітектурним декором, вікна великі і витягнуті по вертикалі. 1830 року костел частково згорів,

майже повністю було знищено його зовнішній вид. Під час відбудови костелу, що

продовжувалась аж до 1895, значно змінено його зовнішній вид та інтер”яр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам2яні деталі та скульлп-

туру головного фасаду.

Крім парафіяльного костелу, збереглося і графічне зображення зовнишнього

виду великої синагоги. Наприкінці 18 ст. синагогу було перебудовано, стіни прик-

рашено численними декоративними елементами барочного стилю: на жаль, нічого

не можна сказати про її інтер”ер, що також зазнав певних змін під час реставрацій-

них робіт 1798.

З 18 ст. до наших часів не збереглися, крім згаданих вже, жодних споруд,

натомість 19 ст. у відношенні архітектурних пам”яток – багатіше. По-перше, з кінцем19 ст. з”явилися в Коломиі перші листівки, на котрих зображено вулиці та

площі міста, а з 20 ст. коли в Коломиі розпочав свою діяльність Оренштайн Яків, друкували численні листівки з видами центру та різних кутків міста – рисунки його забудов, вул.Костюшки, Собеського, Ягайлонської, алеї Вольносці, пл.Карпінського

парку з пам”ятником А.Міцкевичу, видами окремих будинків та цілих архітектур-

них ансамблів – військових казарм, ратуші, гімназіі, казарм на Курцвайлівці, ев-

рейськоі школи, спортивного товариствап “Сокіл”, костелу езуїтів на вул. Крашевсь-

кого тощо. По-друге, до наших часів майже всі будинки дійшли з незначними змі-